ПОИСК
Історія сучасності

«Знаменита гагарінська фраза „Поїхали!“ була записана на магнітофон, який зробили в Києві»

15:08 11 квітня 2021
Гагарін
— Під час свого історичного польоту на орбіту перший космонавт людства Юрій Гагарін записував звичайним графітовим олівцем все, що він бачив, відчував, думав і що з ним відбувалося, — говорить заступник голови правління київського АТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» Олександр Провозін. — У своїй книзі «Дорога в космос» Гагарін розповів, що в якийсь момент польоту випадково упустив олівець, але ловити його, ширяючого в невагомості по кабіні корабля «Восток-1», не став. Космонавт просто надиктував свої враження на магнітофон «Зірка», створений в нашому інституті. Це був перший в історії космічний магнітофон. Він записував переговори «Кедра» (позивний Гагаріна) з «Зорею-1» (позивний керівника радянської космічної програми Сергія Корольова), а також всі звуки на борту корабля. З його допомогою була записана і стала символом початку космічної ери фраза Гагаріна «Поїхали!», виголошена ним в перші миті старту ракети, на якій відправився на орбіту.

Пізніше Гагарін згадував: «Мені хотілося якось допомогти людям, скинути те велике напруження, яке у них було. І коли включилися двигуни, коли ракета почала підніматися зі стартового столу, я, щоб розрядити обстановку, постарався таким бадьорим, звичайним голосом сказати: «Поїхали!»

«Звук на „гагарінському“ магнітофоні записаний на металевий дріт товщиною з людську волосину»

— Як не дивно, оригінал запису гагарінській фрази «Поїхали!» і магнітофон «Зірка», за допомогою якого вона була зроблена, можливо, не збереглися, — продовжує Олександр Провозін. — Ми довго і наполегливо намагалися знайти цей запис і магнітофон, залучали до пошуку багатьох космонавтів, з якими були добре знайомі. Результатів це не дало. Сліди реліквій загубилися в Москві.

— Як же загубилися, якщо в цілому ряді документальних фільмів про космонавтику звучить аудіозапис фрази «Поїхали!», Зроблена нібито в момент зльоту ракети? Або це монтаж?

— Ні, у фільмах все по-чесному. Просто цей запис збереглася не в оригіналі, а переписаною на інші аудіоносії. Це як якщо б ви зробили аудіозапис інтерв'ю, перезаписали її на інший носій, а первісну запис і сам диктофон втратили.

Склалося так, що незабаром після повернення Юрія Гагаріна з польоту в космос в московський НДІ радіозв'язку викликали співробітника нашого інституту Миколи Валеріановича Тумаркин. Його попросили допомогти розібратися в деяких нюансах тієї найоригінальнішою аудіозапису, зробленого в космосі за допомогою нашого магнітофона на борту «Востока-1». Справа в тому, що під час польоту в кабіні гагарінського корабля було досить шумно — працювало багато різних приладів, що створювали безперервний гул. Через ці звукових перешкод дещо в аудіозаписи потрібно було уточнити.

Для цього і запросили Тумаркин, адже він активно брав участь в створенні першого космічного магнітофона — був провідним інженером «Зірки» по електроніці. Під контролем співробітників КДБ він слухав оригінал запису, в тому числі і знаменитої фрази «Поїхали!». Через багато років по його ініціативи ми зайнялися пошуком цього запису і першого магнітофона. На жаль, Микола Валер'янович пару тижнів не дожив до 60-річчя першого польоту людини в космос — помер 28 березня на 85-му році життя.

— Магнітофон «Зірка» записував звук на плівку?

— Ні, на металевий дріт — дуже тонку, як людська волосина (товщиною 0,05 міліметра). Важив магнітофон близько 4,5 кілограма. Він був розрахований на високі навантаження (в тому числі вібраційні, ударні). Завдання на його створення наш інститут, який носив назву НДІ-110, отримав в 1960 році. Колектив розробників був в основному молодіжним: вчені, інженери, робітники у віці 22−27 років. Впоралися із завданням за три місяці. Вони не знали, що роблять магнітофон для космічного корабля, пілотованого людиною. Але їм сказали, що їх розробка буде використовуватися в космосі.

— Це записуючий пристрій вийшов вдалим?

— Однозначно так. Адже після Гагаріна з такими магнітофонами літали на кораблі «Восток», а потім «Схід» інші космонавти: Герман Титов, Андріян Ніколаєв, Павло Попович, Валерій Биковський, Валентина Терешкова, Володимир Комаров, Костянтин Феоктистов, Борис Єгоров, Павло Бєляєв, Олексій Леонов. Після Гагаріна космонавти свої дії і спостереження на орбіті записували олівцем, а надиктував на наші магнітофони. До речі, одна «Зірка» збереглася в інституті. Але, на жаль, вона в неробочому стані.

