«Чим частіше присідаєш зі штангою, тим крутіші сідниці»: абсолютна фіт-модель Європи Марина Полапа розкрила секрети краси і успіху
— Взагалі-то зараз мені не треба стільки часу на прес, щоб тримати себе у формі, — на обличчі моделі з’являється білосніжна посмішка. — Мої тренування тепер тривають по півтори-дві години часто двічі на день, але обов’язково шість разів на тиждень. А коли починала, тренер Лернік Григорович Матосян при виконанні цієї вправи стояв наді мною по двадцять хвилин і не давав жодного послаблення. Після такого навантаження я йшла у душ і там давала волю сльозам. Я плакала, поклавши штангу, з якою присідала десятки разів підряд. Але приходила додому, дивилася на себе у гарній білизні в дзеркало, бачила, як змінюється моє тіло, і тішилась. Красива підтягнута фігура була приємним бонусом за мій піт і страждання у тренажерному залі.
Сьогодні 31-річна полтавка Марина Полапа — майстер спорту України, членкиня національної збірної команди України з бодібілдингу, неодноразова чемпіонка європейських турнірів, найкраща фіт-модель України. І ось уже місяць після перемоги на міжнародному чемпіонаті серед фіт-моделей, що відбувся в Ризі, вона носить звання абсолютної чемпіонки Європи.
«Фінансистка з мене не вийшла»
— Цього в газеті друкувати не можна, — інтригує мене Лернік Матосян, заслужений тренер України, суддя національної категорії, якого називають скульптором Марини Полапи. Порившись у телефоні, знаходить фото восьмирічної давності. На ньому майбутня чемпіонка в простенькому купальнику. Вигляд спереду і ззаду. Трохи зайвих кілограмів, талія рівна, сідниці плоскі. Дівчина як дівчина.
Марині самій не віриться, що колись вона була такою стандартно безформенною.
— Я з дитинства фізкультуру ненавиділа всією душею, — розповідає спортсменка. — Єдиним видом активності, яким займалася до того, як уперше переступила поріг фітнес-клубу «Професіонал», були народні танці. Я танцювала все своє шкільне життя, і мені це дуже подобалося. Але то був вибір батьків, а не мій.
З власним життєвим вибором Марина помилилася. Вона отримала спеціальність фінансиста, однак відчувала, що це не її. Майже два роки ходила на роботу в банк, як на каторгу. Згодом перейшла у кредитну спілку, але невдоволення лише зростало. Там вона протрималася всього місяць.
— 23 березня 2013 року стало переломним днем мого життя, — пригадує Марина. — Мені на очі потрапило оголошення про вакансію адміністратора у фітнес-клубі. Досі пам’ятаю, що резюме відправила о дев’ятій тридцять. Мені практично одразу зателефонували й запросили прийти для знайомства. Я залишила робоче місце й без будь-якої надії помчала у фітнес-клуб. Саме з того дня моє життя перевернулося не з ніг на голову, а з голови на ноги. І з того часу у мене все стало виходити. Я почала одержувати задоволення від того, чим займаюся.
Лернік Григорович, побачивши симпатичну високу дівчину з голубими очима й довгими ногами, одразу зрозумів, що з неї можна «ліпити» спортсменку. Показав фото своєї вихованки Марини Давидової, першої чемпіонки України з фітнес-бікіні, а також інших дівчат. «Хочеш бути такою?» — поцікавився він. У Марини загорілися очі. Вона була вражена ідеальними формами спортсменок, тому без вагань прийняла пропозицію займатися з тренером.
«Я зроблю з тебе чемпіонку світу», — пообіцяв їй Лернік Григорович.
Минуло вісім років, і до титулу абсолютної чемпіонки світу Марині Полапі лишається зробити один крок. Світовий чемпіонат з модельного жіночого фітнесу відбудеться наприкінці наступного року. Не виключено, що він пройде у Полтаві. Заявка Лерніка Матосяна про місце проведення світового чемпіонату у Полтаві вже подана до Міжнародної федерації бодібілдингу.
— Але давайте розберемося: у чому різниця між бодібілдером і фітнес-моделлю?
