Фігурка дня. Порцелянові історії. 31 травня 2021

«Що таке талант? Три й чотири рази праця! «Пам'ятаю, як в університеті деяких студентів доводилося буквально змушувати читати твори класиків світової літератури, до яких, на мій погляд, безумовно належав (і належить) Костянтин Паустовський. Я зрозуміти цього не міг. Як можна було не хотіти читати Паустовського? Паустовського!

Часу на навчання у мене завжди не вистачало — з ранку підробляв вантажником, після занять встигав оббігти кілька редакцій київських газет, в одні здаючи вже написані матеріали, а в інших погоджуючи теми майбутніх публікацій. Але на Паустовського часу вистачало завжди. Читав його захлинаючись, часто ночами. Читав, вбираючи в себе відточений по останнього штриха склад, вміння помічати дрібниці, які врізалися в пам'ять назавжди, здатність навіть описом природи передавати настрій героїв творів. Читав, сприймаючи прочитане, як життєві уроки людину, якій хотілося безмірно вірити. А як, скажіть, можна було не вірити такому: «Краще самотність, ніж життя у клубку взаємних образ, виснажливих та незрозумілих»? .

Народився Паустовський в цей день, 31 травня 1892 року. У родині залізничного статистика Георгія Максимовича Паустовського було четверо дітей. Костя був молодшим з трьох братів і самим, слід зауважити, волелюбним. Передалося це йому чи то від батька, що мав українське коріння, чи то від бабусі по материнській лінії, яка ревно ставилася до свого польського походження і з дитинства виховувала в улюбленому онукові неприязнь до росіян поневолювачів. До речі, вже в дорослому житті це бабусине виховання позначилося на життєвій позиції відомого радянського письменника, котрий пережив тяжкі випробування в період сталінських репресій й процвітання доносів, але при цьому не написав жодного рядка, що вихваляє радянську владу, і не поставив жодного підпису під листами, з тавром на колег по письменницькому цеху.

Закінчивши Київську класичну гімназію, в якій, до речі, він навчався разом з Михайлом Булгаковим та Олександром Вертинським, Паустовський вступив до Київського ж університету, з якого пізніше перевівся в університет Московський. Він багато мандрував. Працював у риболовецькій артілі на Азовському морі і на декількох металургійних заводах Дніпропетровська, кореспондентом одеської газети «Моряк» і кондуктором на московських трамваях. У роки Першої світової війни, в один день (!) на різних фронтах (!) життя забрало його старших братів, він був санітаром на військових поїздах. У роки Другої світової війни працював військовим кореспондентом і писав оповідання, що публікувалися в багатьох виданнях. Його «Повістю про життя», надрукованій після війни, зачитувалися мільйони людей у різних країнах. Його «мистецтвом бачити світ» (так він сформулював для себе головне письменницьке призначення) захоплювалися багато знаменитостей. Всесвітньо відома актриса Марлен Дітріх, що називала Костянтина Паустовського одним з найулюбленіших своїх письменників, під час зустрічі з ним на сцені Центрального будинку літераторів у Москві не посоромилася встати перед своїм кумиром на коліна …

Він залишався непохитним до кінця своїх днів. Коли в Москві почали підіймати питання про реабілітацію Йосипа Сталіна, Паустовський одним з перших підписав лист 25 письменників, адресований генеральному секретарю Комуністичної партії Радянського Союзу Леоніду Брежнєву, з проханням ні в якому разі не допустити цього. Він вважав себе щасливою людиною. У своєму розумінні, викладеному у творі «Неспокійна юність»: «Як мало, врешті-решт, потрібно людині для щастя, коли щастя немає, і як багато потрібно, як тільки воно з'являється …».

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.