Творець унікальних порцелянових квітів Володимир Каневський: «Режисер Софія Коппола попросила у мене п'ять робіт для зйомок нового фільму»

«Навесні відкрилася виставка моїх робіт у музеї Hillwood у Вашингтоні»

— Володимире, як пандемія позначилася на вашому житті та творчості?

— Замовлень стало навіть більше, ніж раніше, бо коли люди багато часу проводять удома, хочуть його прикрасити. Весною відкрилася виставка моїх робіт у Вашингтоні в Hillwood-музеї. Щоправда, традиційного відкриття з безліччю гостей та алкоголем не було. Воно сталося у Zoom — пряма трансляція. Це було незвично, бо, щиро кажучи, мені більше подобається спілкуватися в живому форматі. Але нові реалії диктують свої правила.

Відвідати виставку у зв'язку з необхідністю витримувати між гостями певну дистанцію можна було за попереднім записом. Проте, як розповідали мені знайомі, записатися було непросто. Охочих відвідати виставку виявилося дуже багато. Тривала вона майже пів року, а потім практично всі експонати роз'їхалися до своїх нових власників. Наразі веду переговори з одним відомим нью-йоркським музеєм. Зробити виставку у ньому — моя мрія. Але поки що називати цей музей не буду.

— Якими були головні експонати на вашій виставці у Hillwood-музеї у Вашингтоні?

— Однією з центральних робіт в експозиції стала квітуча вишня. Справа в тому, що виставка відкрилася якраз у той час, коли у Вашингтоні цвіли дерева. Подивитися на красу квітучих вишень до цього міста з'їжджаються туристи з багатьох країн світу. Ще одна дуже гарна робота — тюльпани. Зараз я вам її покажу (ми говорили по відеозв'язку. — Авт.).

— Фантастика! Ви конкуруєте з самою природою. Тюльпани, наче живі…

— Дякую, це дуже складна робота. А ще експонувався на виставці мій бузок.

— Знаю, що він ваша візитівка. Пригадую, як минулого разу ви розповідали мені, що три роки пішло на те, щоб вигадати технологію його створення, як довго нічого не виходило, але ви не здавалися — робили спробу за спробою…

- Це так. Якось сидів у гостях за столом, де у вазі був бузок. Уважно розглядав його — і раптом прийшло рішення. Я зрозумів, як передати «характер» квітки. І коли це зробив, заходячи в майстерню, де стояв мій порцеляновий бузок, ніби відчував його аромат.

«З Україною у мене асоціюється соняшник. Планую створити цю квітку у фарфорі»

— Неймовірно!

— На виставці у Вашингтоні в експозиції також були мальви, гібіскус, жоржина. Гібіскус — моя нова робота.

— Мабуть, у вас мальви асоціюються з Україною?

— Ви здивуєтеся, але коли я жив у Харкові, не бачив цієї квітки. І взагалі багатьох назв квітів тоді не знав. Пізнавав у міру того, як почав цим займатися. З Україною у мене асоціюється соняшник, хоч росте він і за її межами. Цього літа я був у США на полі, де росли величезні соняшники. Це така краса! Я, до речі, планую створити цю квітку у фарфорі. Не знаю, що з цього вийде, але хочеться спробувати.

— В Україні давно були?

— Хотів приїхати до Харкова якраз напередодні пандемії, щоб побачитись із друзями. Але плану не судилося здійснитися. Щойно «просвітліє», обов'язково приїду. Я був у Києві у 2017 році. Приїжджав у справах лише на один день, але залишилися чудові спогади. Місто стало ще красивішим, у ньому дуже гостинні люди. Сама атмосфера тепла. Дуже сподобалася їжа в одному з ресторанів на Андріївському узвозі. Я їв без перерви, здається, години дві (посміхається). У США також є ресторани української кухні, але у Києві всі ці страви мали для мене особливий смак.

— Ваші роботи є у колекціях багатьох відомих людей. Спілкування з ким запам'яталося вам особливо?

— Знаєте, зараз я дивлюся на свій порцеляновий гіацинт, і мені згадується якась історія. Відома режисерка Софія Коппола попросила п'ять робіт для зйомок нового фільму. Я дав їй гіацинти, мальву, жоржини, бузок. І навіть побував у нью-йоркському особняку, де знімалася картина. Це було дуже кумедно.

— Які ваші квіти визвали захоплення у всесвітньо відомого дизайнера Валентино Гаравані та легендарного паризького ювеліра Розенталя?

— Багато років тому Валентино Гаравані придбав у нью-йоркському бутику першу мою конвалію. А у Розенталя є моя гілочка бузку. Згадується також, як кілька років тому у моїй студії пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив знаменитий американський модельєр Оскар де ла Рента (саме йому приписують введення в ужиток виразу «Жертва моди». — Авт.). Він висловив бажання приїхати до мене до студії. І коли ми зустрілися, він запропонував спільно виготовляти лінію ювелірних прикрас і тоді ж придбав у мене вісім мальв!

Читайте також: Без оптимізму життя позбавлене фарб, — найдорожчий художник України Анатолій Криволап

«Неосвіченість може призвести до загибелі людства»

— Як, на ваш погляд, може змінитися світ у зв'язку з пандемією?

— Життя вже змінилося. Люди їдуть із великих міст і не хочуть виходити на роботу в офіси — воліють працювати з дому, дистанційно. Чи спостерігатиметься зворотний процес — ніхто цього не знає. Але мені здається, якщо ситуація зміниться на краще, це цілком можливо.

— Чи стане світ закритішим для подорожей?

— Найближчими роками, мабуть, так і буде, тому я поспішаю подорожувати: планую поїхати до Кенії. Мене запросив туди друг-письменник. У Кенії він представлятиме свою книгу. Водночас ми хочемо побувати на сафарі — побачити у живій природі левів, жирафів та інших тварин.

— Бажаю вам добре відпочити!

— Спасибі.

— Що, на вашу думку, мають зрозуміти люди внаслідок пандемії?

— Необхідно усвідомити, що ми не всесильні, що для вирішення важливих проблем, зокрема таких, як боротьба з пандемією, потрібно об'єднати зусилля, тоді досягти результату можна швидше. А ще сьогодні як ніколи очевидна важливість науки. Неосвіченість може призвести до загибелі людства. Думаю, однією з найважливіших професій у нових реаліях стане професія вчителя, яка зараз, на превеликий жаль, недооцінена.

— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у наш непростий час?

— Будьте щасливими, вільними та здоровими!

Читайте також: «Мама Ілона Маска Мей одягла у Києві сукню з моєї колекції», — дизайнерка Надя Дзяк

Фото з альбому Володимира Каневського