«Батьки не мають права робити ремонти у школах», — співголова ГО «Батьки SOS»

З наближенням 1 вересня все частіше батькам доводиться замислюватись не тільки над тим, як після канікул морально підготувати дитину до навчання: в соцмережах з'являються повідомлення про вимоги шкіл та дитсадків до батьків здати гроші на термінові ремонти, закупівлю обладнання, оплату роботи прибиральниць, охорону тощо. Особливо активна у цьому плані фейсбук-сторінка «БАТЬКИ SOS», що об'єднує понад двісті тисяч користувачів мережі.

«Одеса, 64-я школа. Дитина йде до першого класу. Повідомили, що терміново збираємо 3000 грн на ремонт, шафи, посібники, зони настрою та все, що потрібне для навчання дітей по НУШ, + 500 грн щомісячні збори. Хіба школи не фінансуються?» — повідомила одеситка Марина Романюк. На що інша одеситка Юля Кіпер зауважила: «То з вас ще мало попросили. Ми на ремонт класу здали по 3500, благодійний фонд школи — 3000, зошити — 800». А на рахунках засновників шкіл, за даними МОН, ще лишаються невикористаними 7 млрд грн освітньої субвенції, що повинні були йти на ремонти та закупівлі.

Про те, за що повинні платити батьки, хто має робити ремонти й прибирати, чи можуть школи зобов'язувати учнів ходити у формі, «ФАКТАМ» розповіла співголова Громадського об'єднання «БАТЬКИ SOS» Олена Бондаренко.

«Ми не можемо всіх дітей змусити носити окуляри, щоб з когось одного не знущались»

— Напередодні 1 вересня все більше повідомлень про те, що від батьків вимагають купити форму, здати гроші… Хоча форму на законодавчому рівні давно відмінили, та у деяких школах наголошують, що вона обов'язкова, однакова для всіх, бо це прописано в статуті школи…

— Ми доклали багато зусиль, щоб шкільна форма була відмінена в комунальних закладах освіти. У нас середня освіта є обов’язковою і безкоштовною (платними можуть бути тільки приватні школи). І це право не повинно нехтуватися чи ставитись під сумнів через якісь умови. Наприклад, відсутність шкільної форми. Указ президента, на який посилались освітяни, вимагаючи шкільну форму, вже скасовано, тому підстав її вимагати у закладів освіти немає. А статути шкіл, де вони часто прописують вимогу шкільної форми, не можуть суперечити чинному законодавству, звужувати права громадян.

— Це стосується як комунальних шкіл, так і приватних?

— У приватних школах дещо інакше, тому що там батьки підписують договір, де погоджуються на якісь особливі умови: додаткові заняття, підстави виключення з закладу освіти, носіння форми тощо. Але комунальні заклади не можуть вимагати більше, ніж прописано в законодавстві.

— А щодо закидів на кшталт: «коли шкільна форма у всіх однакова, то немає ніякого булінгу, а якщо діти одягаються, хто як хоче, то у кого дорога одежа, той знущається з того, у кого її немає»?

— Якщо в класі атмосфера загалом сприятлива для булінгу, то приводом може стати будь-що. Наприклад, відпочинок з батьками в іншій країні, носіння окулярів, модель телефону. Тобто якщо з учнями не проводиться відповідна робота й панує сприятливе для булінгу середовище, то не має значення, що є приводом.

— Щодо друкованих зошитів. Одні (й батьки, й педагоги) вважають, що ці зошити не потрібні, інші — що потрібні абсолютно всі, до всіх підручників. Деякі вчителі проводять відбір і надають батькам рекомендації, які зошити, на їхню думку, потрібні, а які ні.

— У нас запроваджена педагогічна автономія. Тобто вчитель вибирає ті методи, способи й засоби для навчання дітей, які він вважає ефективними, доцільними саме у своїй діяльності. Щодо вибору зошитів. Вчителю це зручніше, тому що у зошиті діти занотовують завдання.

У старших класах зазвичай зошитів менше. Якщо вчитель справді обирає кращі засоби, методи, матеріали для навчання, то він пропонує для домашньої роботи завдання, наприклад, на якомусь сайті. Тобто хороший вчитель знаходить скрізь матеріали, які вважає кращими, а не користується виключно зошитом.

— Я трошки про інше. Про те, що в деяких школах вчителі не тільки дають батьками список зошитів, щоб ті купили самостійно, а можуть ще й збирати гроші на їх придбання. Мовляв, тільки наша спеціальна перевірена людина знає, який саме зошит буде потрібний.

— Якщо вчитель вважає, що без цих зошитів навчання дітей не ефективне, то він не батькам викладає список зошитів, а директору школи. Тому що у нас згідно з законодавством необхідними для навчання підручниками й матеріалами має забезпечити держава. Якщо їх в школі немає, але без них ніяк, тоді директор робить запит до управління освіти чи до місцевої влади щодо придбання вкрай необхідних посібників.

