Введення в храм Пресвятої Богородиці: історія свята, заборони та молитва Діві Марії

У чотирьох канонічних Євангеліях немає багатьох фактів, які розповідають про земне життя Богородиці, зокрема й відомостей про подію, що лягла в основу свята Введення у храм Богородиці. Але про них оповідають Церковні перекази та написані часто на їх основі апокрифічні (тобто не включені до канону Святого Письма) документи. Такі, як, наприклад, грецьке Протоєвангеліє Якова, що відноситься імовірно до другої половини II — початку III століття. (Слово протоєвангеліє походить від грец. πρῶτος, що означає «перший», бо текст у ньому присвячений подіям, що відбулися до тих, які описані в канонічних Євангеліях.) Або латинське Євангеліє псевдо-Матфея (IX століття), в якому також описується подія, якій присвячено це свято.

Відомо, що батьками майбутньої Богородиці були благочестиві Йоаким — виходець з роду царя Давида та Анна — дочка первосвященника Аарона. Проживши у любові та злагоді 50 років, пара залишалася бездітною. Попри праведний спосіб життя, вони постійно зазнавали несправедливого засудження від своїх земляків, які вважали відсутність дітей покаранням Божим за гріхи. Мало того, вважалося, що якщо у батьків немає спадкоємців — продовжувачів роду, то такий рід буде викреслено Господом з Книги життя, що означає повне забуття усіх його представників.

Але навіть бувши вже немолодими, Йоаким і Анна, сподіваючись на милість Божу, продовжували старанно молитися про дарування їм дитини, пообіцявши на знак подяки присвятити своє дитя Богові, віддавши його на виховання у храм (саме так часто чинили ті, кому вже в похилому віці випадало щастя стати батьками). І молитви подружжя були почуті — Анна народила дівчинку, яку назвали Марією (у перекладі з єврейської — «пані», «надія»).

Як сказано в Протоєвангелії Якова, Йоаким хотів віддати свою дочку на виховання у храм, коли малечі виповнилося два роки. Але Анна вмовила чоловіка залишити її вдома на один рік, щоб хоч трохи насолодитися своїм материнством. А за рік, виконуючи обітницю, батьки відвели трирічну Марію до Єрусалимського храму.

За свідченням святого Тарасія, архієпископа Константинопольського, очолював ходу хор незайманих дів із запаленими свічками, за ними йшла Марія, яку з обох боків тримали за руки батьки, а слідом — безліч їхніх родичів, сусідів, друзів та знайомих, також із запаленими свічками в руках.

Підійшовши до храму, батьки поставили Марію на нижню сходинку, яка вела до його входу. За словами блаженного Ієроніма (біблеїста, тлумача та перекладача Св. Письма, одного з вчителів Західної церкви, який створив канонічний латинський текст Біблії), загалом щаблів було 15 — за кількістю 15 ступеневих (від грец. ἀνα-βαθμός - ступінь) псалмів. Підіймаючись для служіння по цих сходах, священники на кожній сходинці співали один псалом. (За іншими джерелами, Марія підіймалася до входу в храм іншими сходами, що складалися з 12 ступенів, що символізують 12 колін Ізраїлевих.) Так чи інакше, але трирічне дитятко дуже легко та швидко, без сторонньої допомоги подолало всі високі сходи, що ведуть до входу в храм, де у супроводі інших священнослужителів її зустрічав первосвященник Захарія, майбутній отець Хрестителя Господнього Іоана.

Керований Духом Святим, Захарія ввів Марію у найважливішу та священну частину храму — Святе Святих, куди мав право входити виключно первосвященник, та й то — лише раз на рік, у свято Йом Кіпур.

Треба сказати, що Марію вводили у Другий храм, зведений замість зруйнованого Навуходоносором у 586 році до н. е. Першого храму, побудованого царем Соломоном.

У Першому храмі знаходилася Скинія (намет, курінь) Завіту — той самий похідний храм, з яким юдеї після виходу з Єгипту 40 років подорожували пустелею. У Святому Святих Скинії (а це було приміщення квадратної форми (10×10×10) без вікон і без будь-якого освітлення) стояв Ковчег Завіту, в якому знаходилися кам'яні Скрижалі Завіту з Десятьма заповідями, отримані Мойсеєм від Господа на горі Синай, і, як вважається, там же зберігалося невимовне Ім'я Бога. (Під час руху пустелею Скинію розбирали, а Ковчег Завіту переносили на плечах. На стоянках Ковчег ставили у Святеє Святих зібраної Скинії.) Саме там Господь через первосвященника передавав ізраїльтянам свою волю.

