«Існування цього божевільного вовкулака — це образа людини»: Альфред Кох про несамовитого путіна і успіхи ЗСУ

Під час контрнаступу ЗСУ на півдні та харківському напрямі головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та заступник голови оборонного комітету Верховної Ради Михайло Забродський у спільній статті спрогнозували продовження війни наступного року. Колишній віце-прем'єр російського уряду Альфред Кох, який давно залишив рф і проживає в Німеччині, назвав статтю блискучою. У блозі у Фейсбуці Кох обґрунтував безальтернативність перемоги України в цій війні.

«Дійшов до кінця сто дев'яносто шостий день війни. Мовчання офіційного Києва (як військового так і цивільного) залишає багато простору для найнеймовірніших чуток. А телеграм-канали з обох боків завалюють мережу купою всіляких роликів та постів про те, що відбувається на фронті.

Напевно, можна скласти з усієї цієї інформаційної какофонії якусь струнку картину, але я не беруся. Хоча загалом усе виглядає так, що ЗСУ вже ведуть бої в районі Шевченкового, за 30 км від Куп'янська. І якщо українці візьмуть Куп'янськ, то вони переріжуть основні маршрути постачання всього ізюмського угруповання російських військ (20 тис. чол.).

Далі я не хотів би заглядати, але варіантів тут небагато: або відступ, або оточення та полон. Тому найближчими днями бої за Куп'янськ будуть головною подією цієї війни. У будь-якому випадку, якщо ВСУ займе навіть тільки Шевченкове, то Куп'янськ буде під їх повним вогневим контролем, що, зрозуміло, різко ускладнить постачання росіянам свого ізюмського угруповання.

Коротше, поки всі (включаючи мене) чекали на широко розпіарений наступ на Херсон, Залужний готував основний удар зовсім в іншому місці.
До речі, Залужний разом із Забродським сьогодні написали блискучий текст про перспективи цієї війни. Він називається «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд».

Я не розбиратимуся у суто військових аспектах цієї статті. Скажу тільки, що майже з усім, що там написано, я згоден (хоч моя згода і коштує недорого).

Але, як повний дилетант у військовій справі, я звернув увагу насамперед на форму її написання. Насамперед впадає у вічі, що стаття написана з підкресленою повагою не лише до союзників України, а й навіть до її ворога. За ним визнаються речі, в які вже зовсім неможливо повірити: наприклад, раціональна поведінка та наявність у росії в цій війні осмислених цілей, які можна логічно сформулювати.
Крім того, кілька разів у статті наголошується: стратегічна ініціатива у цій війні, як і раніше, знаходиться на боці росії. Це, на сьогоднішній день, як мінімум, дуже спірно і є сильною натяжкою.

Взагалі, стаття справляє сильне враження своєю логічністю та простотою викладу без шкоди змістовності та глибині. І найголовніше, спокійним, неемоційним викладенням справи. Що саме по собі — подвиг з боку людини, яка командує українською армією.

І як же на цьому тлі абсолютно вже анекдотично виглядає сьогоднішнє (втім, звичне) вихваляння путіна на Східному Економічному Форумі.

Все в нього тип-топ, все-таки він знає, все розуміє, демократії у Великій Британії немає, народ там відсторонений від виборів глави держави, якщо європейці не слухатимуться нас — відключимо газ, переважна більшість українців ненавидять київський режим і так далі, весь набір його типового марення. Включно з його фірмовими кірками «ми не починали цієї війни» і що «головне — це зміцнення суверенітету».

Як би так йому пояснити, що у Великій Британії немає виборів глави держави, оскільки там глава держави — королева.

І що в одній пропозиції не можна говорити «відключимо газ» одночасно з «суворо виконуватимемо свої контрактні зобов'язання», інакше це шизофренія.

І скільки українців ненавидить київську хунту не його собача справа. Нехай поцікавиться краще скільки росіян ненавидить його самого.
І нехай краще розповість, як у нього в росії народ залучений до виборів глави держави. Нещодавно ми бачили як йому обнуляли терміни: на пеньках…

І поясніть йому, що зміцнення суверенітету, це не синонім зміцнення його особистої влади. І взагалі: суверенітет, це не самоціль, а засіб забезпечення процвітання народу. І якщо боротьба за суверенітет веде до зубожіння людей, значить щось із цим суверенітетом не те…

Втім, про що я… Все давно ясно. Його не змінити. І сам він уже ніколи цього не зрозуміє. Його треба прибрати. Тихо, гучно, мирно, криваво…

Не знаю як, але рано чи пізно це станеться. Боюся, що за старою російською звичкою — скоріше гучно і криваво, ніж мирно і тихо.

Одне знаю точно: перемога України у цій війні сильно наблизить цей щасливий день. І все людство зітхне з полегшенням. Тому що сам факт існування цього божевільного вовкулака — це образа людини, як вінця Творіння.

путін — класичний приклад не антропоїда, а андропіда, тобто «людини андроповської». А еволюція андропіду неможлива. Він несамовитий і живе у світі своїх помилок, тільки їх вважаючи реальністю. Можливо, це різновид аутизму чи ще чогось.

Але дивлячись сьогодні на нього, я ще раз переконався — він несамовитий. Йому не можна розплющити очі — він сліпий. Йому не можна розповісти правду — він глухий. Він байдужий як колода. Він туго мислить.

Він автоматично фільтрує реальність, залишаючи у своїй картині світу лише те, що вкладається в його убогі андропівські кліше. І все, що в нього є, це лише нескінченна тяга домінування. Він кадавр, що пожирає простір та час. І якщо його не зупинити — він його зжере весь, цілком.

І це правильно, що ми стоїмо перед екзистенційним вибором. І в нас немає іншого виходу, окрім як перемогти путіна та його армію андропоїдів.

Тому що наша справа є правою. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

Слава Україні"

Аналітики ISW вважають малоймовірним, що контрнаступ та спроби відвернути російські сили на півдні України є обманом для відновлення операцій у Харківській області, ЗСУ, ймовірно, розумно скористалися перерозподілом російських військ, техніки та загальної оперативної концентрації, щоб розпочати локалізовані контрнаступи на критичні точки у Харківській області.