Артем Пивоваров: «Моя пісня „Дежавю“ набрала на YouTube 53 мільйони переглядів!»

«Дівчина, яка страждала від панічних атак, вийшла з цього стану завдяки моїм пісням»

— Артем, вітаю! Це перша така гучна перемога у вашому житті?

— Дякую. Так, перша. І я дуже радий, що зірки так склалися, адже ми з моєю командою досить довго працювали. Для мене як автора пісні дуже важливо те, що вона відзначена однією з головних премій країни та стала хітом, який набрав на YouTube 53 мільйони переглядів! Це сумарний результат трьох відеоверсій — українською, російською та французькою мовами. Але завжди є куди рости. Артистові, який зібрав стадіон, хочеться зібрати вже два стадіони. У тій справі, якою я займаюся, немає кінцевої мети та фінальної крапки.

— Зізнаюся, ваші пісні у мене в телефоні — № 1. Слухаю їх дуже часто.

— Це приємно. Думаю, мої пісні подобаються, в першу чергу, тому що заряджені енергією. Для людей важливі настрій і емоції, і я намагаюся передавати це в музиці.

— У коментарях до пісні «Дежавю» на YouTube стільки хороших слів на вашу адресу! «Не магія, а якийсь гіпноз, — написала цінителька вашого таланту. — Пів року слухаю, і кожен день ніби вперше. Пивоваров — ти Геній!». «Це світовий рівень!» — зазначає ще одна дівчина. А який відгук став для вас несподіваним?

— Мені приходить дуже багато листів, зокрема й з-за кордону. Нерідко люди діляться своїми життєвими історіями. Комусь мої пісні допомагають виходити з депресії. А одна дівчина, яка страждала від панічних атак, вийшла з цього стану завдяки моїм пісням. І як після цього не вірити в магію музики!

— Дійсно…

— Ще дуже зворушив лист подружньої пари з Казахстану. У родині троє дітей. Але чоловік з дружиною перебували на межі розлучення. І ось в якийсь момент вони почули мою пісню «Оазис» з альбому «Земний», де є такі слова: «Кожною секундою дорожи, кожною молекулою душі…» І, за їхніми словами, раптом почали цінувати те, що у них є.

«Людей, які вірили в мене, можна перерахувати по пальцях однієї руки»

— А правда, що пісню «Дежавю» радіостанції відмовлялися у вас брати?

— Це так. Але я завжди сприймаю відмову як виклик, і ось зараз ми з вами бачимо результат. Знаєте, таким речам я давно перестав дивуватися, тому що часто чув на свою адресу, що я «неформат». Багато хто пророкував мені провал. Людей, які вірили в мене, можна перерахувати по пальцях однієї руки. Думаю, що ми, творчі особистості, приходимо в цей світ, щоб щось міняти. І якщо я для когось «неформат», мені це тільки лестить, тому що я не хочу створювати схоже на те, що вже є.

— Ви — приклад того, як може досягти успіху хлопець з маленького міста, що виріс без батька. Ваша мама — медсестра у звичайній районній лікарні… Але мимоволі виникає запитання: де ви взяли гроші на старт?

— Знаєте, я був дуже наполегливим: писав пісні та відправляв їх артистам. Займався цим протягом двох років, але не отримував ніякої позитивної відповіді. Паралельно з цим я працював в реанімації та грав в групі. Коли мені було 22 роки, нам пощастило поїхати в тур. Після повернення у мене на руках була сума, яка дорівнювала восьмимісячній зарплатні в реанімації. Тоді я зрозумів: швидше за все, зможу заробляти музикою. Це було немов прозріння! Але, на жаль, група розпалася. Хлопці не побачили у цій справі потенціал, всі вони були із забезпечених сімей. Хтось із них уже працював в IT-сфері, яка набирала обертів. А мені було з чим порівнювати — місячна зарплата в реанімації була дуже маленькою, тому для мене той тур став мотиваційним ривком.

