Ківа, Тищенко та Степанов — cупергерої, на яких ми заслуговуємо, — Сергій Фурса

Чому ми досі живемо в найбіднішій країні Європи? Тому що ми самі обираємо цю бідність, пише на своїй сторінці в Facebook відомий фінансист і блогер Сергій Фурса. Не можна скаржитися на корупцію, погану освіту та погану медицину й при цьому голосувати за людей, які сприяють корупції, поганій освіті й жахливій медицині, вважає він.

«Ківа, Тищенко та Степанов — український Марвел. Супергерої, на яких ми заслуговуємо, — пише Сергій Фурса. -
Так, це ми самі заслужили кандидата наук Ківу, міністрів Степанова та Шкарлета, депутата Тищенка та бог знає кого ще з новин. Вони всі там тільки тому, що ми раді їх там бачити.

Не раді, скажете ви? Тоді чому вони там? Політики чутливі до рейтингів. А присутність цих персонажів, вочевидь, не сильно впливає на рейтинги. А значить, вони там по праву.

Міністра освіти Ганну Новосад змішали з лайном за абсолютну правду про те, що 36 тисяч — це низька зарплата для управлінця рівня міністра. Але людям абсолютно ок, коли за міністра освіти Шкарлета, звинуваченого в плагіаті, дисертацію захищає Ківа, який навіть не розуміє, про що у нього там в дисертації написано. Кого вибирає українське суспільство? Правильно, Шкарлета.

Міністра охорони здоров'я Супрун паплюжили, коли вона робила реформу, була абсолютно компетентна й відстоювала доказову медицину, ходила зі скромним рюкзаком і здавала корупціонерів в НАБУ. Міністру охорони здоров'я Степанову, що завалив вакцинацію та все навколо, абсолютно ок саботувати реформу, ходити в куртці за тисячі мільйонів, купувати вакцину через прокладку та носити на руці червону нитку, котра захищає чи то від вроків, чи то від усіх хвороб відразу, чи то від НАБУ. Хто все одно залишається доктором Смерть? Ось так.

Депутат Тищенко може влаштовувати пафосні вечірки в карантин після того, як в минулий карантин працював його ресторан, і відбуватися вибаченнями, які найбільше нагадують спосіб послати якомога далі тих, хто вимагає вибачень.

Кого вибирає українське суспільство? У якої партії зараз найвищий рейтинг? Правильно, у тій, чиїм депутатом є Тищенко. Так що ж ви скаржитеся тоді? Усіх цих людей обирають. За них голосують. Їхні політичні сили зберігають рейтинги. Як продовжують люди дивитися «Квартал» після мерзенної пісні про Гонтареву та її будинок. Люди голосують за Тищенка, Степанова, кандидата наук Ківу. Якби люди були проти, то у політиків падали б рейтинги. У президента, у партій, й вони розуміли б, що треба щось міняти. Але ж ні, все в порядку. Так навіщо політикам робити не комфортні для себе речі, якщо немає мотивації.

На Заході політики моментально позбавляються від корупціонерів тільки тому, що їхні виборці їм не пробачать, якщо такі люди будуть в лавах політичної сили.

Українські виборці аплодують у студії борцям за справедливість, що живуть в Конча-Заспі й чий зовнішній вигляд коштує більше, ніж заробляють все люди, які сидять в студії. І потім голосують за цих людей, стверджуючи, що виступають проти корупції. Серйозно?

Українці готові прощати те, що прощати не можна. Але не прощають людей, які говорять їм правду.

Не можна скаржитися на корупцію, погану освіту та погану медицину й при цьому голосувати за людей, які сприяють корупції, поганій освіті та жахливій медицині. Це суперечливі бажання. Але поки українці голосують за тих, за кого вони голосують, поки українці вибирають такий формат супергероїв. Українці хочуть жити в Польщі, але не хочуть робити те, що зробили поляки, щоб жити в сьогоднішній Польщі. І швидше проголосують за популістів і поїдуть в Польщу на заробітки, ніж виберуть варіант польських реформ, щоб можна було працювати в Україні.

Будинки замість парків та стадіонів виростають не самі собою, а тому що за їхнє право там бути голосують депутати, яких обирають люди. Ви, українське суспільство. Ми. Українське суспільство. Саме тому ми досі живемо у найбіднішій країні Європи. Тому що ми самі обираємо цю бідність. Ми голосуємо за цю бідність. І ніхто, крім нас, не винен в нашій бідності".

Читайте також: Чому мрія про кар'єру в одній з гілок влади стає авантюризмом і збоченням, — Олена Трибушна