Суд закрив справу проти одного з обвинувачуваних у вбивстві Вʼячеслава Веремія

Після чотирьох років слухань у Шевченківському суді Києва була закрита справа стосовно одного з обвинувачених у вбивстві «тітушками» журналіста Вʼячеслава Веремія під час Революції Гідності. Раніше за участь у вбивстві до пʼяти років увʼязнення був засуджений ватажок «тітушок» Юрій Крисін, що пізніше отримав ще 8 років за викрадення і тортури активіста Майдану Владислава Іваненка.

Павло Бялай, що за даними слідства був правою рукою Крисіна, затриманий навесні 2017 року. Його звинуватили у стрілянині по авто журналістів та побитті їх, в результаті чого тяжко поранений журналіст «Вестей» Веремій помер у лікарні швидкої допомоги. Хоча останній постріл, на думку слідчих, у спину журналісту зробив не Бялай, та йому теж, серед інших звинувачень, інкримінували умисне вбивство. З огляду на тяжкість обвинувачень, Бялай був під вартою до серпня минулого року, після чого суд відпустив його під нічний домашній арешт.

Та на засідання 27 жовтня обвинувачений не зʼявився. Його адвокатка Тетяна Охрімчук надала суду копію свідоцтва про смерть підсудного, що настала 13 вересня. Вона попросила закрити справу. Прокурор, перевіряв обставини смерті, не заперечував. Самі обставини не були пояснені, оскільки той помер від хвороби, а розголошення діагнозу не дозволяється. В результаті суддя закрила справу без вироку. При цьому звинувачення з покійного не були зняті, оскільки мати Павла Балая, за словами Охрімчук, «не має бажання розгляду питання щодо подальшої реабілітації померлої особи», повідомляє Watchers Media.

Вдова Вʼячеслава Світлана Кирилаш прокоментувала журналістам рішення суду: «Сказати, що задоволена, не можу, бо, звісно, хотілося довести процес до фіналу, щоб звершилося правосуддя. Але треба бути реалістами: так, як працює Шевченківський суд, що засідання раз на два місяці, і постійно якісь затримки, переважно з боку захисту, то Бялай міг, уже й отримавши термін, його не сидіти, бо на той час уже б відбув повністю. Те, що життя покарало, — може, щось у цьому і є, хоча, на жаль, бачимо, що не завжди й не з усіма працює».

Нагадаємо, Веремій з колегою увечері 19 лютого 2014 року на таксі поверталися з роботи. Біля главку столичної міліції вони хотіли сфотографувати «тітушок», що під керівництвом міліції групувалися для нападів на майданівців. Ті обстріляли авто й напали на водія й пасажирів, побивши їх битками. Чоловіки змогли вирватися, але вже пораненого Веремія підстрелили ще раз. За версією слідства, це зробив Джелал Алієв. Та за рік потому він зателефонував до редакції «Вестей», повідомивши, що воює в «ДНР», і запевнив журналістів, що не стріляв у Веремія. Ще за пів року Алієв був убитий.

Ватажок «тітушок» Крисін отримав умовний строк у 2017 році, але після апеляції був винесений новий вирок — 5 років увʼязнення. А суддю, що «пожалів» «тітушку», звільнили.

Указом президента Порошенко «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності» Вʼячеслав Веремій посмертно отримав звання Героя України та православну медаль «За жертовність і любов до України». Але з таким рішенням погоджуються не всі. Богато хто наголошує, що Веремій хоч за місяць до смерті і був поранений міліціонерами, і загинув від рук «тітушок"-анимайданівців, та учасником Революції Гідності він не був. Він регулярно був на Майдані за завданням редакції газети «Вести», але його матеріали були витримані згідно з редакційною політикою, що й Євромайдан, і євроінтеграцію висвітлювала в негативному ракурсі. Варто сказати, що погляди Вʼячеслава на Революцію Гідності після поранення змінились. У щоденнику під час одужання він писав, що піде на Майдан за правдою, яку має донести людям, бо він — журналіст.

Також читайте у «ФАКТАХ»: «Олексія застрелили через зауваження за паркомісце просто під під’їздом»: подробиці вбивства військовослужбовця в Києві.