— Бодібілдинг з англійської перекладається як «будівництво тіла», — пояснює Лернік Матосян. — «Фітнес-бікіні» й «Фітнес-модель» порівняно нові змагальні дисципліни у жіночому бодібілдингу. Номінацію «Фітнес-модель» Міжнародна федерація бодібілдингу (IFBB) ввела лише п’ять років тому. Пишаюся тим, що Марина стала в ній першою чемпіонкою України, перейшовши з категорії «Фітнес-бікіні». Ці обидві дисципліни, по суті, конкурси жіночої краси зі спортивним ухилом. У них цінуються зовнішня привабливість, підтягнута фігура, пропорції тіла, а не сила і об’єми м’язів.
«Тренуватися починала о шостій ранку, за день випивала по пів літра кави»
Свою першу перемогу Марина Полапа здобула всього через дев’ять місяців з моменту першого тренування. Вже у квітні 2014-го вона стала золотою медалісткою обласного чемпіонату «Фітнес-бікіні». Шлях до успіху, безумовно, був важким. Спочатку дівчина займалася у тренажерному залі через «не хочу» й через сльози. Але, як виявилося, у ній жив прихований бійцівський характер, який змушував йти далі й досягати більшого.
Перше тренування починала о шостій ранку вдома на степпері, бо кардіонавантаження треба давати організму натщесерце. Друге — силове, на розробку різних груп м’язів — проводила вже в залі ближче до обіду, а ввечері робила мікс з уранішніх і обідніх вправ.
— Між мною тодішньою і сьогодніш-ньою ціла прірва, — каже Марина. — Я повністю змінилася як зовнішньо, так і внутрішньо. Якщо чесно, з тією Мариною восьмирічної давності не хотіла б навіть спілкуватися, бо у нас не було б спільних тем для розмови.
— Щоб стати фіт-моделлю треба обов’язково мати довгі ноги? — звертаюся до спортсменки.
— О, тут цілий комплекс умов! Пропорційність тіла — це основа.
Звісно, до успіху веде розумний, вимогливий тренер, який підбирає індивідуальні вправи і жорстко контролює процес підготовки спортсмена, мотивує його. Плюс прагнення самого спортсмена до досконалості.
Важливу роль відіграють зовнішні дані, вміння вигідно себе подати. Важливо, як ти ходиш, як у тебе прогинається поперек. Мені пощастило, що маю від природи тонкі й довгі м’язові волокна, тому м’язову масу набираю важко. Гляньте, у мене немає ні «кубиків» на пресі, ні м’язів на руках. Все згладжено, без рельєфів, але пружно.
Одяг, макіяж, зачіска, стан шкіри, посмішка — все має бути бездоганним. На сцені ти маєш виглядати як картинка на обкладинці глянцевого журналу.
.jpg ". «На сцені ти маєш виглядати як картинка на обкладинці глянцевого журналу», - каже Марина")
— Коли я запрошую своїх друзів на змагання фітнес-моделей, вони зізнаються, що не можуть їх розрізнити, їм усі видаються однаково гарними, — посміхається Лернік Матосян. — Але кожен член журі обов’язково помітить жирок на стегнах, якщо він буде, оцінить недостатньо пружні м’язи, відзначить погано нанесену помаду, неправильно поставлені ноги… Є багато критеріїв, за якими оцінюється професіоналізм моделей.
— Марино, а які у вас об’єми грудей, талії і стегон? Це має значення для змагань?
— Талія шістдесят три сантиметри. Інших об’ємів не знаю, давно не заміряла. Бо для фітнес-моделі це, дійсно, не має значення. Хоча у момент, коли худнеш, розмір бюсту зменшується. Тому, щоб усе виглядало пружно, ми робимо спеціальні вправи для грудних м’язів. А пружність й округлість сідниць — це насамперед. Тобто попа має бути красивою! Щоб досягти цього, треба частіше присідати з навантаженням. І для ніг це корисно.
— Щоб мати таку форму, вам довелося кардинально змінити своє харчування?
