«Злочинна помста захисникам Маріуполя»: експерт про вбивство рашистами українських полонених у Оленівці
«Щодо масового вбивства агресором українських полонених у Оленівці, — пише Борис Бабін на своїй сторінці у соцмережах. — Російська пропаганда повідомляє про знищення більше 40 українських військовополонених у «ізоляторі» у Оленівці під Донецьком, із неправдивим звинуваченням у ракетному обстрілі «ізолятору» далекобійною зброєю.
Український Генеральний штаб вже повідомив про фейковість цих звинувачень та про здійснення вбивства полонених саме російськими окупантами. Експерти вказують про верифікацію удару саме окупантів по «ізолятору» системами «Град»
Причини цього чергового воєнного злочину агресора очевидні — спроба дискредитації постачань західної зброї в Україну та злочинна помста захисникам Маріуполя. Адже саме ця категорія полонених була поіменно задокументована за участі Червоного Хреста, а тому не могла просто «зникнути» в рамках злочинних репресій окупантів, які наразі вигадали злочинні «підстави» їхньої загибелі.
Втім, примітно тут й інше.
Справа у тому, що само по собі розміщення військовополонених у Оленівці було воєнним злочином російських загарбників. Нагадаю, що це селище розташоване біля лінії фронту та водночас містить ключову залізничну станцію, яку агресор, очевидно, використовує для своєї військової логістики.
При цьому ІІІ Женевська конвенція 1949 року прямо забороняє використовувати військовополонених як заручників чи «живий щит». Більш того, у статті 19 цьго договору прямо приписане, що у «найбільш короткий термін після їхнього взяття в полон військовополонені евакуюються в табори, розташовані досить далеко від зони військових дій для того, щоб вони перебували в безпеці».
Конвенція додає, що «у небезпечній зоні можна тимчасово затримувати лише тих військовополонених, які за станом своїх поранень чи хвороби наражаються на більший ризик при евакуації, ніж при залишенні на місці, та що військовополонених не слід без необхідності наражати на небезпеку в очікуванні їхноьї евакуації із зони військових дій».
Жодних практичних перешкод для вивезення полонених від лінії фронту з прифронтової Оленівки, куди давно та за визначенням може потрапити широкий спектр наявної зброї, окупанти не мали, а ймовірні посилання росіян на фейкову «територію» терористичної «народної республіки» також суперечать ІІІ Женевській конвенції.
Адже росія, взявши у полон українських військовослужбовців, не мала права заявляти про їхню «передачу» фейковій «владі» терористичної «республіки», із очевидною метою «умити руки».
Адже, злочинно заявляючи про «державність» псевдореспубліки, агресор умовчує, що його донецькі ляльки не могли за визначенням «ратифікувати» ІІІ Женевську конвенцію; тим самим відповідними заявами про «полонених в ДНР» росія грубо порушила статтю 12 Конвенції, адже «передає» полонених особам нібито «не пов'язаним» ІІІ Женевською (що не так, бо насправді це російська ж окупаційна адміністрація).
Зрозуміло що ці правові питання мало турбують російських загарбників, але вони мають бути обов’язково піднятими у провадженнях в Міжнародному кримінальному суді та ЄСПЛ з питань міжнародних злочинів та порушень прав людини агресором".
Фото зі сторінки Бориса Бабіна
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
913Читайте нас у Facebook
