ПОИСК
Події

«Такого страшного похорону у громаді ще не було»: в автотрощі загинули військовий, його дружина та двоє дітей

20:00 25 липня 2022
На Буковині поховали військового Вадима Коростюка, його дружину та дітей, які загинули в аварії

Море квітів, сліз, а біля хати, в якій ще донедавна лунав дитячий сміх та пахло свіжоспеченим хлібом, чотири труни… Так у селі Клішківці на Буковині прощались із родиною Коростюків, які загинули в моторошній аварії всього за 15 кілометрів від населеного пункту. 40-річна Віталіна із 21-річним сином Романом та 17-річною дочкою Яною проводжали на фронт 44-річного голову сім'ї — Вадима, який приїхав у кількаденну відпустку, влаштувавши рідним сюрприз. Та дорогою до Кам'янця-Подільського, де на бійця чекав його командир, у їхню машину на швидкості влетів інший автомобіль, не залишивши шансів на життя й перетворивши їхнє сімейне гніздечко на вічну пустку…

В машину Коростюків на великій швидкості врізалось інше авто. Фото Патрульної поліції Чернівецької області

— Саме йдемо на кладовище, несемо сніданок нашим рідним та найдорожчим, — розповіла «ФАКТАМ» родичка загиблих Валентина Коростюк. — Серце розривається на частини, ще кілька днів тому ми гостювали у Коростюків і ділились планами на життя. А тепер лише чотири могили та гіркота. Дуже важко переживають батьки, мама Вадима навіть дійти до цвинтаря не може, так їй погано.

До війни Віталіна та Вадим працювали у торговельному комплексі «Мафес».Чоловік — дуже позитивний, зі всіма знаходив спільну мову, мав багато друзів, ніколи в житті не скаржився на негаразди. А Віталіна — справжня господиня, постійно балувала рідних смаколиками, але найбільше вона раділа досягненнями дітей. Рома вже працював головним майстром у лісництві, попри юний вік, вже мав у своєму підпорядкування старших людей. Це багато про що говорить! А Яночка після закінчення Чернівецького медичного коледжу мріяла поступити до Вінницького медичного інституту і здобути професію лікаря. Готувалась старанно до ЗНО, аби мати можливість вчитись на бюджетній формі. Незадовго до загибелі дівчина закінчила курси масажиста. Звичайна порядна сім'я, яка мріяла «поставити дітей на ноги», одружити, дочекатися онуків…

Вся громада прийшла провести в останню путь загиблих

— Вадим повертався на фронт. Коли він пішов воювати?

— За його плечима — строкова служба у прикордонних військах. Коли ж почалось вторгнення окупантів, то з перших днів війни він став рватись захищати країну. Цілий день комусь телефонував, аби організувати свою мобілізацію. Й свого таки добився. 2 березня він із побратимами був уже на передовій. Служив головним сержантом штабу батальйону.

Поруч із ним був найкращий друг — його односелець Роман Линюк. Під час виходу із Сєвєродонецька їх потужно обстріляли. Роман отримав сильну контузію. Вадим розповідав, що друга аж двічі відкинуло вибуховою хвилею, і він злякався, що тому кінець. Але підійшовши, зрозумів, що товариш живий. Вадим витягнув Романа з того пекла і передав його медикам, врятувавши життя. Після Дніпра товариш лікувався вже у місцевій лікарні, а Вадим, пошкодивши спину, ногу та плече, повернувся до бійців, хоча теж потребував медичної допомоги, бо йому під бронежилет потрапив камінь. Але дав обіцянку, що не покине їх… Бачите, Бог його на фронті зберіг, а в тилу — ні. Тим часом сім'я молилась за воїнів та активно займалась волонтерством.

— Розкажіть про сюрприз, який боєць влаштував своїй родині, і що сталось того трагічного дня на трасі?