— Так. Зараз я дотримуюся здорового збалансованого харчування. Насамперед відмовилася від молочної продукції, солодощів, майонезу. У моєму раціоні багато білої й червоної риби, креветок, кальмарів, яєць, горішків, брокколі. Головне — дати організму, який щодня втрачає велику кількість калорій, достатньо білків, жирів та вуглеводів. Причому неважливо, звідки він їх буде черпати: чи з червоної ікри, чи з курячих яєць. Все залежить від гаманця спортсмена. Хоча зараз їм і каші, макарони з твердих сортів пшениці, м’ясо, сухофрукти, чорний шоколад. Головне — правильно їх розподілити протягом дня, щоб потім увечері не спустошувати холодильник. Але такого, щоб мій організм чогось страшенно хотів, давно немає.
Читайте також: «Присідаю, поки чищу зуби»: Елізабет Герлі поділилася секретами, як їй вдається у 56 років виглядати на 26
А ось кави п’ю багато, особливо у період підготовки до змагань, коли застосовуються певні харчові обмеження. Тоді кава допомагає відновити сили й збалансувати кров’яний тиск. Дехто віддає перевагу спортивному харчуванню. Але я проти «хімії». Тому випиваю по чотири чашки натуральної кави на день. Це близько пів літра.
«Моя сукня з купальником коштують як автомобіль»
Марина зізнається, що на перших порах їй було дуже важко побороти в собі хвилювання на сцені й перед телекамерами. А ще її не слухалися м’язи щік і їй важко було посміхатися. Ніякі тренування перед дзеркалом не допомагали, аж поки не навчилася приборкувати страх.
Ще, пригадує, одного разу її дуже підвела сукня, яка сиділа на фігурі не так, як треба.
— Купальник і сукня — добра половина успіху, — говорить Марина. — І це постійний винос мозку для нас із тренером. Щоразу маємо придумати новий образ, новий фасон вбрання. Воно має бути не таким, як у всіх, гарно виглядати на сцені, колір має тобі личити… На вибір усього цього йде не менше тижня, а то й цілих три. Слава богу, вже зникла тенденція, що купальник і сукня мають бути в одному стилі. Ми знайшли дуже хороше ательє світового рівня у Санкт-Петербурзі, де шиють дуже класно, лише за відправленими мірками і без жодної примірки. Але їм треба дати ідею, а це значить, ми маємо підключити дизайнера, щоб придумав фасон. Усе це дорого. Але воно того варте.
— Чула, ваше вбрання коштує як автомобіль.
— Так. До 100 тисяч гривень обходиться.
— Ви все це зберігаєте на пам’ять?
— Сукні виставляю на продаж. Вони «подорожують» по всьому світу. А купальники не завжди продаю, бо на них залишається багато гриму і вони вже не мають товарного вигляду.
— Колись заздрість конкуренток на конкурсах краси переходила всі межі: вони могли порізати фаворитці вбрання у гримерці, підпиляти високі підбори. Тепер такого немає?
— Заздрість існує у будь-яких змаганнях, — відповідає Лернік Матосян. — Щоб не сталося подібного, Маринин одяг і взуття я завжди тримаю при собі. І так робить кожен тренер. Але буває інше. Якщо в гримерці мало дзеркал, то до них важко доступитися, щоб відрепетирувати вихід на сцену.
— У вас є спонсори? — звертаюся до тренера.
— Ніколи не було! Всі наші витрати покриваються за рахунок прибутку клубу і за власні гроші. Держава дещо компенсує у вигляді добових під час поїздок на змагання.
.jpg "Лернік Матосян: «Пишаюся тим, що Марина стала першою чемпіонкою України у номінації «Фітнес-модель»")
— Але перш за все я тренуюся заради того, щоб бути здоровою. А красиве тіло — це як наслідок, — відповідає Марина. — Змагаюся заради перемоги. Кожна перемога назавжди залишає в душі свою емоцію, дає поштовх до нових успіхів.
А жінка за шістдесят, яка ходить до мене на тренування, сказала сьогодні: «Я завжди думала, що фітнес це для похудіння, а тепер зрозуміла: він для того, щоб у мене не скрипіли суглоби, щоб не боліла спина, щоб не було задишки, щоб не скакав тиск…» Тобто знову ж таки — для здоров’я.
Читайте також: Не тільки довгі ноги й гострий розум: названі ТОП-5 типів жінок, на яких задивляються багаті чоловіки
Фото зі сторінки Марини Полапи у Facebook
2662Читайте нас у Facebook
