«Вагнергейт»: розслідування Bellingcat опоненти Зеленського зможуть використати для розхитування ситуації

Зеленський впевнений, що спецоперація української розвідки з затримання бойовиків здійснювалася з ініціативи інших країн

Нагадаємо, 29 липня 2020 року в санаторії поблизу Мінська було затримано 33 чоловіків. На думку Олександра Лукашенка, вони прибули до країни, щоб організувати втручання у президентські вибори в Білорусі, що мали відбутися за кілька днів. За даними білоруських спецслужб, всі затримані мали великий досвід бойових дій у декількох збройних конфліктах. Вони вʼїхали на територію Білорусі з Росії за паспортами громадян РФ.

Невдовзі Україна попросила сусідів арештувати 28 затриманих (9 з яких виявилися громадянами України), бо вони брали участь у війні на Донбасі, за що українські правоохоронці оголосили їм підозри за участь у терористичній організації. І хоча українська сторона невдовзі надіслала запити на екстрадицію затриманих, 32 з них через день відіслали в Росію, а одного лишили в Білорусі.

Тим часом Росія оприлюднила інформацію, що інцидент був спровокований Службою безпеки України, щоб «вбити клин» між РФ та Білоруссю. Що агенти СБУ загітували бійців ПВК Вагнера та інших компаній «попрацювати» в Сирії та Венесуелі. Ті прибули в Мінськ, звідки мали летіти до Туреччини та далі. Але СБУ для гарної картинки напередодні виборів здала їх білоруському КДБ.

В Україні спецслужби спочатку називали цю версію фейковою. Та, за даними редактора «Цензор.нет» Юрія Бутусова, це справді була спецоперація українських розвідки та СБУ із виманювання на територію України бойовиків, що скоїли багато злочинів на Донбасі, яку зірвав хтось із вищих владних структур. Вербували цих бойовиків з 2018 року від імені російської ПВК «МАР» (на той час вже ліквідованої). 24 липня їх мали доставити в Мінський аеропорт, звідки 25 липня вони б вилетіли рейсом на Стамбул. Але літак повинен був сісти в Києві, де б бойовиків і затримали.

Але 24 липня начальник ГУР Міноборони Василь Бурба та перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький доповіли про спецоперацію президенту Зеленському у присутності кількох вищих чиновників. Після цього голова ОП Андрій Єрмак попросив перенести операцію, щоб вона не завадила перемовинам з помічником Путіна Дмитром Козаком про перемирʼя на Донбасі. Зеленський начебто його підтримав та дав наказ перенести фінальну частину на 30 липня.

3 серпня Василь Бурба заявив, що операція провалилася через зраду когось із присутніх під час доповіді, і 5 серпня був звільнений. На думку Юрія Бутусова, провал був зумовлений умисним «зливом» інформації про спецоперацію кимось із тих кіл, що «мають доступ до цілком таємної інформації найвищого допуску» та працюють на зближення з Росією за будь-яку ціну.

Поступово в СБУ та Головному управлінні розвідки визнали, що вони справді готували операцію з затримання десятків найманців за злочини на Донбасі. Зʼявилася інформація, що участь у ній брали також США та Туреччина. Пʼятий президент України Петро Порошенко заявив у ток-шоу «Велика політика» на «5 каналі», що він санкціонував цю операцію ще у 2018 році для того, щоб «притягнути в Україну й судити тих, хто причетний до збиття літака MH17». Журналістка Яніна Соколова оприлюднила записи, де завербовані українськими спецслужбами бойовики розповідали, як збивали українські літаки. Після чого Соколову та Бутусова викликали на допит до ДБР у справі про розголошення державної таємниці.

