Український Дісней Радна Сахалтуєв: «Комп'ютера у мене немає — малюю від руки»

— Радно Пилиповичу, від душі вітаю вас з минулим днем народження! Стрічка «Фейсбуку» рясніла привітаннями. Відомий актор Віктор Андрієнко назвав вас Генієм за життя, а поет і сценарист Аркадій Гарцман присвятив вам такі рядки:

«За вас я, дорогой Радна,
Пью исключительно до дна.
В стране немало сабантуев
Сегодня вызвал Сахалтуев».

— Вітя та Алік чудово мене привітали… І вам спасибі за теплі слова!

— Як ви відсвяткували свої 86 років?

— Особливо не відзначав. Знаєте, після 70-ти кожен день народження — легкий тягар. Готуєшся до нього з невеликим страхом.

— Пандемія якось відбилася на вашому житті?

— В основному сиджу вдома. Коли був локдаун, сім'я турбувалася, щоб я зайвий раз не виходив з дому. А якщо йшов, просили: «Тільки не заходь в магазин». Звичайно, ношу маску. Людина до всього звикає… Вдома дивлюся серіали і футбол, політикою не цікавлюся, працюю. Без роботи швидко ковзани відкинеш. Коли малюю, це все-таки якийсь драйв. Приємно ввечері сісти за стіл, увімкнути настільну лампу і зануритися у роботу. А коли довго не малюю, рука стає дерев'яна.

— Що вас сьогодні надихає на творчість?

— Про яке натхненні ви говорите? У мене його ніколи не було. До слова, як і у Давида Черкаського, з яким ми працювали з 1962 року. Ми ніколи з ним не говорили про мистецтво. Зазвичай він скаже: «Раднуша, треба зробити ось це». І я ніколи не питав: мовляв, навіщо. Робив — і все! Ми ніколи не сварилися. Думаю, тому так довго і працювали разом. Звичайно, він геніально малював. І людиною був чудовою: за все життя нікому не зробив зла…

— Ви дружили?

— Так — ми ж стільки років працювали разом. Крім того, були майже сусідами. Від мого будинку до будинку Додіка йти хвилин 10−15.

«Нагороди, почесті… Яка різниця — є вони чи ні?»

— А які емоції у вас викликав той факт, що Міжнародному конкурсу ілюстраторів книг для дітей і юнацтва дали ваше ім'я?

— Конкурс хороший — в Україні в усі часи були дуже хороші ілюстратори книг. Що стосується того, що його назвали моїм ім'ям, мене це здивувало.

— Ви дуже скромна людина!

— Справа не у скромності. Нагороди, почесті… Яка різниця — є вони чи ні? Прийде час — і нічого цього людині вже не потрібно. Додік теж соромився всього цього.

— Читала, що за кордоном анімація зараз переживає розквіт. Пояснюється це тим, що на відміну від кіно, де необхідна взаємодія акторів і знімальної групи на майданчику, в анімації цього не потрібно. Все частіше анімаційні фрагменти, наприклад, включаються в музичні кліпи. А як з анімацією сьогодні справи в Україні?

— Наскільки знаю, робота йде. Багато робиться на приватних кіностудіях. Старі технології створення мультфільмів були громіздкими, а зараз з розвитком комп'ютерних процес спростився і прискорився. Все змінилось.

— Ви використовуєте у своїй творчості діджитал-технології?

— Комп'ютера у мене немає — малюю від руки. Потрібно було, звичайно, комп'ютер освоїти, але час минув. Пригадую, як Додік завів собі дігітайзер (графічний планшет). І мене агітував йти в ногу з прогресом. Але незабаром він цей дігітайзер закинув. Малювати на папері йому, як і мені, було звичніше.

«Все минає, і пандемія коли-небудь закінчиться»

— Пандемія вже стільки часу бушує. Як вважаєте, для чого людям дано таке випробування?

— Складно сказати. Думаю, вона — Божа кара людству за гріхи, а їх накопичилося чимало. Це і війни, і знищення природи… Хочеш не хочеш, доведеться задуматися над тим, як ми живемо. Але, знаєте, я людина не філософського складу. Ніколи не забігаю подумки далеко вперед. Не скажу, що живу сьогоднішнім днем. Але вважаю: живеш — вже добре!

— Це правда. Але, як казав герой одного відомого фільму: «Жити — добре, а добре жити — ще краще!» Як вважаєте, які професії будуть мати попит у майбутньому?

— Уже зараз спостерігається дефіцит робітничих професій. Думаю, ручна праця буде в ціні. Людина, яка вміє щось робити своїми руками, не пропаде.

— А як заробляти на життя в нових реаліях художникам?

— Робити це зараз непросто у всіх сферах. Що стосується художників, знайомі скаржаться, що купівельні можливості впали, тому з продажами складно. Якщо щось і купується, то всі хочуть придбати подешевше. Щоб знаходитись на плаву, потрібно бути модним художником. Для цього треба мати майстерність і потрапити у хвилю. Ну і, звичайно, тут не обійдешся без удачі.

— Сьогодні все більше стає онлайн-спілкування. Як думаєте, тенденція продовжиться?

— Знаєте, ще до пандемії люди стали все менше спілкуватися один з одним. Колись всі сусіди в багатоповерхівці знали один одного. Зараз такого немає. Кожен відокремився у своїй квартирі. Я, наприклад, у своєму будинку теж мало кого знаю. Або ось ще один приклад. Нещодавно я відправив своєму приятелю поштою, як в старі часи, вітальну листівку — він був вражений: мовляв, невже ще хтось пише від руки листи? Це вже така рідкість! Люди зараз багато часу проводять у соціальних мережах. Без гаджетів не можуть ні хвилини. У метро всі сидять з телефонами. Таких, як я, хто цього не робить, майже немає. Але віртуальне спілкування живого ніколи не замінить.

— З посмішкою згадую вашу розповідь про те, як ви з Давидом Черкаським подорожували до Німеччини: «У 1995 році літав з Додіком у Кельн на Різдво. Наділи пуховики, що ввійшли у нас в моду. У Німеччині в той час тепло було, тому виглядали ми в них дикувато. І ось у німецькому аеропорту проходимо повз стюардес британських авіаліній. Вони такі елегантні — в капелюшках, темно-синіх пальтечках коротеньких. Дуже красиві дівчата. І ми тут, як два опудала, у своїх пуховиках йдемо…»

— Все так і було.

— Як вважаєте, подорожі по світу ще будуть у нашому житті?

— Будуть! Все минає, і пандемія коли-небудь закінчиться, як колись минули епідемії чуми та холери.

— Що повинні зрозуміти в результаті пандемії люди?

— Напевно, те, що всі ми ходимо під Богом і що від грошей багато залежить, але не все.

— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» в такий непростий час?

— Бажаю всім здоров'я і добробуту! А успіхів у роботі хто хоче, той доб'ється!

Раніше відомий український телеведучий і режисер Євген Синельников, якого багато глядачів пам'ятають по програмі «Орел і решка», розповів про подорожі під час пандемії і про свій цікавий новий телепроєкт.

Фото в заголовку з альбому Радна Сахалтуєва