«Ті, кого ми поховали, були з простреленими потилицями, вирізаними щоками»: свідок про звірства рашистів у Бучі

Звірства російських нелюдів у Бучі побачив весь світ. Багатьох людей вбили, перед тим катували… Одному з жителів міста пощастило, бо він вижив. Чоловік розповів про те, що бачив…

«Здається, було 2 березня. Я і ще десь 100 людей, серед яких були діти, жінки, люди похилого віку, ховались в укритті, яке знаходиться в районі склозаводу («стєколка»), — розповів чоловік на телеграм-каналі BUCHA LIVE. — Там було протиракетне укриття, яке мало двоє герметичних дверей. Коли рашисти зайшли в місто, ми вже сиділи там. Але майже відразу нас знайшли. За перший день вони зламали перші двері, а наступного вже стукали в другі. Ми зрозуміли, що в будь-якому випадку до нас доберуться, і прийняли рішення відкрити. Перші військові рф, які зайшли до нас в укриття, нікого не чіпали. Дали нам своїх пайків і сказали не виходити 1−2 дні. Пообіцяли, що після зачистки нас відпустять. Через два дні до нас зайшов вже інший загін. Ці теж сказали сидіти декілька днів і не виходити. Доки ми знаходились в укритті, на вулиці вже зібралось більше 50 одиниць техніки і дуже багато особового складу. Серед військових були буряти, білоруси і росіяни. На 6-й день нас вивели на вулицю. Людей похилого віку, жінок з дітьми відпустили. Мене і ще 14 хлопців поставили на коліна і забрали телефони. Нас роздягли, почали шукати тату з націоналістичними символами (герби, руни). Не знайшли. Хлопців, в яких знайшли фотографії техніки, або якісь чати, які їм не сподобались, вбивали відразу. Комусь стріляли в бік і казали: «Это чтобы домой не спешил». Тих, хто лишився в живих, почали бити й питати: «Где терроборона? Где живут атошники?» Вони знали, що у нас немає ніякої інформації, але все одно продовжували нас бити. Було видно, що їм це просто подобалось. Вони отримували задоволення від цього процесу.

Після побоїв до моєї голови піднесли автомат і зробили постріл біля вуха, а потім вдарили прикладом по голові. В результаті нас відпустили. З 15 хлопців лишилось 6. Я не міг повірити, що залишився живим. Невдовзі після цього ми побачили перші каральні загони кадирова. Це взагалі нелюди. Чотири дні вони їздили і убивали всіх, кого бачили на вулиці. Я спостерігав, як вони вбили дідуся, який просто сидів на лавці. Ми кожного дня когось хоронили. Клали тіла в ковш трактора, а потім, коли вони не бачать, копали могили і відносили їх туди. Тих, кого нам все ж вдавалось поховати, були з простреленими потилицями, вирізаними щоками і другими слідами насильства".

Раніше відомий волонтер Роман Доник написав у соцмережі про події в Бучі, зазначивши, що Буча — то не виняток.