Якщо ж «спеціальна людина» знає все та може збирати гроші, значить, на неї покладені якісь спеціальні обов’язки. Хотілося б знати тоді, на якій підставі діє ця людина, де зафіксовано, що вона надає послуги з закупівлі, доставки певних посібників, чи є в повноваженнях класного керівника, який збирає ці гроші, право збирати гроші, чому вона в принципі цим займається. Я думаю, що якщо ці питання викласти в письмовому вигляді директору школи, то вони відразу відпадуть.

— Ще одна «болюча» тема — батьківські комітети зі збору грошей.

— У ЗМІ поширюються чутки про те, що батьківські комітети заборонені. Це неправда. Їх заборонити неможливо. Тому що законодавством в закладах освіти передбачене самоврядування всіх учасників навчального процесу: і вчителів (педагогічна рада, збори трудового колективу), і батьків (що можуть об’єднуватись для захисту прав дітей, покращення якості освіти тощо), і самих учнів.

Інша справа — мета і повноваження органу батьківського самоврядування. Вони не мають повноважень збирати гроші з інших батьків, ухвалювати рішення, що будуть обов’язковими для всіх учасників освітнього процесу. Наприклад, батьківський комітет вирішив, що всі будуть ходити у формі. Ні, вони можуть ухвалювати таке рішення виключно для своїх власних дітей і змусити їх ходити в однострої, але не для інших дітей.

Батьки можуть пропонувати якісь ідеї, але всі їхні пропозиції чи рішення набувають законної сили лише після відповідного наказу директора закладу освіти. В законі прямо написано, що рішення батьківських комітетів не є обов’язковими до виконання іншими учасниками освітнього процесу. А якщо вони суперечать нормам законодавства, то й директор їх не ухвалить.

— Наразі, складається враження, що головне завдання батьківських комітетів — наповнити фонди школи й класу. Організація благодійних фондів законодавчо урегульована. Але зазвичай батьки просто здають по 100−500 гривень щомісячно комусь із найактивніших. І добре, якщо ця людина чесна і відповідальна, звітує: з цих грошей ми закупили ось це для дітей, оплатили роботу «технічки» за прибирання в класі, бо батьки не хочуть самі прибирати…

— А вони мають хотіти?

— В багатьох школах так заведено, що прибиральниці — тільки в коридорах, а у класах прибирають вже самі діти чи батьки, а іноді й вчителі це змушені робити.

— Мені шкода, що рівень знань батьків дозволяє їм повірити в такі нісенітниці. Є норматив — на кожні 500 метрів площі приміщень (в тому числі й коридорів і класів) має бути одна прибиральниця у штаті закладу освіти. Якщо десь кажуть батькам, що у школи не вистачає прибиральниць, то в більшості випадків, що найсмішніше, вони є, тільки там «мертві душі», за котрих хтось отримує зарплатню.

Якщо ж місцева влада вирішила зекономити на штатних одиницях і при цьому батьки чомусь вважають, що вони мають право чи навіть обов’язок прибирати в закладі освіти або комусь платити, то поцікавилися би тоді, які законні механізми для оплати. Але ж такого немає, квитанції ніхто не роздає, чомусь гроші завжди готівкою. І варто думати, що це незаконно.

Щодо фондів. Заклад освіти має єдиний законний спосіб отримувати благодійну допомогу, якщо йдеться про гроші, а не про товар, — на розрахунковий рахунок. Якщо батьки вкрай хочуть допомогти школі, вони можуть запитати в Управлінні освіти номер рахунку та переказати туди гроші з цільовим призначенням. Наприклад, на ремонт підлоги кабінету номер 35, від такого-то така-то сума. І ці кошти ні на що інше не будуть витрачені.

Якщо батьки здають готівку людям у якісь міфічні фонди, яких на папері немає, якщо ці люди не мають повноважень для отримання грошей, якщо не можна ці гроші переказати безготівково — питати про те, де ці гроші, хто їх на що витратив, немає сенсу. Тому що ви віддали гроші, по-перше, добровільно (якщо з вас їх не вимагали надто насильно), а по-друге, без будь-яких доказів, без будь-якого цільового призначення, незрозуміло кому і незрозуміло навіщо.

У першу чергу заклад повинен фінансуватися коштами місцевої влади. Це її обов’язок — утримувати заклад так, щоб він і санітарним нормам відповідав, і будівельним, і міг надавати освіту на певному рівні, визначеному законодавством. І вони повинні фінансувати достатньо для цього… А через те, що це роблять батьки, як на мене, стає тільки трошки гірше. Тому що вони таким чином кажуть місцевій владі: «Якщо ви нічого не робите, ми це зробимо за вас».