Врешті й сам президент Зеленський визнав проведення операції. Влітку цього року у програмі «VIP з Наталією Мосейчук» він розказав: «Це точно не була наша операція… Ідея цієї операції була, скажімо так, інших країн… Те, що Україну максимально затягували в це питання, — це правда. І те, що цього не відбулося, ще раз проводячи паралелі з тим, що сталося у Білорусі, я вважаю — слава Богу, що ми проявили питання суб'єктності… Коли „вагнерівці“ були на території Білорусі, я подзвонив Олександру Григоровичу, я сказав йому, я його попередив. Я сказав: „Готовий вам передати всю повну інформацію, що стосується цих людей“. Ми вже розуміли, які там прізвища… Я був упевнений, що він передасть нам цих вбивць, цих „вагнерівців“. Але потім відбулося, що відбулося».

Коли саме відбулася розмова з Лукашенком, Зеленський не сказав, тому його опоненти вирішили, що саме ця розмова й призвела до затримання бойовиків та зриву операції. Та невдовзі радник Єрмака Михайло Подоляк уточнив, що вона не була «зливом», бо відбулася вже після затримання. Сам Зеленський минулого місяця, знову ж, не називаючи дати, сказав: «Моє обговорення з Лукашенком по телефону було після того, що ці люди заїхали автобусом на територію Білорусі».

«Електорат Зеленського вибачить йому все. Але їх тільки 20 відсотків. А 60% буде ненавидіти його люто»

Свою думку про те, що означає «вагнергейт» для України та нинішньої влади, «ФАКТАМ» виклав політолог Віктор Бобиренко, керівник експертної групи ГО «Бюро аналізу політики»:

— Тут є кілька вимірів. Наша влада все вимірює тільки категоріями рейтингу. «Вагнергейт» вже не раз спливає в інформаційному просторі, але на рейтинг Зеленського впливу майже не має. Ми проводили фокус-групи. І в категорії виборців Зеленського переважна більшість йому це вибачають: «Ну що ж, він довірився Лукашенку, а той його видав».

Але що стосується довіри вузьких спеціалістів, наприклад, тих же армійців: для них це удар. Будь-які армійські керівники тепер розуміють, що їх можуть здати або підставити, зробити винними, дурниками. Думаю, рівень довіри в офіцерському корпусі Зеленський втратив. Зрозуміло, що електорально це невелика група. Але це еліта.

У вимірі стосунків із союзниками, то, власне, «вагнергейтом» Зеленський дуже чітко показав, що може їх підставити. І тепер союзники будуть ставитися до нас з насторогою. Особливо — в плані секретної інформації. І це, звичайно, для України дуже погано.

Що стосується майбутнього, про яке Зеленський ще у статусі кандидата в президенти казав «історія нас розсудить», — звичайно, рано чи пізно істина спливе й ми побачимо, що король голий. Що у Зеленського немає ніякого патріотизму, в ситуативних інтересах він розміняв операцію, що готувалася професійно, довго й не тільки нами. Він підставив як власних військових, так і союзників.

— Bellingcat анонсував оприлюднення чергового розслідування. Навряд чи українська влада там буде показана у сприятливому світлі. Чи вплине це якось на ситуацію, чи збережуться ті ж тенденції, які є наразі?

— На рейтинги це незначно вплине, а на стосунки з іншими країнами вплине однозначно. Електорат Зеленського знову це йому вибачить, нижче 20 відсотків його рейтинг не опуститься. Не вибачить патріотична частина. Кількість людей, які «залізобетонно» ніколи не проголосують за Зеленського й матимуть його за зрадника, зросте та «зацементується». От що гірше для нього: значна частина патріотів і пасіонаріїв матимуть його за зрадника, нелегітимного. А це означає, що будь-який заступ його за «червону лінію» спричинить революцію. Збільшиться ненависть до президента тих, хто й так не був його прихильником.

Знову ж таки, тепер же це можна буде використовувати, розхитувати ситуацію. Наприклад, нападки влади на патріотів (нині під слідством перебуває той же генерал Павловський, ті ж справи по Порошенку) будуть сприйматись як те, що зрадник і колаборант хоче знищити патріотів. І це буде основною темою для розхитування.

Хочу повторити: це не вплине на його цільову групу. Та скільки її лишилося? 20 відсотків. Але 50−60 відсотків буде ненавидіти його люто й не дадуть йому стати президентом наступного разу.

