Євгенія Мірошниченко мріяла стати танцівницею

10 червня 1936 р. Заснована кіностудія «Союзмультфільм».

11 червня 1496 р. Христофор Колумб завершив свою другу подорож, після чого впав у немилість іспанської королеви через те, що так і не знайшов шлях до Китаю.

13 червня 1966 р. Ватикан скасував «Список заборонених книг», введений ще в 1557 році.

14 червня 1941 р. Нарком закордонних справ СРСР Молотов заявив, що тільки ідіот міг би зараз думати про напад на Радянський Союз.

15 червня 1941 р. Народився видатний український актор Іван Миколайчук («Тіні забутих предків», «Легенда про княгиню Ольгу», «Захар Беркут»).

16 червня 1633 р. Суд інквізиції виніс рішення про покарання Галілео Галілея за єресь.

Євгенія Мірошниченко з'явилася на світ 12 червня 1931 року в селі Перше Радянське Вовчанського району Харківської області. Батько майбутньої співачки загинув на фронті, мати залишилася з трьома дочками, сім'я страшно бідувала. Після війни Женю вдалося влаштувати в Харківське ремісниче училище зв'язку. Жила вона в кімнаті на дев'ятьох.

«Мама мріяла стати танцівницею, — розповідав у інтерв'ю „ФАКТАМ“ син Євгенії Мірошниченко Олег. — Бігала в танцювальний гурток з твердим бажанням навчитися балетному мистецтву. Але при цьому завжди співала. Казала, що одного разу мила підлогу в коридорі гуртожитку, наспівуючи арію з опери „Іван Сусанін“. За таким заняттям її застав керівник місцевого хору „Трудові резерви“. Він не міг пройти повз талановиту дівчинку і переконав її, що треба розвивати свій дар. Мама стала солісткою хору, а потім поїхала з ним на гастролі в Москву. Концерт проходив у Великому театрі та був присвячений черговому ювілею Жовтневої революції. У залі сиділи члени уряду, в тому числі і Йосип Сталін. Мама розповідала, що сильно хвилювалася, аж коліна тремтіли. А коли вийшла на сцену, то від переляку почала співати „Тихесенький вечір“ з останнього куплету. Втім, тоді на це ніхто не звернув уваги, бо голос молоденької солістки всіх зачарував. Саме тоді її вперше назвали українським соловейком. Вона стала постійною учасницею найпрестижніших урядових концертів».

«Господь Бог торкнувся, напевно, перстом своїм мого чола і дав голос, — розповідала співачка в одному з інтерв'ю „ФАКТАМ“. — Я просто співала. Все інше прийшло з часом. З піснею я знайома з народження. У селі пісні звучали з самого ранку. Адже люди о п'ятій годині вставали! Доглядали за худобою, виганяли її на пасовище та їхали на цілий день у поле. Працювали там дотемна. Я і зараз, як наяву, бачу картину: по дорозі з поля йдуть люди з вилами, граблями, косами на плечах і співають. Так гарно! Мене завжди дивувало, де вони знаходили сили співати після важкого трудового дня».

У Київську консерваторію Євгенію взяли в 1951 році без іспитів — виключно за співоче обдарування. Тричі її хотіли відрахувати. А одного разу, після того, як один з викладачів сказав, що диплом їй все одно не видадуть через відсутність атестата про повну загальну середню освіту, Євгенія сама пішла з консерваторії. «Я вже приготувалася спокійно сидіти в ремісничому училищі, вишивати хрестиком і забути про кар'єру співачки, — згадувала Євгенія Мірошниченко. — Але мене знайшли… Був такий Гречуха, тодішній голова Президії Верховної Ради України. Після одного з урядових концертів, де я вже не співала, він поцікавився: „А що це з Мірошниченко?“ — „Вигнали з консерваторії“ — „Чому?“ — „Вона не встигає з таких-то предметів“. Гречуха викликав мене до себе і сказав: „Повертайся і вчися, ніхто тебе не запитає ні про що“. Так я повернулася до консерваторії і закінчила її. Але диплом мені не видали. Отримала його, коли вже була народною артисткою».

У 1957 році Мірошниченко стала провідною співачкою Київського оперного театру. І хоча їй надходили привабливі пропозиції, не покинула цей театр до кінця своєї співочої кар'єри. «Я дякую Богові, що у мене вистачило розуму не покинути Україну», — сказала співачка на своєму ювілеї у 2001 році. Голос Мірошниченко був унікальним за тембром і вокальним діапазоном. Її називали «співачкою, яку повинен побачити кожен» через її вокальну техніку і драматичний талант. У репертуарі співачки було двадцять найскладніших оперних партій.

У кінці 90-х оперна діва припинила співати. Голос у неї ще звучав чудово, але вона не хотіла пропустити момент, коли треба йти. «По-перше, треба дати дорогу молодим, — говорила Євгенія Семенівна. — По-друге, я не хочу, щоб слухачі говорили «Е-е… Мірошниченко вже не та». Закінчивши співочу кар'єру, легендарна співачка з головою поринула у викладання, стала професором Київської консерваторії.

«Моя професія — одна з найважчих, що вимагає повної віддачі, вміння досконало перевтілюватися щовечора, навіть коли сімейні турботи, втома або стан здоров'я не сприяють переживанням на сцені, — зізнавалася Євгенія Семенівна. — Почуття відповідальності перед публікою, яка прийшла на спектакль, перед власною репутацією і перед державою, яку ти представляєш. Всім цим, як погодиться кожен чесний артист, неможливо знехтувати».

Євгенія Мірошниченко померла 27 квітня 2009 року у віці 77 років.

Нагадаємо, у квітні 2021 року на Байковому кладовищі в Києві знаменитій українській оперній співачці встановили білосніжну скульптуру. Ця подія приурочена до 12 річниці від дня смерті Мірошниченко та 90-річчя від дня її народження.