Але трапилась та клята російська міна: на війні загинув Народний герой України

Щодня ми продовжуємо втрачати найкращих синів та доньок у війні із російськими окупантами. 25 січня стало відомо про ще одну болючу втрату — на Донеччині загинув нагороджений орденом «Народний герой України» Роман Бабич. Він — один з тих, хто у 2014 стояв біля витоків української тактичної медицини, один з найкращих інструкторів і бойових медиків, який врятував тисячі життів. Воїн з позивним «Диск» поліг під час евакуації поранених.

«Тобто, так, як жив: рятуючи життя і віддаючи власне за друзів своїх. Чи як там говориться на цих поховальних службах, які я вже ледь витримую… Він був неймовірним, і мені хочеться, щоб ви це знали. Рома прийшов добровольцем у військкомат у 2014. Мав медичну освіту, очолив один з медпунктів 93 бригади. Це був зразковий медпункт, а він був зразковий начмед і зразковий командир. Зібраний, відповідальний, спокійний і стійкий, мов скеля. Надзвичайно фаховий. Постійно в розвитку, постійно у самовдосконаленні і навчанні, — пише у соцмережі знайома загиблого Світлана Варвянська. — Готовий допомагати іншим ставати кращими. Ідеальний інструктор з тактичної медицини і домедичної допомоги. Власне, на тренінгах ми з ним і познайомилися вже після дембеля, наприкінці 2015. Засніжений полігон на Житомирщині, бойове злагодження десантників і морпіхів, кілька діб у штабному наметі, нон-стоп тренінги вдень, гра в „крокодила“ біля буржуйки і регіт до ночі… Сміливий. Мужній. Відважний. Виконував найскладніші евакуації 2014−2015 років — Водяне, Тоненьке, Авдіївка, Піски, шахта „Бутівка“, Донецький аеропорт. Скільки разів їх евакомобіль потрапляв під обстріл, скільки разів смерть ходила за ним навзирці — але він вискакував, виживав, рятувався сам і витягував своїх».

За словами друзів, після повномасштабного вторгнення Роман повернувся у рідну 93-у бригаду. І ще майже рік рятував, вивозив, виривав з лап смерті інших.

«Але трапилась міна русні на бахмутському напрямку, який я вже майже ненавиджу…

Ви навіть не уявляєте, людей якої найвищої проби ми втрачаємо, — додає Світлана. — Ці дірки, ці провалля не заповнити і не залатати ще протягом десятиліть…"Навіть якщо меч знадобиться раз в житті, носити його потрібно завжди". Це було його кредо, його стиль життя, у якому слова не розходяться з ділом".

Нагадаємо, що захищаючи Бахмут, загинув Сергій Коваленко, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеню.