На місці Мінюсту подав би на ФІФА до міжнародного суду — за образу гідності країни, — Євген Якунов
Український журналіст на своїй сторінці в Facebook запитує, чому досі заклик «Слава Україні!» не узаконений на рівні гімну і прапору.
«Я можу зрозуміти реакцію Кремля і спортивного відділу ФСБ на відеопривітання українцям від хорватських футболістів, колишніх динамівців Вукоєвича і Віди. Для путінців саме слово «Україна» — то вже фашизм.
Але поважна (до недавнього часу) світова футбольна організація з великими традиціями… Навіщо ж так? Карати футболіста за те, що він сказав добре слово про Україну? Це хіба по-європейськи? Це хіба толерантність і лібералізм?
Я б на місці нашого Мінюсту подав на ФІФА до міжнародного суду. За образу честі і гідності країни. За розпалювання міжнаціональної ворожнечі. З вимогою відкликати своє рішення щодо хорватських футболістів і вибачитися перед українцями.
Яку політику побачили футбольні функціонери в гаслі «Слава Україні!»? Для нас це давно не політика. Це — визнання того, що ми працюємо і воюємо заради того, щоб прославляти свою Батьківщину.
І коли ці ж слова вимовляють представники іншої країни, це не може не гріти душу і не сприяти дружбі між народами. Хіба ми не стали ближчими з хорватами після цього, запощеного футболістами відео? Хіба не поповнили приязно лави хорватських уболівальників?
А я ще пам`ятаю, як ці слова українською промовляв на майдані перед червоним корпусом Київського університету американський президент Білл Клінтон у травні 1995 року. Причому після того, як відвідав меморіал жертвам фашизму в Бабиному Яру. Це ж має про щось говорити…
Тоді всі ми відчули себе майже братами з американцями.
Біда й вина наша в тому, що з того, 1995-го року наші високопосадовці (з президентами включно та й більшістю з нас), на відміну від Клінтона, соромилися вимовляти цю формулу любові до Батьківщини публічно.
Бо радянська, а потім кремлівська пропаганда, комуністи й соціалісти, яких було тоді при владі над міру, давно нав'язали суспільству думку, що в цьому гаслі й вітанні є щось порочне, щось, що має розколоти Україну навпіл, щось, що відгонить нацизмом і расизмом.
Вони й зараз, ці слова, мають якийсь напівлегальний статус. Президент на параді на честь Дня Незалежності вітається ними з армією. Але у військових статутах їх не відобразили. Українські солдати й офіцери й досі звертаються одне до одного якоюсь потворною калькою з російсько-імперського «здравіяжелаю».
З лютого 2018 року в ВР лежить поданий Кабміном законопроект, яким передбачено в Стройовому статуті Збройних Сил України замінити в армії радянське вітання словами «Слава Україні!» — «Героям слава!»
Чому цей закон досі не ухвалили? «Злі язики» стверджують, що генералітет противиться. Надто вже декому важко відмовитися від радянських традицій.
Може, саме час сьогодні витягти його з-під сукна й ухвалити?
А можна піти ще далі. Офіційно встановити, аби цими словами починалися і закінчувалися засідання Верховної Ради і Кабінету міністрів, місцевих рад, телевізійні і радіоефіри, уроки в школах. Хай би цими словами зверталися до громадян поліціянти (з відповідним козирянням), працівники ОДА, пошти, відділень Пенсійного фонду тощо. Чом ні? Що в цьому поганого — прославляти Батьківщину?
Я не розумію, чому цього в нас досі нема?
А якби було, якби слова «Слава Україні!» і «Героям слава!» були узаконені на рівні Гімну і Прапора, хто б у якомусь там ФІФА посмів би сказати про них хоч одне криве слово?"
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
262Читайте нас у Facebook