До речі, Скинія Завіту в Першому храмі була встановлена над наріжним каменем, з якого, за переказами, Господь розпочав створення світу. (Зараз на цьому місці знаходиться одна із сучасних святинь ісламу — Купол над Скелею.)

У найвідповідальніші моменти історії єврейського народу над Скинією з Ковчегом таємниче з'являвся знак особливої присутності Господа — хмара. І хоча Марія була введена у Другий храм (замість зруйнованого Першого він був побудований у 516 році до н. е. та існував до 167 року н. є.), саме такий знак з`явився над Святим Святих, коли Захарія ввів туди Марію, хоча Ковчега Завіту в ньому вже не було (він безвісти зник ще перед руйнуванням Першого храму). Побачивши хмару, дівчинка застрибала від радості.

Залишившись жити й служити в храмі, Марія, як і інші дівчата, вивчала Святе Письмо, навчалася письма, молилася та набувала навичок в усьому, що мала вміти жінка, аби приносити користь храму: пряла, шила тощо. Діва Марія провела у святий обителі близько 14 років (за іншими джерелами — 12). Досягши шлюбного віку, вона не могла вже залишатися в храмі й не могла повернутися до батьків, які вже померли. За звичаєм, дівчина мала вийти заміж. Оскільки Марія виявила бажання назавжди зберегти дівоцтво перед Богом, але при цьому не повинна була залишитися без заступництва, священнослужителі вирішили формально заручити її з відомим своїм праведним життям 80-річним вдівцем Йосипом, який також походив з роду Давидового. Такі заручини дозволили Діві Марії в очах закону вважатися дружиною Йосипа, хоча насправді вона нею не була. Переказ свідчить, що Йосип, дбаючи про Марію та Ісуса, прожив довге життя й помер у 100-річному віці.

Перші згадки про свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці у східних християн відноситься до VIII століття. Значно поширилося воно лише у IX столітті, але до дванадесятих було віднесене не раніше XIV століття.

Введення має один день передсвята (3 грудня) та чотири дні післясвята — віддання свята 8 грудня. Напередодні свята ввечері відбувається всеношна. Хоча Введення припадає на Різдвяний піст, у цей день дозволено вино та рибні страви. Але галасливі застілля влаштовувати не варто.

Читайте також: Пилипівка, або Різдвяний піст: народні традиції, обмеження та прикмети

Молитва до Богородиці у свято Введення в храм

Як у будь-яке церковне свято, віряни люди намагаються не пропустити святкове богослужіння, щоб поклонитися Пресвятій Богородиці та молитовно попросити її про заступництво. Наприклад, так:

«До кого ще, як не до Тебе, Матінко Небесна, зверну я молитви свої. Почуй сподівання раба твого (ім'я). Утіш в горі моїм і не лишай без захисту в цьому грішному світі. Убережи від спокус і дозволь замолити гріхи вільні й невільні. Настав на шлях віри та допоможи не відступати від заповідей християнських. Дай сил боротися зі злом, яке всередині мене прибуває. Пом’якши серце моє та прийми покаяння щире. Помолися за мене Господу нашому всемогутньому, щоб не залишив мене без милості. Амінь.»

Чого не можна робити у свято

Звичайно, в цей день, як, втім, і в інший час, не можна відмовляти у допомозі нужденним.

Не можна злитися, лихословити й сваритися.

Погодні прикмети

За народною традицією, на Третю Пречисту звертали особливу увагу на погоду.

З великою надією чекали у цей день морозної сонячної погоди, що вважалося гарним знаком. А похмура та тепла погода передрікала неврожай.

Всі знали, що навіть якщо до 4 грудня вода у водоймах покрилася льодом, ходити небезпечно — лід ще занадто тонкий. Але й після Введення без перевірки міцності льоду на нього краще не ступати.

Було помічено, що сніг, який випав на Введення, швидко тане. Зате той, що покриє землю після свята, лежатиме дуже довго, можливо, навіть до весни.

Мороз на Третю Пречисту обіцяє спекотне літо наступного року. Але у найближчі свята погода теплом точно не потішить.

Прислухалися цього дня до дзвону. Якщо дзвін чути здалеку, скоро буде морозно, якщо доноситься глухо, ось-ось почнеться снігопад.

Які ще важливі свята є у церковному календарі на грудень, читайте тут.

Фото у заголовку: Введення в храм Пресвятої Богородиці (Тіціан, 1534−1538)