Якщо школа просить грошей на щось вкрай потрібне, перевірте, чи робив її керівник запит на це «вкрай потрібне» до міської влади

— Батьки періодично скаржаться на те, що школи просять у них допомоги з ремонтами класів і закупівлею меблів та іншого обладнання: «Бо у нас вводять НУШ, а грошей на це немає».

— «Нова українська школа» — це не матеріальне забезпечення, як ми звикли все це ідентифікувати: типу одномісні парти є — є НУШ, нема парт — нема НУШ. НУШ — це зміна ставлення до освітнього процесу і до дітей. Тому що можна забезпечити геть усім приладдям відповідно до НУШ, але не змінити ставлення до дітей, не змінити методики проведення уроків, і НУШ там навіть не буде пахнути.

Щодо ремонтів. Для нього потрібні підстави, акт, що ось тут, наприклад, цей шматок підлоги зіпсований. Акт можуть батьки скласти, долучити фото, обґрунтувати, що потрібно відремонтувати, що не відповідає санітарним нормам. Написати про це директору, попросити вжити заходів, бо це загрожує безпеці дітей. Батьки не зобов’язані робити ремонти закладів освіти. Більше того, вони не мають на це права. Тому що до ремонтів у публічних місцях, де є скупчення людей, є певні вимоги — до матеріалів, до якості проведення робіт, до їх виконавців. Якщо тато-доброволець повісить лампу, а вона завтра впаде чужій дитині на голову, то хто буде нести відповідальність? Той тато — ні, тому що він в принципі не мав права виконувати цю роботу.

Комунальними є не тільки школи, а й лікарні, кінотеатри, мерії. Якщо ви прийдете туди з фарбою й почнете фарбувати стіну, то вас швидко скрутять і виведуть. Ще можуть якусь статтю припаяти за хуліганство. Чому ж ми таке дозволяємо собі в школі, де наші діти мають бути в безпеці? Так, ми розуміємо, що зазвичай це погоджено з керівництвом закладу освіти, тому що саме керівник буде відповідати за всі наслідки того, що там станеться потім. Але ж, попри його відповідальність, повинна бути й батьківська.

— Якщо батьківський комітет, зазвичай у вайбер-групах, чи вчителі пропонують батькам щось зробити, здати, закупити для школи, вдягти дітей у форму чи щось інше, не передбачене законодавством, — що ви порадите їм?

— Батьки можуть у будь-який момент сказати, що вони школі нічого не винні, відмовитись і не вникати далі в якісь нюанси, складнощі. Їхнє повне право вийти з цієї групи взагалі, навіть не спілкуватись з іншими батьками однокласників своїх дітей. В принципі все, що необхідно батькам знати, має бути донесене безпосередньо вчителем.

Багато залежить від готовності батьків долучатися вникати у проблеми школи. Бо якщо з’являються пропозиції щось купити для класу, для навчання, «вкрай потрібне», то найперше батькам варто перевірити, чи подавав на це «вкрай потрібне» запит до міської влади керівник закладу освіти. Якщо він таких запитів не робив, значить, це нікому не треба, і директору в тому числі.

Якщо є батьки, в яких є зайві гроші, які хочуть і можуть допомогти школі, вони можуть перерахувати кошти, наприклад, цільовим призначенням на придбання лінолеуму для такого-то класу. Перерахувати на спецрахунок закладу, і тоді ці кошти будуть витрачені виключно на вказану ними потребу, а не на те, хто що собі забажав. Вони можуть також придбати якісь товари та передати їх на баланс навчального закладу. Складається акт прийому-передачі — не потрібно чеки передавати, просто вказати вартість. Школа бере на баланс, ставить інвентарний номер, і тоді ці речі обліковуються у школі. Вона не має права щось утримувати у себе в закладі з того, що не поставлено на баланс, не належить школі.

— Років зо два тому стався гучний скандал, коли батьки дівчинки не здали гроші в школу і там дитині не дали шматочок торта…

— Є головне правило: діти в закладі освіти повинні бути в рівних умовах і відповідальні за це — вчитель, керівник закладу освіти. Тобто ніяких таких нюансів, що «я заплатив, тому моя дитина буде сидіти за дубовим столом у шкіряному кріслі»… Вдома — що завгодно, але у закладі діти мають бути в абсолютно рівних умовах.

Ми нещодавно почали робити «Путівник школою». Вже готові відповіді на 30 питань, які батьки найчастіше ставлять школі. Наразі «Путівник школою» вже є тут.

Також читайте у «ФАКТАХ»: «Про вакцинацію учнів і вчителів, як навчатимуться у школах, для кого меддовідки обов’язкові: пояснює МОН»

Фото Pixabay

5987

Читайте нас у Facebook