«Солдати постійно відчували себе голодними»: цього дня 1979 року почалося введення радянських військ до Афганістану

23 грудня 1931 р. Народився один із найпопулярніших радянських акторів Лев Дуров.

25 грудня 1991 р. Пішов у відставку з посади президента СРСР Михайло Горбачов.

26 грудня 1776 р. Війська Джорджа Вашингтона здобули перемогу над англійцями, яка стала переломною у боротьбі північноамериканських колоній за незалежність.

27 грудня 1571 р. Народився німецький астроном Йоганн Кеплер, який першим заявив, що планети обертаються навколо Сонця.

28 грудня 1866 р. Народився відомий бактеріолог та епідеміолог, президент Всеукраїнської академії наук Данило Заболотний.

24 грудня 1979 року на аеродромі Баграм, за 50 кілометрів від столиці Афганістану Кабула, висадилися частини 105-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії. Афганські частини були нейтралізовані. Під приводом заміни озброєння були приведені в небоєздатний стан танки, блоковані лінії зв'язку, а керівний склад афганської армії зібрали на свято з застіллям. 25 та 26 грудня на транспортних літаках прибула вся 105-а дивізія. 27 грудня 1979 року радянський спецпідрозділ взяв штурмом резиденцію Аміна у Кабулі. Главу держави під час штурму було вбито. За офіційною радянською версією, диктаторський режим Аміна був повалений «здоровою, патріотичною більшістю НДП, Революційної ради та збройних сил Демократичної Республіки Афганістан» шляхом збройного повстання, а він сам розстріляний за рішенням революційного суду. Знаходження у цей час радянських військ у Кабулі було оголошено чистим збігом. Новим главою держави став Бабрак Кармаль, який за Аміна утік у СРСР, побоюючись репресій.

Обмежений контингент радянських військ виявився безпосередньо втягнутий у громадянську війну, що розгорілася в Афганістані, і став її активним учасником. У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку та опозиція (моджахеди, або душмани) з іншого. Боротьба йшла за повний політичний контроль над територією Афганістану. Одним з основних завдань радянських військ було ведення спільно з афганськими підрозділами бойових дій з розгрому загонів збройної опозиції, а також боротьба з караванами, які доставляли з Пакистану та Ірану зброю та боєприпаси.

Операція з «надання міжнародної допомоги афганському народу» проходила за умов суворої секретності. Оскільки офіційно Радянський Союз не був у стані війни, радянським громадянам нічого не повідомлялося. Загиблих солдатів привозили додому у закритих трунах, рідним та близьким забороняли розголошувати відомості про причини та місце їхньої загибелі.

Після першого року війни радянське керівництво прийшло до думки, що виведення військ з Афганістану, що передбачалося швидким, переноситься на невизначений час. На той момент у більшості військовослужбовців-строковиків, які першими увійшли до Афганістану і вже отримали бойовий досвід, завершувався дворічний термін військової служби, так що була потрібна ротація особового складу. Головними вимогами до військовослужбовців строкової служби, що направляються до Афганістану, були: посилена бойова та фізична підготовка, адаптація до сухого та жаркого клімату Афганістану, а також політична та морально-психологічна підготовка.

Але навіть маючи відмінну фізичну підготовку, багато радянських солдатів не витримували важких умов служби.

«Воду пили з відкритих джерел — ариків, — згадував колишній воїн-афганець. — Тому часто хворіли на жовтуху. Іноді пити не було чого, адже нас закидали високо в гори, тому брали найнеобхідніше по мінімуму (краще зайві патрони з собою взяти). Вигляд у нас був такий: брудні, обірвані, обличчя чорні, одні очі блищать. За весь період служби в Афганістані я чистив зуби, напевно, двічі… Картопля була поганої якості, як клейстер. До неї незмінно протягом тривалого часу давали консервований мінтай в томатній пасті. Постійно відчували себе голодними. Хліб випікали самі з огидного борошна. Він був, як камінь. М'ясо у раціоні було рідкістю».

Усю війну кордони Афганістану залишалися відкритими, і бойовики-моджахеди спокійно переходили до Пакистану та Ірану за зброєю та боєприпасами та поверталися. Радянська армія за майже 10 років ніколи не контролювала більш як 40 відсотків території. В афганській війні Радянський Союз зазнав дуже великих матеріальних, політичних і моральних втрат. Офіційні втрати радянської армії становили 14 тисяч 427 осіб. Поранених та контужених за час бойових дій було 53 тисячі 753 особи (10 тисяч 751 залишилися інвалідами). Війна коштувала СРСР приблизно 80 мільярдів доларів. До того ж моджахедами було знищено величезну кількість озброєнь та бойової техніки.

Нагадаємо, влітку 2021 року війну в Афганістані програла ще одна держава — США.