— Тобто у будь-якому разі збережеться тенденція до погіршення стосунків із союзниками та розколу між прихильниками та противниками Зеленського?

— Розколу не буде. В прихильниках Зеленського залишилися ті люди, які максимум можуть піти проголосувати. Основний вид діяльності яких — теревені на кухні чи біля телевізора. А його опоненти — активна частина суспільства. Це люди, що можуть вийти та вимести.

Нардепи з ТСК офіційно запевнюють: спецоперації з затримання «вагнерівців» і бути не могло

У Верховній Раді намагалися створити тимчасову слідчу комісію з розслідування зриву спецоперації, але досить довго це не могли реалізувати. І тільки 19 травня цього року була створена ТСК «з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади», переважну більшість у котрій склали представники «Слуг народу». До її компетенції також віднесли підписання Мінських домовленостей, Іловайський котел тощо. Після того, як Bellingcat анонсувала вихід результатів свого розслідування, «Проміжний звіт» про свою роботу терміново оприлюднила й ТСК.

Перше, що встановила ТСК, жодної спецоперації бути не могло, бо цей термін «не вживається в термінології розвідувальних органів України». Але були «спеціальні (активні) заходи». Розвідка та СБУ такі заходи з документування участі росіян та інших осіб у війні на Донбасі проводять з 2014 року, і ця робота не потребує політичних погоджень.

З першої половини 2018-го до початку липня 2020-го працівники ГУР МОУ, маскуючись під ПВК «МАР», провели співбесіди з двома тисячами «осіб, які могли мати відношення до російських приватних військових компаній», начебто вербуючи їх для охорони нафтових обʼєктів у Сирії та Лівані. Було встановлено пів тисячі учасників війни на Донбасі, більшість із них — ідентифіковано, але все це використовувалося начебто тільки для отримання інформації та чомусь «не передбачало фактичної реалізації». На думку ТСК, цей «розвідувальний захід» було завершено на початку липня 2020 року легендою про те, що «вербувальник» загинув у Сирії.

За даними комісії, «ГУР МОУ передало СБУ інформацію, яка стосувалася розвідувального заходу 2018−2020 років, на початку липня 2020 року». І на спільній нараді ГУР та СБУ було «запропоновано організувати контрольоване переміщення 33 осіб (відібраних з 396 ідентифікованих осіб) з території РФ до країни, де існувала б можливість їх офіційного затримання, та прийнято рішення про проведення окремого спеціального активного заходу». Який почався «наприкінці червня 2020 року… а саме — після успішного завершення ГУР МОУ розвідувального заходу зі збору інформації, що передував активному… Активний захід передбачав „виманювання“ 33 відібраних найманців з території Російської Федерації, за легендою — до Венесуели… ТСК виявила, що п’ятий президент України не міг санкціонувати проведення цього активного заходу, оскільки він був розпочатий наприкінці червня 2020 року».

Цими словами ТСК вирішила спростувати багаторічне планування спецоперації, яку, за його словами, санкціонував Порошенко. Але яким чином «кінець червня» наступив після «початку липня», народні депутати у звіті не пояснили. Також у звіті спростовується причетність до «активного заходу» служб інших держав, хоча вказується, що як варіанти розглядались і посадка літака на території України, і затримання найманців у Туреччині чи Білорусі.

На жаль, комісії не вдалося встановити, «хто й на якому рівні в Україні ухвалив рішення про відтермінування» вильоту бойовиків на 30 липня: «ТСК не знайшла підтвердження того, що президент України давав особисті розпорядження керівництву ГУР МОУ відтермінувати активний захід… Також встановлено, що керівник Офісу президента не має повноважень надавати розпорядження керівнику ГУР МОУ щодо відтермінування будь-якого розвідувального заходу. Встановлено, що міністр оборони України може санкціонувати певні дії в рамках активного заходу лише в частині, яка стосується додаткового залучення ЗСУ, і не може санкціонувати чи управляти перебігом цього активного заходу». Про те, чому було перерване засідання ТСК, коли ексначальник розвідки Василь Бурба почав давати свідчення про те, хто відтерміновував операцію, і чи є взагалі ці свідчення у комісії, у звіті не вказано.

Зате щодо витоку інформації, який провалив операцію, то він, на думку ТСК, відбувся через одного з бойовиків, який повідомив про вербування ФСБ та ГУ Генштабу ЗС РФ. А затримання взагалі «було очікуваним наслідком роботи білоруської спецслужби» — начебто в групі був її агент: той, кого не видали в Росію. Підтверджень витоку з української сторони ТСК не знайшла: «Жодна заслухана ТСК особа не зазначила, що знає про факт подібного витоку». Також, нарешті, ТСК встановила дату розмови Зеленського та Лукашенка — 05.08.2020.

На думку ТСК, українські правоохоронці зробили «все необхідне для екстрадиції затриманих найманців». Але визнана незадовільною робота правоохоронців із розслідування низки кримінальних проваджень, відкритих СБУ та ДБР після того, як суд зобовʼязав їх розслідувати можливу причетність до зриву спецоперації українських чиновників, та потім обʼєднаних в одне (за ознаками невиконання судового рішення службовою особою, розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, державної зради, приховування злочину, зловживання владою та розголошення держтаємниці).

Також ТСК надала декілька рекомендацій. Зокрема, щодо розслідування цих справ, посилення парламентського контролю за розвідкою та збільшення видатків на розвиток сектору безпеки. І пообіцяла продовжити роботу.

«Вагнергейт» — це не про рейтинги. Це про українську державність"

Чи все ж буде доведене до завершення розслідування «вагнергейту», «ФАКТАМ» розповів колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін:

— «Вагнергейт» впливає на довіру до влади, до спецслужб, армії. Вважаю, що ця справа має бути доведена до кінця, бо вона — про демократичний контроль над спецслужбами. Отримати результат, дізнатись, що та як відбувалося, критично важливо.

— На вашу думку, що насправді трапилося?

— Я не можу спекулювати. Навіть якби я знав подробиці, розголосити не міг би, бо це вплинуло б на розслідування. Вважаю, що операція дійсно була. Які були її параметри, хай розказують ті, хто приймав у ній участь. І важливо, щоб це почув парламент.

Другий момент, критично важливий для суспільства: чи не постраждали ключові, фундаментальні інтереси України як держави, чи не були допущені помилки, що послабили наші позиції проти Росії? Ось це має бути результатом розслідування.

— Зараз дії влади чи її опонентів часто оцінюються за тим, як вони впливають на їхні рейтинги…

— Так, «вагнергейт» буде використовуватись у політичній боротьбі, але не думаю, що це питання рейтингів. Це не про рейтинги, оскільки справа підтримки українських спецслужб — це спільна справа. Це про українську державність. Говорити, яким чином будуть змінюватися рейтинги в залежності від результатів розслідування, складно. Я абсолютно впевнений, що на владу це буде діяти негативно.

Чим більше буде розвиватися ця дискусія, тим більше у людей буде формуватися думка, що влада під час операції припустилася помилок.

— Наскільки «вагнергейт» вплинув на стосунки з нашими союзниками?

— Вплив, безумовно, є. Чи є він фундаментальним, наскільки значущим, я поки що не бачу. Але довіра наших партнерів до нас — це принципове питання. І якщо ми приймаємо якесь рішення у спільних справах, не проговорюючи його спочатку з партнерами, то у нас проблема.

— Чи можливе в Україні результативне розслідування «вагнергейту»? Чи все лишиться на рівні розмов?

— Думаю, воно буде завершено — за цієї влади чи за іншої. Бо це справа, що має суспільний інтерес. А такі справи не можна відкладати нескінченно. Тому результат ми отримаємо. Запитання лише — коли.

Читайте також: Таран вимагав від Бурби приховати причетність Зеленського та Єрмака до «вагнергейту», — Бутусов