«Отруйне маєте око та шкідливий язик», — дорікав студенту Михайлу Булгакову викладач гімназії

13 травня 1501 р. Флорентійський мандрівник Амеріго Веспуччі відправився через Атлантику і з'ясував, що Колумб відкрив новий континент.

13 травня 1871 р. Ватикан включений в Італійське королівство, а суверенітет папи обмежено палацами Ватикану, римською лютеранською церквою і заміською папською резиденцією.

14 травня 1796 р. Англійський хірург Едвард Дженнер зробив успішне щеплення від віспи восьмирічному Джеймсу Фиппсу.

14 травня 1871 р. Народився відомий український письменник Василь Стефаник.

16 травня 1966 р. У Китаї прийнято рішення про розгортання в країні «культурної революції».

17 травня 1916 р. В Англії вперше у світі був здійснений перехід на літній час.

18 травня 1956 р. ЦК КПРС закликав комсомольців їхати на будівництво шахт Донбасу.

19 травня 1926 р. Винахідник радіо Томас Едісон вперше вийшов в ефір зі словами: «Не знаю, що і сказати…»

Михайло Булгаков народився 15 травня 1891 року в родині доцента Київської духовної академії і викладачки жіночої прогімназії. У 1901 році Мішу зарахували до найпрестижнішої школи міста — Першої київської чоловічої гімназії. Виховання там було прогресивним: до учнів зверталися на «ви» і дозволяли висловлювати власну думку. Разом з Булгаковим навчався й майбутній відомий письменник Костянтин Паустовський. Він згадував: «Ніхто не давав таких їдких прізвиськ, як Булгаков. «Отруйне маєте око та шкідливий язик, — говорив йому інспектор Бодянський. — Прямо рветеся на скандал, хоча виросли в поважному сімействі». Гімназист Булгаков співав у гімназичному церковному хорі, грав у футбол і катався на ковзанах.

У 1907 році від хвороби помер батько Михайла. Мати залишилася одна з шістьма дітьми. Щоб допомогти матері, Михайло займався репетиторством, а влітку служив кондуктором на залізниці. У 1909 році він вступив на медичний факультет Київського університету. Отримавши диплом лікаря, відправився на фронт Першої світової війни добровольцем Червоного Хреста. Однак незабаром його відкликали: у сільських лікарнях катастрофічно не вистачало фахівців. Булгаков отримав призначення до Смоленської губернії, де йому доводилося приймати пологи, ампутувати руки й ноги, лікувати нариви. За рік молодий лікар прийняв 15 тисяч 361 хворого. У грудні 1917 року Булгаков поїхав до Москви за дозволом повернутися до Києва, але отримав відмову. Звільнення зі служби домігся лише у лютому наступного року і відразу ж повернувся до Києва, де вирішив спеціалізуватися на венерології та відкрив приватний прийом.

Влада в Україні постійно змінювалася. Булгаков писав: «У 1919 році, проживаючи в місті Києві, послідовно призивався на службу в якості лікаря всіма владами, що займали місто». Доводилося ховатися, але в результаті його все одно направили служити. Бувши у Владикавказі, захворів на тиф. Диплом лікаря погрожував черговою мобілізацією, тому Михайло Афанасійович вирішив стати письменником. У 1921 році він переїхав до Москви, де влаштувався оброблювачем листів у газету «Гудок». Фейлетони та нариси для «Гудка» писали Ілля Ільф і Євген Петров, Валентин Катаєв, Юрій Олеша, Ісаак Бабель. Незабаром до них приєднався і Булгаков. А в 1923 році почав роботу над романом «Біла гвардія». У всіх героїв були прототипи — родичі або київські друзі письменника, а Турбіни — дівоче прізвище його бабусі.

7 травня 1926 року в квартиру до письменника прийшли з обшуком — декількома днями раніше був заарештований редактор журналу «Росія», де друкувався Михайло Булгаков. Під час обшуку у нього вилучили щоденник і сатиричну повість «Собаче серце». Повернути рукопис вдалося тільки через три роки завдяки Максиму Горькому. Повість так і не була надрукована за життя автора, але текст поширювався у самвидаві. У 1929 році були зняті з репертуару всі п'єси Булгакова. Він залишився без доходу, бухгалтерія МХАТу вимагала повернути аванс за непоставлену п'єсу «Біг». Михайло писав братові Миколі в Париж: «Я зараз вже терплю лихо. 15-го березня настане перший платіж фінінспекції. Якщо якогось дива не станеться, в квартирці моїй миленькій та сирій вщент не залишиться жодного предмета». Михайло Опанасович просив у Сталіна дозволу покинути СРСР. Йому відмовили у виїзді, але дозволили працювати в театрі режисером. Однак жодна з книг Булгакова більше не була надрукована.

У 1939 році він почав писати п'єсу «Батум» про біографію Сталіна. Сподівався, що твір про вождя заборонити не зможуть. П'єсу вже почали репетирувати в одному з театрів, але тут прийшов наказ негайно зупинити роботу. Це було останньою краплею та серйозним ударом по здоров'ю письменника. Його зір різко впав, він став скаржитися на нирки, якими страждав з народження. Щоб вгамувати біль, почав колоти морфій. Він був лікарем і прекрасно розумів, що приречений. Булгаков вже не вставав з ліжка, але продовжував диктувати «Майстра та Маргариту». Його останні слова були про роман, він просив дружину Олену заприсягтися, що зуміє зберегти рукопис і колись надрукує його.

Михайло Опанасович помер 10 березня 1940 року. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві. Пам'ятника на могилі немає, тільки камінь, який колись служив надгробком Миколі Гоголю. Олена Булгакова зберегла рукопис «Майстра та Маргарити» і опублікувала його через 26 років після смерті чоловіка.

Читайте також: При комуністах у Києві з'явилися вулиці, що носили імена зарубіжних фаворитів радянського режиму