«Чим більше Москва б’ється за „руський мір“, тим гірше йому живеться», — Казарін

«Чим більше Москва бореться за «руський мір», тим гірше йому живеться, — пише Павло Казарін на своїй сторінці в соцмережах. — Російську мову Кремль продає як пакетний товар. Намагаючись пристібнути до цього культурного локомотиву лояльність до імперії і згоду з російською версією історії .

Москва доклала всіх зусиль, щоб перетворити закордонні «російські школи» в фабрики «російських людей». Тих самих, які повинні бути в опозиції до своєї держави. До іі історії і мови. Кремль намагається не допустити інтеграціі власних діаспор в політичні нації тих країн, в яких їм довелося жити. Лише для того, щоб потім використовувати їх як важіль тиску. Як інструмент для впливу і привід для втручання. Чим гірше їм живеться — тим більше у Москви стає прав на окрик.

В результаті сусідні країни приречені захищатися не стільки від самої мови, скільки від усього, що йде з нею в рамках «пакетної пропозиції». Тим більше, що для колишніх радянських республік цей товар поставляється як привід для вторгнення. Будь-який носій мови оголошується російською власністю, яку Москва зобов'язана захищати. Рівно те саме, що ми спостерігали сім років тому в Криму.

При цьому, в загальному хорі з офіційним Кремлем, співає і російська опозиція. Та сама, що кожного разу намагається всидіти на двох стільцях. Замість того, щоб говорити незручну правду — воліє зручну напівправду. Наприклад, розмірковує щодо необхідності провести в Криму «чесний референдум».

Будь-які подібні заяви — це історія про «родоплеменне». Фактично, нам говорять про те, що якщо на якійсь території живуть люди, яких Москва вважає «своїми» — то це привід для вторгнення. Привід для анексії та окупації. І поки самі російські опозиціонери переконані, що «захищають своїх» — насправді все відбувається з точністю до навпаки.

По суті, в цей момент Москва посилає своїм сусідам сигнал. Поки у вас живуть ті, хто готовий охрестити себе «руськими» — ваша територіальна цілісність під питанням. Поки у вас є ті, кого ми вважаємо «своїми» — будьте насторожі. І це все звучить як прямий заклик до російських сусідів займатися асиміляцією і дерусифікацією.

«Співвітчизники», «російськомовні школи», «копромісні підручники історії». З подачі Кремля все це тепер стає бомбою під суверенітет сусідів. Приклад Криму виглядає як недвозначне попередження. Бажаєте унезезпечитися від вторгнення? Прагніть до внутрішньої монолітності. Мовноі одноманітності. Позитивної дискримінації. До єдиного та суверенного погляду на історію своєї країни.

Тому що в іншому випадку є ризик прокинутися і виявити російські триколори в одному зі своїх регіонів. А Кремль і «опозиція» стануть на два голоси твердити про те, що раз їх поїзди не пускають під укіс, то нове статус-кво слід закріпити.

Нинішня заява глави українського Радбезу прозвучала в Києві, але народжена була Москвою. Передумови для нього заклав Кремль, коли вирішив загнати під рушницю всіх класиків без винятку. Позиція Москва зводилася до простого. Хочеш шанувати Чехова і Толстого — будь добрий радіти Криму і Донбасу. Хочеш захоплюватися Гагаріним і Достоєвським — звикай молитися на цегляні стіни Кремля.

Кремль довгі роки начиняв культурну спадщину своєї країни духовними скрєпами і шовінізмом. Оголошував п'ятою колоною тих, хто з цим не погоджувався. І чи слід дивуватися, що сусідні країни намагаються цей комплексний обід не купувати?

До того ж, ставка Москви на те, щоб перетворювати «співвітчизників» в паливо для імперії, запустила ще один процес. Багато росіян стали інтегруватися в Україні — в силу того самостійного вибору, який вони зробили між старою батьківщиною і новою. І в цій ситуації Кремлю вже не доводиться розраховувати на те, що вони стануть лобістами його інтересів. Тому що вибір нової ідентичності виявився пов'язаним з втратою старої. А тому новий перепис, ймовірно, подарує нам чимало сюрпризів «.

Фото зі сторінки Павла Казаріна в соціальних мережах.