«Американці можуть загрожувати Росії Шостим флотом, але воювати за нас ніхто не буде», — Михайло Жирохов

— Насправді старт черговому витку військової істерії дали в Росії. Саме російські користувачі інтернету раптом почали постити фото і відео пересування до українських кордонів військової техніки. Тут треба згадати, що після 2014 року (року масових «проколів», коли не тільки цивільні викладали в соцмережі фото військ, що рухалися через кордон, але і самі військові, незважаючи на геолокацию, що їх видавала, постили фото і відео обстрілів і «бойових буднів». — Авт .) в Росії серйозно взялися за порушників режиму секретності — аж до заборони смартфонів на території військових частин і кримінальних справ за розкриття «військової таємниці».

І раптом — інтернет знову рясніє колонами і ешелонами техніки. Примітно, що основна маса таких повідомлень була вкинута через TikTok, причому більша частина відео показує ту ж саму колону, зняту з різних ракурсів (ешелон самоходок, тягачів і БМП, переправлений по Кримському мосту на півострів в кінці березня. — Авт.).

Моя думка: це російська спецоперація по нагнітанню ситуації, засіб інформаційного впливу — і на світових політиків, і на нас, українців. Природно, вона не залишилася поза увагою. Наше військове керівництво замислилося про посилення розміщених в прикордонних районах і на Донбасі військ. Наші союзники США і Великобританія висловили свою підтримку Україні, зайшла мова про прискорення передачі Україні техніки і зброї.

— Але зараз фіксують і інші пересування — від Далекого Сходу і до прикордонних з Україною регіонів. Причому номера на техніці зафарбовують або заклеюють ізоляційною стрічкою.

— Це все елементи великої гри. З одного боку — вони нагнітають ситуацію. З іншого — тренуються, відпрацьовують перекидання військ. Але на це треба подивитися і з третьої сторони. Для того, щоб почати військові дії, їм необхідна велика кількість пального, потрібна велика кількість боєприпасів. Ми бачимо колони військової техніки, але не бачимо там паливозаправників. Звичайно, вони можуть йти ночами, непомітно. Але поки про таке невідомо.

Навряд чи РФ вирішиться на наступ. Однак виключити цього не можна. Роздавши в окупованих районах Донбасу понад третину мільйона своїх паспортів, Росія може організувати масштабну криваву провокацію, звинуватити Україну у вбивствах мирного населення і ввести війська під виглядом миротворчих сил — «захистити російських громадян». Хоча «захист співгромадян» навряд чи всерйоз сприймуть на Заході, де не визнають російські паспорти, видані на Донбасі і в Криму.

— І навіщо це Росії?

— Восени в Росії призначені вибори в Держдуму. І незважаючи на всю їх «іграшковість», вони можуть стати каталізатором чергових протестів, особливо якщо людей додатково «мотивують» економічні санкції проти Росії і можлива «здача» Донбасу.

Крім того, вони намагаються завершити «Північний потік-2». Це будівництво — одна з основних проблем Росії, через яку вони тримають на гачку західні уряди. Мовляв, якщо їм не дадуть добудувати трубопровід — буде велика війна. А Європа не хоче отримати війну у себе в центрі.

— Тобто — це реалізація попередження Путіна: якщо санкції будуть тривати, Росія змушена буде застосувати силу?

— Саме так. Також треба брати до уваги, що стягнуті до наших кордонів сили не дуже великі. За словами Хомчака — це 52 батальйонно-тактичні групи. Такі сили свідчать — якщо військова операція і планується, то локальна. Це не вихід до Києва, не захоплення Дніпра. Такими силами це зробити неможливо.

Максимум, що російська армія може зробити такими силами, — спробувати через Маріуполь пробити сухопутний коридор до Криму і далі через Одеську область до Придністров'я. Або ж — дійти до Нової Каховки, щоб звідти відновити подачу води на окупований півострів через Північно-Кримський канал. Третій варіант: це вихід на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, про що вже сім років з усіх прасок і чайників віщає російська пропаганда.

— Один з моментів пропаганди: зараз російська преса, як в 2014-му, посилено винаходить «розіпнутих хлопчиків в трусиках». То у них український снайпер застрелить дідуся, то бомба з українського дрона вб'є немовля, причому на такій відстані від лінії перетину, на яке дрони не літають.

