«Досі не можу відійти, боюся, що мама це побачить»: рідні впізнали бійця, якого російські терористи розстріляли після слів «Слава Україні!»

— Напилась таблеток і чекаю новин, — говорить «ФАКТАМ» сестра бійця Ольга Ковальчук. - Вважаю, що це наш Тимофій. Ось поруч сидить свекруха, теж такої думки. Інша сестра ще вагається, наче він і не він… Ще одна впевнена: це брат. Мені здається, що до кінця не повіримо, поки не побачимо тіла або ж живого Тимофія, бо надія помирає останньою. Ще хотіла запитати колишню дружину Тимофія, що вона каже про схожість, але чомусь ніяк не виходить, немає зв’язку. Але я впевнена майже на 99%, що це мій брат. Те фото, де він ще молодий, воно давнє, зроблене тоді, коли Тимофію було 20 років і він був на строковій службі танкістом на Харківщині. А це ж війна, тут день — за місяць…

— Чому ви думаєте, що це брат, які риси вказують на це?

— Ми рідні люди, виросли разом, щоправда, довгий час Тимофій жив з жінкою та чотирма дітьми в іншій області. Та сім років тому повернувся. Жив із мамою та двома братами. Я живу окремо із сім'єю, але ми бачились. Хоча у брата очі світлі, на відео чітко видно, що праве око виразніше, натомість ліве запало. Він завжди дивився таким поглядом. Очевидно, що брата росіяни побили, тож очі могли запливти і здаватись темнішими. Коли у Тимофія відростала борідка, то все одно там були сиві пасма, так само й на бровах. І на цьому відео те саме… Якби хоча б документи при ньому були, чи якісь особисті речі. Голос, на мою думку, такий, як у Тимофія. Він так само тримав цигарку. Щодо статури, то Тимофій середньої ваги, за зростом — теж. Був лисуватим. Важко дуже порівняти, бо довгу бороду брат не носив ніколи… Фото з передової не надсилав, тому що мав простий телефон з кнопками та без камери.

— Якою людиною був Тимофій? Ось така поведінка, що на відео, це про нього?

— Відчайдушний, добрий, порядний. Офіційно брат ніде не працював, зазвичай по найму. Так, брат був запальним, гарячим, ніколи б не виконував чужі накази, особливо рашистів.

— Коли призвали Тимофія?

— Та зовсім нещодавно, наприкінці грудня. Тричі забирали його й вертали. Через місяць навчань його відправили служити у Донецьку область, Бахмутський напрямок. Але куди конкретно, не зізнавався. Я не раз питала, чи є їжа, ліки. Все було. Тільки рюкзака бракувало. Не знаю, чи брат його купив. Ми востаннє спілкувались 30 січня. 2 лютого Тимофій набирав брата, мовляв, все добре, щоб не переживали. Наступного дня він із побратимами пішов на бойове завдання та не повернувся. Що там відбулося, достеменно невідомо. Чула, що повернулися 11 чоловік, багато хто у шпиталях. А від Тимофія ми не отримали жодної звістки. У військкоматі заявляють, що він безвісти зниклий. Тому ми почали пошуки через соцмережі, проте за місяць жодної інформації. А це в понеділок прийшла з роботи, відкрила повідомлення — просто шквал, всі шлють те саме відео. Сусідка, яка живе поруч, заявила, що це мій Тимоша. Навіть моя 10-річна донечка теж стверджує, що це дядя Тимофій. І, знаєте, в мене сумнівів нема.

— Що ви пережили, коли побачили це відео розстрілу? Адже навіть ті, хто не знав бійця, плакали від побаченого й відчували лють до ворога.

— Страшно було. Досі не можу відійти. Така жорстокість в голові не вкладається. Боюсь, щоб мама це все не побачила, бо по телевізору вже транслювали ці жорстокі кадри. Досі у голові лунає автоматна черга. Це боляче…

Додамо, що, за інформацією воєнного кореспондента та редактора «Цензор.Нет» Юрія Бутусова, бійці 163-го батальйону ТРО впізнали героя, якого розстріляли. За його словами, йдеться про Олександра Мацієвського, солдата роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.

«На фото є характерна деталь — закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали, — зазначає Юрій Бутусов. — Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучили кулі».

Як йдеться у публікації, Олександр Мацієвський зник під час бою під Соледаром 30 грудня. Проте в лютому тіло обміняли та поховали у Ніжині, що на Чернігівщині. Всі ці дані передали слідству, яке й має зробити офіційний висновок.

«ФАКТИ» зателефонували керівнику інформаційно-аналітичної роботи та комунікацій з громадськістю виконавчого комітету Ніжинської міської ради Семену Пустовіту.

«Олександр Мацієвський похований у Ніжині з військовими почестями. Хоронили героя у закритій труні, — сказав він. — Попередньо інформація про особу загиблого надійшла від Генштабу. Після публікації Юрія Бутусова я спілкувався з керівництвом 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин. Вони також не до кінця впевнені, що це Олександр, адже відео не дуже якісне. Тому маємо для з'ясування обставин витримати паузу, щоб не нашкодити. До родини Олександра поїхали представники військкомату, вони займатимуться цим питанням».

Нагадаємо, що офіцер ЗСУ та блогер Мирослав Гай вважає, що відео зі стратою українського військовополоненого рашистами тепер показуватимуть усім, хто говорить про «хороших руських» або наполягає на необхідності діалогу з рф.