«З нашим диктофоном Володимир Джанібеков відправився в один з найнебезпечніших польотів за всю історію космонавтики»

— Багато хто з космонавтів приїжджали до нас, щоб висловити свої побажання про те, що можна було б поліпшити в «Зірці», які нові функції додати, — продовжує Олександр Провозін. — Так, космонавт Володимир Джанібеков попросив зробити диктофон, який можна було б помістити в скафандр. Причому цей портативний апарат повинен був мати додаткову функцію: фіксувати час, коли була зроблена та чи інша аудіозапис. Ми створили йому такий пристрій, називалося воно «Гном-А».

Влітку 1985 Джанибеков відправився з ним в один з найнебезпечніших і технічно складних польотів за всю історію пілотованої космонавтики — рятувати орбітальну станцію «Салют-7». Частина її обладнання вийшла з ладу, в результаті станція (це дуже дорогий об'єкт) стала некерованою і поступово сходила з орбіти (втрачала висоту). Врешті-решт вона звалилася б в атмосферу і загинула.

Щоб не допустити цього, слід надіслати на «Салют-7» космонавтів з необхідними для ремонту запчастинами, обладнанням, інструментами. Цей багаж займав досить багато місця і мав чималу вагу. Щоб його розмістити в пілотованому кораблі «Союз», потрібно було прибрати частини корабля, призначені для посадки космонавтів на Землю. Ось і виходило, що якби екіпаж «Союзу» не зміг зістикуватися із станцією «Салют-7» і відновити її працездатність, то ця експедиція на орбіту стала б польотом в один кінець — повертатися на Землю космонавтам було б нема на чому.

На той час Джанибеков вже чотири рази літав в космос — більше, ніж всі його колеги. Йому і бортінженерові Віктору Савіних випало ризикнути — відправитися на що вийшла з ладу орбітальну станцію. На щастя, їм вдалося успішно підвести до неї «Союз» і зістикуватися. Коли вони в неї увійшли (точніше уплили), всередині панувала непроглядна темрява, температура опустилася нижче нуля — акумуляторні батареї не працювали, і станція не опалюється. В одному з інтерв'ю Віктор Савіних згадував: «Салют-7» перетворився в крижаний дім «. Космонавтам вдалося реанімувати станцію, вони тоді виходили у відкритий космос, щоб виконати роботи на сонячних батареях. Свої переговори, коментарі записували на наші диктофони.

У нас в інституті також розроблені магнітофони для місячної програми, радянсько-американського польоту «Союз-Аполлон», орбітальних станцій, супутників зв'язку. Їх можна побачити в Музеї техніки магнітного запису нашого інституту і в Національному музеї космонавтики імені Корольова в Житомирі. До речі, для польоту Гагаріна та інших космічних експедицій різне обладнання та прилади створювалися київськими підприємствами «Арсенал», Київський радіозавод, «Виробниче об'єднання імені Корольова», «Київприлад» і іншими. Значна частина цих виробів знаходиться в їх музеях — завдяки зусиллям ветеранів. Щоб все це зберегти для наступних поколінь, ми добиваємося створення в столиці Музею приладобудування.

БЕЗ ГРИФА «ТАЄМНО»

«Лідер СРСР Микита Хрущов завадив тому, щоб батько радянської космонавтики Сергій Корольов був нагороджений Нобелівською премією»

Генеральний конструктор Сергій Корольов, який створив зі своїми соратниками радянську космонавтику, мав реальний шанс стати першим українцем, нагородженим Нобелівською премією. Про це нам розповіла співробітниця Національного музею космонавтики імені Сергія Корольова Наталія Місяць:

— Коли в жовтні 1957 року Радянському Союзу вдалося запустити в космос перший у світі штучний супутник Землі, члени Нобелівського комітету вирішили присудити премію людині, завдяки якому відбулося це без перебільшення історична подія. Але СРСР не повідомив, під чиїм керівництвом створений і запущений супутник, — Корольов був секретним конструктором.

Нобелівський комітет звернувся до радянського лідера Микити Хрущова з проханням назвати ім'я головного конструктора і пояснив, для чого це потрібно. Хрущов відповів, що супутник — це дітище всього радянського народу: мовляв, якщо хочете, можете нагородити весь народ. Згодом, коли почалися пілотовані польоти на орбіту, вся слава діставалася космонавтам, а людину, яка стояла біля керма космічної програми, країна і світ не знали. Ім'я Королева розсекретили тільки після його смерті в 1966 році.

— Корольов вважав себе українцем?

— Так, в анкеті, яку він заповнив під час вступу до Київського політехнічного інституту (КПІ) в 1924 році в графі «національність» він написав «українець». З трьох до десяти років він жив з бабусею і дідусем по материнській лінії Миколою і Марією Москаленко. Це була купецька сім'я, яка займалася засолкою і продажем по всій царській Росії знаменитих ніжинських огірочків. У родині розмовляли українською мовою, так що для маленького Сергія він був рідним.

2371

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.