«Добровольці завжди закінчуються раніше, ніж війна»: Сергій Фурса — про мобілізаційну проблему для бізнесу
«У мережі з’явились дописи від представників українського бізнесу про те, як погано на діяльність цього бізнесу впливає мобілізація, — пише Сергій Фурса, який раніше размірковував на тему «ухилянства», на своїй сторінці у соцмережах. — Причому мова йде навіть не про великі заводи, а про файні ресторани, якість сервісу в яких може впасти.
Хм.
Чи є мобілізація проблемою для бізнесу? Та звісно! Для бізнесу брак робочої сили є ключовою проблемою, поряд із безпекою. Значно випереджаючи наше улюблене верховенство права, а точніше його відсутність, і корупцію. Це проблема була актуальна навіть до повномасштабного вторгнення. Депопуляція і брак робочої сили. Значно посилилася під час війни. І звісно буде проблемою після. Тому вже зараз варто розробляти стратегію по залученню мігрантів.
Але ключове питання — і що? Який варіант може запропонувати бізнес? Причому той бізнес, який не може претендувати на економічне бронювання і навряд чи як представник сфери послуг платить багато податків. Одже, яка альтернатива мобілізації? Капітуляція?
Що можна зробити щоб вирішити ключову проблему браку робочої сили — брак людей в армії? Якщо хтось знає альтернативні методи вирішення, то нехай скаже. Бо досі в історіі людства ніхто не вигадав нічого краще за мобілізацію. Причому мобілізацію примусову, бо добровольці закінчились. Вони завжди закінчуються раніше, ніж війна.
І навіть якщо ви думаєте, що українській владі давно час піти на перемовини, це не відміняє мобілізації. Бо за стіл перемовин можна сідати тільки з сильною позицією. І путін, якщо буде бачити, що в українській арміі нікого немає, навряд чи навіть подумає домовлятись. Тому перемовини не відміняють мобілізацію.
Чи є мобілізація справді проблемою для бізнесу? Звісно є. Але. Є одне але.
Зараз в Україні на ринку праці по оцінкам є приблизно 13−14 млн людей. А держава має мобілізувати цього року від сили 300 тисяч людей. Якщо ми візьмемо в руки калькулятор, то побачимо, що це складає 2−3 відсотки від наявної робочої сили. Так, це при наявності на ринку браку робочої сили вже сьогодні. Але, все рівно, чи можна драматично заламувати руки і казати, що точно не буде кому працювати в економіці, при випаданні 2−3 відсотків робочої сили? Навряд чи.
По нашим оцінкам, мобілізація вдарить по економіці. І приведе до зменьшення приросту ВВП цього року. Замість зростання, наприклад, у 4.5 відсотків ми отримаємо зростання у 4.0 відсотків. Зростання економіки під час війни. Не варто, напевно, згадувати, що буде з економікою без армії? Не варто нагадувати, що сталось з ВВП Маріуполя. Наприклад. І не варто згадувати, що поточна ситуація є просто економічним дивом, коли під час війни найбільша загроза для деяких видів бізнесу — погіршення якості послуг, коли доведеться опуститися до середньо європейського рівня. Не до продуктових карток. Не до інфляціі у 1000 відсотків. А до більш довгого очікування латте на кокосовому молоці.
Проблемою є не так мобілізація, як жахлива комунікація мобілізаціі. Що почалося ще з грудня минулого року. І залишиться на совісті політиків. Дійсно, щоб мобілізувати 300 тисяч, налякали кілька мільйонів. Що уникають виходити з дому і не хочуть офіційно влаштовуватись на роботу.
Тобто піар ефект від мобілізаціі для бізнесу набагато страшніший за реальний ефект. І це треба розуміти.
Чи можно було робити інакше? Комунікацію — так. Саму мобілізацію — навряд чи. Адже всі ці історіі з бусами, з тим, що людей затримують на вулиці — це відповідь на слабку інституційну спроможність держави. Держави, яка не знає, скільки громадян і де вона може їх знайти. Держави, що не обліковує купу бізнесів, де люди працюють в сіру. І цього не змінити прямо зараз, під час війни. А приходити тільки до білого бізнесу було б якраз не справедливо. Хоч і найпростіше. Та й білий бізнес страждає найбільше, бо йому треба наймати людей офіційно, відразу «засвічуючи» їх у відповідних органах. І також зрозуміло, коли те саме ТЦК намагається йти по шляху найменьшого спротиву і йде до того самого білого бізнесу частіше, ніж шукає людей, що ніде не світяться.
Тим більше, що суспільство якраз більш болюче реагує на те, коли ТЦК працює з людьми з сірої зони, застосовуючи методи «бусіка» і поліцейських рейдів.
Але держава є такою, якою є. З усіма вадами. Але це наша держава. Її слабкості — це наші слабкості. І альтернативою є тільки путінська окупація. Що буде для бізнесу набагато шкідливішим явищем, ніж мобілізація.
Фото із соцмережі
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1166Читайте нас у Facebook