— Підконтрольні Росії «донбаські» ЗМІ стверджують, що Україна ось-ось почне військову операцію проти «республік». І «жертви української армії» — це один з елементів накачування населення — і на окупованих територіях, і в самій Росії. Але це населення через сім років після «кримнаша», сім років санкцій — воно вже різне. І вже немає того благодатного грунту для згуртування всіх навколо «національного лідера».

Російська пропаганда не враховує нинішні реалії і працює за тими ж стандартами, які були в 2014-му. Адже навіть Пушилін Денис Володимирович, виступаючи в ефірі у Соловйова, заявив про неочевидність, що це був український дрон, сказав, що ситуація неоднозначна і в ній треба розбиратися. Чим нівелював всі зусилля пропагандистів.

— Але таке накачування в 2014-му передувало активному російському вторгненню. Чи вказує ситуація на те, що широкомасштабна агресія повториться?

— Побічно — так. Але це може бути і синдром виконавця. Є план, розроблений в 2014-му — ось за тими методичками і шпарять, незважаючи на реальність. Обставини змінилися — а методички немає.

— Є такий фразеологізм «маленька переможна війна». Дуже часто влади будь-якої країни використовують швидку і переможну війну, щоби поправити свій рейтинг, що похитнувся (що неодноразово за останнє тридцятиріччя демонструвала Росія). А зараз в Росії перед думськими виборами у Путіна і взагалі влади рейтинг далекий від доброго, а в Україні у Зеленського ще гірше. Наскільки можливо, що влада однієї зі сторін все ж зважиться використати війну для підняття свого рейтингу?

— Для Росії ця війна не буде ні маленькою, ні переможною. Вважаю, в Кремлі розуміють, що навіть порівняно невелика військова операція спричинить посилення санкційного тиску. А посилювати його далі — це вже відключати від SWIFT, виганяти з всесвітньої торгової системи. Тому будь-які внутрішні вигоди від цього конфлікту будуть перекреслені економічними проблемами. Які після введення чергових санкцій в січні вже опустили російську економіку на чергове дно. І якщо після «кримнаша» наснага в народі у них все ж була, у відповідь на санкції були всілякі «не смішить наші іскандери», то зараз все буде набагато масштабніше і глибше. А наснага скінчилась.

Для нашої влади вигода також неочевидна, якщо влада розуміє, що армія знаходиться в самому розпалі переозброєння, що в країні — економічні проблеми. І те, що ця війна буде для України успішною, закінчиться деокупацію окремих районів Донецької та Луганської областей, неочевидно. Була б впевненість — Зеленський віддав би відповідний наказ «ще вчора». Все, що я бачу — насичення другої-третьої лінії оборони, підтягування артилерії, — це все носить ненаступательний, оборонний характер.

— США і НАТО заявили про підтримку України в разі агресії. Але наскільки істотною буде ця підтримка?

— Треба розуміти, що воювати за нас ніхто не буде. Так, американці можуть загрожувати Росії Шостим флотом, дислокованим в Середземному морі. І все. Ніяких «Томагавків» по Криму або Ростовській області не буде. Допомога нам — це якась розвідувальна інформація, озброєння, яке зараз перекидається, РЛС. Але, повторюю, воювати за нас ніхто не буде. Максимум, що американці можуть зробити — оголосити Україну безпольотної зоною, щоб прикрити нас від ударів російських ВПС. Але це дуже гіпотетичний варіант.

— З самого обрання Байден уникав спілкування з нашим президентом. Але нарешті відбулася їх телефонна розмова. Хоча наша і американська сторони зовсім по-різному передають зміст розмови. Чому президент США вирішив раптом подзвонити Зеленському?

— Ця розмова може свідчити, що після вирішення Байденом всіх своїх внутрішніх проблем США нарешті повертаються обличчям до України. Але не варто це відносити до успіхів нашої дипломатії, скоріше, тут була ініціатива американців. Це може бути і просто сигналом Росії. Розмовляти вони могли про що завгодно — навіть про «Бурісму» і сина Байдена. Але сам факт розмови, незалежно від її змісту, несе якийсь сенс чи посил не стільки для США або України, скільки це потужний сигнал, попередження в бік Росії.

Читайте також: «Навесні 2014 го ми були готові повністю зачистити Донецьк»

Фото зі сторінки Михайла Жирохова в Facebook