Чи небезпечний шифер? Виробництво популярного будматеріалу опинилося під загрозою

В Україні можуть заборонити виробництво та використання шиферу та інших матеріалів, що містять хризотиловий азбест. Верховна Рада 4 лютого ухвалила в першому читанні законопроєкт № 4142 «Про систему суспільного здоров'я», що викликало великий суспільний резонанс. Тепер прості споживачі побоюються, що крити дах стане набагато дорожче. Адже шифер — один з найдоступніших і довговічних матеріалів, який використовують уже майже 100 років. В Україні, за даними за 2015 рік, шифером покриті близько 65% всіх покрівель, а це значить, що заборона торкнеться більшості українців.

Сполошилися й промисловці. Адже доведеться закривати виробництво, позбавляти людей робочих місць, породивши нову хвилю економічної кризи.
Як відомо, в Україні використовується тільки хризотиловий азбест. Це обумовлено відсутністю азбестових родовищ на території країни. Виробники хризотиловмісних матеріалів закуповують мінерал у Казахстані, 95% якого використовується для виробництва шиферу, плоского листа і частково азбестоцементних труб. Тобто основним продуктом, з яким стикаються українці в повсякденному житті, є шифер.

Він випускається та використовується в країні десятки років, не одне покоління знає цей звичний матеріал, але питання про необхідність його заборони виникло лише кілька років тому. Винуватцем небезпеки шиферу був оголошений азбест, який входить до складу шиферу та є канцерогеном першої групи. Мається на увазі, що цей матеріал може піддати здоров'я ризику.

При цьому насправді люди не розуміють, як цей азбест з шиферу може потрапити в організм, скільки цього азбесту взагалі потрібно, щоб виникло захворювання та чи є будь-які дані, які підтверджують, що люди хворіють на рак через використання шиферу.

Ви, швидше за все, не знайдете такої інформації у відкритих джерелах, зате вам скажуть, що шифер містить канцерогенний азбест, і цього повинно бути достатньо, щоб не сумніватися, що життя перебуває в небезпеці.

Отже, спробуймо розібратися, чи так це, адже істина криється в деталях.

1. Чи може азбест виділятися з шиферу та потрапляти до організму?

Стандартний шифер вагою 23 кг за 1 лист складається на 90% з цементу й лише на 10% - з азбесту. Шифер — це хвилястий цементний лист, змішаний з азбестом, де мінерал грає роль арматури. Його тонкі та міцні волокна створюють армувальний каркас по всій площині листа. Саме азбест робить цементний лист легким, міцним, термостійким та шумоізоляційним матеріалом.

Шлях потрапляння волокон до легень тільки інгаляційний, тобто через дихання. Виділення волокон азбесту з шиферу в умовах нормальної експлуатації, коли шифер просто лежить на даху, практично неможливо. Відповідно, будь-який ризик для людей при експлуатації відсутній.

Імовірність виділення азбесту виникає при маніпуляції з шифером при монтажі, ремонті, розпилюванні. Виробники рекомендують на цій стадії робіт дотримуватися елементарних правил безпеки — НЕ пиляти шифер, не використовувати швидкісні інструменти, надягати респіратори.

Однак тут є одне велике «АЛЕ» — навіть при роботі з шифером виділення волокон настільки мале, що не може становити серйозну небезпеку для здоров'я робітників. Існує маса світових досліджень, які доводять, що концентрації волокон азбесту в атмосфері дуже низькі або близькі до рівня природного фону.

Були прораховані ризики для робітників при роботі з видалення різних азбестовмісних матеріалів. Згідно з даними британської Комісії з охорони здоров'я та безпеки (HSE) в роботі «Порівняння ризиків від різних матеріалів, що містять азбест"*, ризик смерті при роботі з видалення хризотилцементного шиферу за 8-годинну робочу зміну протягом 20 років без використання респіратора складає всього 0,8 випадку смерті на мільйон населення. Цей ризик порівняли з іншими ризиками у повсякденному житті, наприклад, ризик смерті від дорожньо-транспортної пригоди становить 70 випадків на мільйон, внаслідок хірургічної анестезії — 12 випадків на мільйон, пожежі — 16, раку легенів від впливу радону — 35 випадків на мільйон населення. А ось ризик смерті від видалення пухкої амфіболовмістної ізоляції становить 1903 випадки на мільйон.

