«До моєї хати вломилися п'ятеро. Один напоровся на ніж»: ветеран АТО розповів подробиці кривавої драми на Тернопільщині
Два роки позбавлення волі: таке покарання загрожує ветерану АТО Андрію Пекельному (на фото у заголовку), який, захищаючись у своєму будинку від п'ятьох п'яних хуліганів, смертельно поранив одного з них. Ця надзвичайна подія сталася на Великдень, 2 травня, в селі Глещава, що на Тернопільщині. Поки триває слідство, Андрія помістили під цілодобовий домашній арешт, що викликало шквал обурень в інтернеті. У соціальних мережах багато хто з громадян висловлюють підтримку ветерану АТО й обурюються з приводу занадто жорсткого, на їхню думку, запобіжного заходу. Хоча є й такі, хто називає Андрія вбивцею. «ФАКТИ» спробували розібратися в цій ситуації.
«Заберіть його. Ви ж бачите, що він, мов несамовитий»
— Так, я читав в інтернеті, що Андрія порівнюють з тим ветераном АТО на прізвище Балабуха, який в Києві на зупинці зарізав людину за те, що вона йому зробила зауваження, — каже житель села Глещава на ім'я Максим. — Деякі пишуть, що Андрію все зійде з рук тільки тому, що він воював. Але послухайте, це ж зовсім різні речі! Навіщо всіх під одну гребінку гребти? Мій земляк захищав не тільки своє життя, а й життя мами, яка дуже злякалася тоді. Хто знає, що міг цей п'яний натовп зробити, якби увірвався в будинок? Вони ж уже майже двері вибили.
Особисто я вважаю, що Андрій правильно вчинив. Не знаю точно, через що там почалася бійка в сільському клубі. Чув, що Андрій розповідав, що, як часто це буває у селі — хтось когось штовхнув, хтось комусь зауваження зробив. І що тепер? Натовпом на одну людину нападати? Та ще серед ночі до неї в будинок ломитися?
Про те, що сталося 2 травня у Глещаві, розповідає сам Андрій Пекельний:
— У наш сільський клуб на дискотеку приїхала компанія з сусіднього села Іванівка. Я особисто цих хлопців не знаю. Їх було чоловік вісім. Вели себе, як господарі — досить нахабно. Один з них штовхнув мене під час танців. Як мені здалося, зробив він це не випадково, а саме хотів спровокувати конфлікт. Я, звичайно, не промовчав. Кажу: «Дивись, куди йдеш. Тут же люди інші є». Йому, мабуть, не сподобався мій тон, і він почав мене штовхати руками, спробував вдарити. Бачу: він неадекватний, п'яний. Його дружки вже підійшли й готові були в будь-який момент вступити в бійку. Я їм сказав: «Заберіть його. Ви ж бачите, що він, мов несамовитий». А вони стоять і тільки сміються.
Хлопець, як я дізнався потім, його звали Володя, почав лізти на мене з кулаками. Так вийшло, що наших хлопців в клубі було дуже мало. І то в основному малолітки. Сили були нерівні. Я вирішив уникнути конфлікту і вийшов з клубу. А вони слідом: «Стій!» — кричать. Ну я і побіг додому.
Якби мені вдалося відірватися, вони б мене в селі не знайшли. А так вони відразу ж побігли слідом. Від клубу до мого будинку — пряма дорога. Можливо, потрібно було десь в якусь вуличку повернути, але я думав, що вони не насміляться увірватися в мій двір, якщо я встигну добігти до хати. Але, як виявилося, я помилявся: вони погналися за мною вп'ятьох.
Ледве я вбіг до хати і замкнув двері, вони слідом за мною, у двір. Почали двері вибивати. Навіть дверну ручку вирвали. Вдома мама була. Вона у мене інвалід. Спросоння почула гуркіт, зрозуміти нічого не може, злякалася, почала кричати. Я кілька хвилин просто стояв за зачиненими дверима і не знав, що робити. А потім пішов до кімнати й узяв свій армійський ніж. Думав, вони побачать і втечуть.
«Я спеціально тримав ніж так, щоб вони його побачили»
За словами Андрія, хулігани вже майже виламали двері в його хаті, коли він вийшов на ганок з ножем в руці.
— Я спеціально тримав ніж так, щоб вони його побачили, але вони на мене накинулися натовпом, — згадує Пекельний. — Якоїсь миті ніж випав. Я встиг нагнутися, щоб його підняти. І ось цей Володя, з ким у мене був конфлікт, на ніж і напоровся. Я не хотів нікого вбивати.
Коли вони побачили кров, тільки тоді залишили мене й почали тікати. Цей Володя теж побіг: через город, де квіти ростуть, потім через паркан перестрибнув. Я вийшов за ними з двору і побачив, що, пробігши метрів триста, він зупинився біля своїх товаришів. Навіть ще встиг їм щось сказати, а потім впав. Я підійшов до них. Здається, вони не розуміли, що відбувається. Я викликав «швидку» та поліцію. Потім ще хвилин п'ятнадцять стояв з ними й розмовляв. Володя вже не подавав ознак життя.
Коли приїхала «швидка», лікарі лише констатували смерть 23-річного хлопця. Володимира ховали два дні по тому. Попрощатися з ним прийшло майже все село Іванівка.
— Про Володю нічого поганого сказати не можу. Не розумію, як таке взагалі могло статися, — каже житель Іванівки Костянтин. — Вова взагалі-то не хуліган. Він же місцева зірка. У футбол грав на першість району за наш «Факел». Був захисником. Його інші команди з Тернопільської області хотіли перекупити.
А ще Володя балотувався в сільські депутати на останніх виборах. Не пройшов.
Що там на дискотеці відбулося в Глещаві? Бійка була. Цей Андрій, я думаю, Вову по обличчю вдарив. У нього губа і брова були розбиті. А його друзі випили, ось і вирішили помститися.
Бабуся Володимира Катерина розповіла місцевим журналістам, що Андрія, який убив її онука, не звинувачує. «Тільки одного не пойму, — сказала пенсіонерка, — навіщо відразу було за ніж братися?»
Своєї черги, у Глещаві про Андрія Пекельного так само висловлюються позитивно.
— У нього не було шкідливих звичок. П'яним Андрія ніхто не бачив ніколи. Доглядав за мамою. Сам спокійний, завжди готовий допомогти, якщо попросять, — сказали «ФАКТАМ» в сільській раді.
Тим часом на захист ветерана АТО встав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Пресслужба наводить слова міністра:
«Вважаю передчасним і необгрунтованим пред'явлення підозри 24-річному ветерану АТО, який був змушений застосувати холодну зброю для самозахисту після того, як в його будинок прийшли п'ятеро нападників, один з яких пізніше помер від отриманих поранень. Життя людини безцінне, і ніхто не має права зазіхати на нього. Справу про вторгнення на територію домоволодіння і напад групи з п'яти осіб на ветерана АТО буде передано до Головного слідчого управління Національної поліції, а слідчі звернуться до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов'язання».
На фото у заголовку Андрій Пекельний
3515Читайте нас у Facebook
