«Таким був Дукат — наче буфер між відчаєм та життям»: 9 днів тому помер ветеран АТО Олег Табачук
Український військовослужбовець Олег Табачук з позивним Дукат помер 5 січня внаслідок важкої хвороби. На початку літа минулого року у 45-річного полковника Повітряних Сил ЗСУ з Вінниці діагностували пухлину мозку. Весь цей час родина та друзі боролися за його одужання, кошти на лікування допомагали збирати небайдужі, влаштовували благодійні концерти. Сам Олег, який вцілів після пекельної Авдіївки, жодної секунди не сумнівався, що переможе недугу. Та рак виявився сильнішим. Поховали Героя з почестями на Алеї Слави на місцевому кладовищі…
— Я не встигла на прощання з Олегом, бо наразі перебуваю на сході України, привезла допомогу нашим воїнам. А в себе на сторінці опублікувала світлину, де він усміхається. Запам'ятаю його саме таким! Це неймовірна людина — порядна, щира, із величезним серцем, таких зараз одиниці, — розповіла «ФАКТАМ» волонтерка, засновниця ГО «Мольфар» Юлія Вотчер. — Ми познайомилися з Олегом в Авдіївці у 2015 році. Розсміялись, коли дізнались, що ще й земляки. Тоді так склалось, що на ротації перебувало чимало вінничан. Олег був на посаді начальника групи цивільно-військового співробітництва в Авдіївці, або, як їх називають в народі, «сімікі». Там служать офіцери. Це окремий підрозділ, який виконує особливе та вкрай важливе завдання — це зв'язок між цивільним населенням і, вибачте, війною… Вони надають допомогу мирним жителям у зоні військових конфліктів, виконують роль посередників між цивільним населенням, місцевими органами влади та військовими частинами. Вивозять людей, які були поранені, заспокоюють їх після обстрілів, організовують постачання води, хліба, налагоджують енергопостачання. Часто їм доводилося й самим розбирати завали, ремонтувати будинки та комунікації. Зараз я точно знаю, що ті хлопці задавали тон людському ставленню до цієї біди. Бо «сімікам» можна виконувати свої обов’язки згідно з інструкцією та статутом, а можна просто жити людськими бідами, горем… От саме таким був Олег, наче той буфер між відчаєм та життям, він жив своєю роботою. Із побратимами вони підняли таку високу планку, що вище її ніхто не тримав.
Після повернення з зони АТО Олег Табачук продовжував служити у частині, будував плани на майбутнє, виховували з дружиною двох синів. Та у травні минулого року усе різко змінилося. У воїна діагностували гліобластому — найагресивнішу пухлину мозку. Вона небезпечна тим, що про неї дізнаються вже на пізніх стадіях. У шпиталі повідомили, що з таким діагнозом залишилось ще кілька місяців. Але Олег та його родина вірили у диво. Весь цей час військовий мужньо боровся, отримував хіміотерапію. Та, на жаль, не вдалося. 5 січня його серце зупинилось у лікарні. Й разом із ним відмерла й частинка серця Євгенії…
«Віддавали шану воїну сотні… Попрощатися зі своїм командиром приїхала група, з якою Олег був на ротації в Авдіївці. Весь склад, з різних куточків України. Офіцери не бачились жодного разу після АТО і нарешті зустрілись, але, на жаль, при таких трагічних обставинах, — ділиться волонтер місії „Евакуація-200“ та голова правління Міжнародної асоціації дослідників фортифікації „Цитадель“ Павло Нетесов. — Олег — не просто воїн, це мій близький друг. Він понад усе любив свою родину, пишався синами. Я впевнений, що звідти, з Небес, Олег оберігатиме своїх найрідніших людей. Безумовно, це велика для нас усіх втрата. Але в нас таке відношення до життя та смерті, що ми завжди кажемо своїм „До зустрічі“. То ж до зустрічі, Дукате…»
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про смерть майора ЗСУ Руслана Абразовського, який провів на фронті шість ротацій.
Також «ФАКТИ» розповідали, що у зоні проведення операції Об'єднаних сил у вівторок, 11 січня, загинув український військовослужбовець.
738Читайте нас у Facebook