2. Скільки потрібно вдихати азбесту з шиферу, щоб могло виникнути захворювання?

У першому питанні ми розібралися, що виділити волокно з цементного каменю в концентраціях, достатніх для виникнення захворювань, дуже непросто навіть на виробництві.

Взагалі, щоб людині отримати серйозне захворювання від впливу азбесту, потрібен дуже тривалий вплив у високих концентраціях — десятки волокон на сантиметр кубічний повітря при вдиханні на робочому місці роками. Такі концентрації давно вже не існують навіть на підприємствах з виробництва шиферу, не кажучи про шифер який просто лежить на даху.

Про це раніше говорив і академік Юрій Кундієв: «Його можна вільно застосовувати в промисловості, але жорстко дотримуючись усіх норм і правил охорони праці. Таких нормативів дотримуються на будь-якому хімічному виробництві, при видобутку вугілля, на фармкомбінатах… Йдеться про сучасні технології, автоматизацію процесів і використанні засобів індивідуального захисту.

А шум, який піднятий навколо хризотилового азбесту, в першу чергу пов'язаний з боротьбою за ринок збуту… «

3. Чи є дані, що підтверджують захворюваність населення від використання шиферу? Скільки людей захворіло або померло від використання шиферу як покрівельного матеріалу?

У відкритих джерелах таких даних немає. Можливо, вони є у МОЗ або ініціаторів заборони? Адже наявність вірогідних фактичних даних є обов'язковою умовою для прийняття якісних, об'єктивних та обґрунтованих рішень.

Якщо таких даних немає, то виникає багато запитань. Наприклад, навіщо забороняти те, що життєво необхідно небагатого народу й працювало протягом майже 100 років? Навіщо знищувати найстарішу в Україні галузь, що дає сотні робочих місць і тисячі — в суміжних галузях?

Питання вмісту канцерогенних речовин у будівельних матеріалах характерне й для інших широко відомих будівельних матеріалів. Всім відомий вінілхлорид, канцероген 1-ї групи, як й азбест. Цю канцерогенну речовину додають як стабілізатор до пластмаси, отримуючи ПВХ-пластик, який використовується для виробництва вікон, дверей, каналізаційних та сантехнічних труб і навіть пакування. Однак ні в кого не виникає навіть думки, що цей вінілхлорид у складі пластмаси може виділитися з пластику й завдати шкоди здоров'ю споживача. Все просто — справа в концентраціях, вони настільки малі, що ризики від них такі незначні, що ними можна знехтувати.

Ще одним прикладом вмісту широко відомого канцерогену в будівельних матеріалах є звичайний кварцовий пил або силікатний пил. Кварцовий пил також є канцерогеном 1-ї групи, як і азбест.

В результаті будь-який будівельний матеріал, також здатний виділяти кварцовий пил, за логікою, яка застосовується до шиферу, повинен бути заборонений, а це цілий ряд матеріалів, таких як бетон, цементні плити, різні піноблоки, тобто всі матеріали, при різанні яких здатний виділятися силікатний канцерогенний пил. Якісні рішення, засновані на фактах та наукових даних, дозволяють уникнути непотрібних витрат в майбутньому та не створюють додаткових проблем для суспільства. У разі заборони шиферу, тобто після публічного оголошення матеріалу персоною нон грата, небезпечним для суспільства та з неприйнятними ризиками, виникають питання іншого порядку. А що робити з усією масою шиферної покрівлі, встановленою в країні? А це мільярди квадратних метрів покрівлі або сотні мільйонів тонн. Хто і як буде безпечно утилізувати, де поховати ці відходи, які будуть вважатися небезпечними? Все це не пусті запитання, відповідь на які залежать тільки від одного — чи такий небезпечний шифер?

*HEALTH AND SAFETY COMMISSION
A comparison of the risks from different materials containing asbestos
A Paper by: Kevin Walkin and Geoff Lloyd
Name of Board Member lead: Giles Denham
Cleared by Jonathan Rees on 21 June 2006