Тобто хлопці перестали займатися музикою, а я — навпаки, пішов з роботи і почав ще активніше писати пісні. У мене був умовний капітал, щоб знімати в Харкові квартиру і не повертатися у своє маленьке місто Вовчанськ. Протягом року я писав пісні. А коли познайомився з Регіною Тодоренко і Анею Седоковою, став контактувати і з іншими артистами. Продавав пісні, а гроші починав вкладати у свою творчість. Перші кліпи знімав і монтував сам, а потім почав знайомитися з талановитими хлопцями, які мені допомагали. Писав аранжування, приїжджав на студії до Києва… Поступово став збирати свою команду. Одним словом, я повірив у музику, а музика повірила в мене.

«На жаль, я не закінчив музичну школу, бо в родини не було можливості оплачувати навчання»

— Знаєте, багато хто з раннього дитинства начався у музичній школі, хтось відлітав за кордон навчатися режисурі, — продовжує Артем Пивоваров. — Я, на жаль, не закінчив музичну школу, бо в родини не було можливості оплачувати навчання. Але з 11 років я писав пісні. Мені приходило натхнення — і це той випадок, коли музика мене вибрала сама.

— В одному інтерв'ю ви розповідали приголомшливу історію, як в третьому класі влучили м'ячем у вікно залу, де займалися хористи — а незабаром стали співати у цьому хорі. Чи вірите в знаки долі?

— Так, були постійні «маячки». Адже можна було розбити і будь-яке інше вікно (посміхається). Але я влучив м'ячем саме в клас хору. Щоб присоромити, мене змусили тоді співати перед класом. Але у мене добре вийшло — і так я опинився в хорі. З раннього дитинства я любив співати, танцювати — був дуже гучною дитиною.

— Як на вашій творчості відбилася пандемія?

— За цей період ми випустили чотири відеороботи. Одна з них — «Рандеву». Ця пісня вже набрала близько восьми мільйонів переглядів. Якщо людина працьовита і вірить в те, що робить, ніякі катаклізми не зможуть остудити її запал.

До пандемії у нас був запланований тур, але карантин порушив плани. Однак ми не склали руки. Зробили великий концерт, який транслювався на великих телеканалах країни і на нашому YouTube-каналі. На всіх стрімінгових майданчиках всього за тиждень він набрав близько п'яти мільйонів переглядів. І зараз ми збираємо аншлаги. У деяких містах граємо по два концерти на день — о 17:00, а потім о 20:00. Для нас дуже важливо дати людям надію на те, що все буде добре.

— Як, на ваш погляд, після пандемії зміниться шоу-бізнес?

— Я оптиміст. І мені хочеться вірити, що все нормалізується. Люди скучили за живими спілкуванням, виконанням, енергією. Людині потрібна людина.

— Ви визначаєте свій жанр як «нью-вейв». У чому ж полягає ця нова хвиля?

— Чесно кажучи, не я дав таке визначення. Написали в ЗМІ — і мені сподобалося це формулювання. Воно говорить про нестандартний підхід до музики, готовніть експериментувати. Уявімо, що я і моя команда пливемо на серфі. І ось кожен раз ми вибираємо нову хвилю, щоб перейти на черговий етап. Адже колишня хвиля дуже скоро перетворюється на піну…

— Так гарно порівняли. Захоплюєтеся серфінгом?

— Так, і серфінгом, і сноубордом… Люблю активні види спорту, мені подобається подорожувати. І хочеться вірити, що незабаром ми зможемо відвідувати різні країни, як і раніше.

— Що має зрозуміти людство і кожен з нас внаслідок пандемії?

— Думаю, люди вже багато чого усвідомили. Якщо раніше ми не цінували те, що у нас є, то зараз тримаємося за це. Ми кудись летіли, бігли, поспішали в пошуках чогось… Але ж по суті все, що нам потрібно, поруч. Це близькі люди, які ділять з тобою один шлях, підтримують і вірять в тебе.

— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ»?

— Які б катаклізми не відбувалися, пам'ятайте, для чого ми прийшли у цей світ, і даруєте світу свою любов.

Раніше про особисте життя і про творчість в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів народний артист України Олександр Пономарьов, разом з яким Артем Пивоваров записав суперпопулярну пісню «Чому».

Фото з альбому Артема Пивоварова