— Якось в неділю після служби в храмі я зателефонувала Вадиму й попросила приїхати. Хоча б на трішки. Він заявив, що то неможливо! Не повірите, але невдовзі військовим його частини випало відрядження через Кам'янець-Подільський. Вадим цього навіть не знав, повідомили вже у дорозі, командир хотів зробити приємне підлеглому, бо поважав Вадима за бездоганну службу і завжди його хвалив. Родич був неймовірно радий. Подзвонив до коханої свого сина і попросив замовити квіти. Сам приїхав на таксі, а водія попросив викликати до машини дружину: мовляв, треба забрати передачу. Віталіна до машини — а там величезний букет і коханий… Обійми, сльози щастя…

Якою ж солодкою була та зустріч! Коростюки зробили спільне фото, яке виявилось останнім. Вадим мав їхати назад 15 липня, але чомусь переніс на наступний день. Ми ще були в них у гостях. Жінка ніби щось відчувала. Віталіна благала Вадима, аби не їхав сам до Кам'янця-Подільського, щоб краще командир його забрав. Мовляв, зварить вареників, пообідають ще. Спочатку він не був проти, але на ранок передумав, бо не хотів втрачати час на переїзди. Перед тим заїхав ще до свого товариша Романа, який із лікарні відпросився додому на дві години. Вони довго не могли розпрощатись.

Це спільне сімейне фото стало останнім

Родину до міста віз 19-річний племінник. Син сидів спереду, ззаду подружжя та донька. Проїхали від села десь 15 кілометрів, попереду перехрестя. Але інший водій замість того, щоб згідно з правилами пропустити наших рідних, рушив першим… Й відбулось зіткнення. Мій чоловік, який є рідним братом Вадима, за 20 хвилин після трагедії був на місці. Вцілів лише племінник, який з розтрощеним тазом лежить у лікарні. Він все допитується, що з родиною, але ми не кажемо. Медики пояснюють, що слід готувати до такої звістки психологічно. Ромчик, який сидів спереду, найбільше побитий. Його обличчя на похороні залишили закритим… Вадим на війні відпустив бороду, й всі казав, що збриє її тоді, коли закінчиться війна й буде наша перемога. То ж ми, коли забирали тіла з моргу, просили її не чіпати…

Дуже щемливий був момент, коли судмедексперти дали нам два листи зі словами «Повертайтесь живими. Вадиму від Назарчика» та патріотичним малюнком. Це намалював 6-річний племінник чоловіка, і, як з'ясувалось, боєць завжди носив їх коло серця, наче оберіг. Яночці ми купили білосніжну сукню та фату, Ромчику — весільний костюм. Здавалось, що весь район прощався із родиною.

Земляків вразила ця трагедія

— Що відомо про винуватця аварії?

— Ми нічого про цю людину не знаємо. Щоб ви розуміли, він навіть не подзвонив та не запитав, чи потрібна якась допомога. Так, родину вже не повернеш, але потрібно рятувати 19-річного хлопця. Крім того, на ділянку дороги, де сталась аварія, повинні звернути правоохоронці та місцева влада. Це вже третя аварія тут, три роки тому на тому ж місці загинула дівчина… Єдине рішення — влаштувати круговий рух, бо водії часто плутають, в кого головна дорога. Не дай Боже нікому такої біди, навіть запеклому ворогу не побажаєш. Коли приходиш на подвір'я — пустка. Нема до кого заговорити. Тільки кіт та собака. Й невимовний біль.

Як повідомили у пресслужбі поліції Чернівецької області, резонансна ДТП сталася у суботу, 16 липня, на трасі поблизу Хотина, біля закладу «Чотири Корчми»:

«Тоді 79-річний львів'янин на Ford Transit зіткнувся з автомобілем Skoda Favorit, за кермом якого перебував 19-річний житель села Рухотин. Внаслідок аварії загинули четверо пасажирів Skoda Favorit — сім'я з села Клішківці — 44-річний військовий Вадим Коростюк, його 40-річна дружина, 17-річна донька та 21-річний син. За кермом авто перебував 19-річний племінник військового, зараз хлопець перебуває у лікарні у важкому стані».

У понеділок правоохоронці затримали водія Ford Transit, йому оголосили про підозру за ч. 3 ст. 286 ККУ (порушення правил дорожнього руху, що призвело до загибелі кількох осіб), суд обрав 79-річному мешканцю Львова запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення 200 тис. грн застави. За скоєне кермувальнику загрожує до 10 років позбавлення волі.

Нагадаємо, днями у страшній ДТП під Вінницею загинули чоловік та дружина.

Читайте також: «Які гарні були б у нього дітки»: на Вінниччині попрощалися з мужнім офіцером

Фото: Суспільне Чернівці

25338

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів