ФІГУРКА ДНЯ.
«Порцелянові» історії.
14 вересня 2021

Буквально місяць тому довелося мені з дружиною і молодшою дочкою побувати в Асканії-Новa, унікальному не тільки в Україні, а й в усій Європі, біосферному заповіднику. Нашому захопленню не було меж. Бо де ще в дикій природі можна зустріти таке розмаїття не тільки рідкісних трав і рослин, а й рідкісних тварин і птахів. Великі табуни сайгаків і туркменських куланів, величезні стада бізонів і плямистих оленів, сотні антилоп і кафрських буйволів ми могли спостерігати на відстані декількох десятків метрів. І це було просто вражаюче. Зуміти зберегти в такому практично незайманому вигляді 11 тисяч (!) гектарів незайманої цивілізацією степової зони з унікальною кількістю дивом збережених рослин і тварин — справжній науковий і людський подвиг тих, хто присвятив своє життя турботі про це блаженне місці на українській землі.

В ході знайомства з заповідником ми, звичайно ж, відвідали і багатющий зоопарк, і бібліотеку, і музей, що зберіг дух присутності там засновників Асканії-Нова і продовжувачів цієї великої справи. І серед імен тих, кому заповідник зобов'язаний своїми заснуванням і існуванням не раз звучало ім'я барона Едуарда фон Фальц-Фейна, який народився, до речі, саме в цей день 14 вересня 1912 року, в селі Гаврилівка Херсонської тоді ще губернії. Батько Едуарда Олександр Едуардович доводився рідним братом засновникові заповідника «Асканія-Нова» Фрідріху фон Фальц-Фейну. (Принагідно зауважу, що сім'я Фальц-Фейнів викупила ці землі у герцога Ангальт-Кетена рівно 165 років тому, в 1856 році. Те, що Фальц-Фейнам вдалося створити в Асканії-Нова, найкраще передають спогади Миколи II, який писав своїй матінці після відвідування цих місць наступне: «Там живуть різні олені, кози, антилопи, гну, кенгуру і страуси круглий рік під відкритим небом на відкритому повітрі і теж разом. Дивовижне враження, точно картина з Біблії, неначе звірі вийшли з Ноєвого ковчега…»

Після ранньої смерті батька, враженого революційними подіями в царській Росії, вихованням Едуарда фон Фальц-Фейна займався дід з боку матері, генерал від інфантерії Микола Олексійович Єпанчин. Пролетарська революція унеможливила подальше проживання сім'ї в ленінсько-сталінській Росії і вони переїхали спочатку до Німеччини, потім до Франції, а після того в герцогство Ліхтенштейн. Едуарду, який блискуче проявив себе в велоспорті і в журналістиці, вдалося зробити запаморочливу кар'єру в Ліхтенштейні. Саме йому судилося створити в герцогстві Олімпійський комітет і підняти рівень спорту на таку висоту, що незабаром представники маленької держави почали завойовувати золоті нагороди на Олімпійських іграх.

Весь цей час він не забував про свою історичну батьківщину. Після закінчення Другої світової війни не раз бував в Радянському Союзі і обов'язково відвідував Асканію-Нова. Нам розповідали про велику і регулярну фінансової допомоги, яку протягом всього свого життя Едуард фон Фальц-Фейн надавав знаменитому заповіднику, заснованому великими представниками його сім'ї. Прожив барон довге і чудове життя. На питання журналістів про секрети свого довголіття відповідав просто: «Багато хто просто не вміє жити. Не їдять, а багато жеруть. Я їм мало… Багато хто не вміє пити. Не п'ють, а пиячать. Пити треба гарне вино або хорошу горілочку. Але в міру!. І третє. Треба рано лягати спати». Помер наш легендарний земляк в своєму будинку в Ліхтенштейні в листопаді 2018 року в віці 106 років.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.