Про нього ходили легенди: яким був вбитий на Донбасі 33-річний снайпер Уберт Мрачковський
33-річний снайпер-спецпризначенець із Хмельницького Уберт Мрачковський загинув від ворожої кулі в бою поблизу села Причепилівки на Луганщині. Він був досвідченим бійцем, який пройшов пекло Савур-Могили та Дебальцевого, і вправним снайпером.
— У моїй пам’яті Уберт навіки лишився у двох кардинально протилежних рисах характеру, — розповів «ФАКТАМ» побратим загиблого героя. — З одного боку — безтурботний жартівник, душа компанії. А у бою він миттєво ставав холоднокровним, цілеспрямованим та зосередженим. Про його вчинки на війні ходили легенди. Але це правда. Знаю, що Уберт під Дебальцевим вивів з оточення та засідок під вогнем декілька десятків бійців 128-ї гірсько-піхотної бригади. Жоден з хлопців поруч із ним не постраждав та не загинув.
Пам'ятаю ще один невигаданий випадок. Коли війна була дуже «гарячою», група бійців виконувала бойове завдання. Уберт — снайпер, був у прикритті далеко. І ось хлопці потрапляють на міни… Гине один наш боєць, ще двоє зазнають дуже важких поранень та травм. Росіяни та сепари почали обстрілювати це місце та вислали свою диверсійно-розвідувальну групу на перехоплення. І ось Уберт з відстані понад кілометр знищив одразу двох ворожих розвідників та примусив решту сепарів втекти, поки цілі. Поранені побратими були врятовані. Та й сам Уберт за ці пекельні роки теж був неодноразово поранений, але завжди вертався на фронт.
Читайте також: «За цю ротацію в бригаді десять загиблих. Війна триває»: полковник Дмитро Кащенко після двох поранень повернувся на фронт
Я не здивувався, що Уберт перейшов на службу до Сил спеціальних операцій. Він же неодноразово виборював призові місця на змаганнях свого виду військ і влучно стріляв із найсучасніших снайперських гвинтівок. Інколи майже увесь рік проводив на передовій. Розповідали, що навіть російські снайпери цілеспрямовано, але без успіху довгий час, полювали за ним. І ось ця клята куля.
Про себе Уберт розповідав дуже скупо та неохоче. Знаю, що він народився у Німеччині, батьки згодом переїхали до України. На жаль, його батьків вже немає на світі.
Ось що писали про Уберта Мрачковського журналісти волонтерського проєкту «Ватра»:
«Я знищую ворогів, а не людей. Моя посада — снайпер», — каже військовослужбовець Сил спеціальних операцій. Його власна історія в Збройних Силах України почалася ще у 2006 році, коли чоловік потрапив на строкову службу до 80-ї бригади. Після чого він був в окремій роті снайперів ЗСУ, у 51-й та 128-й бригадах.
Військовий брав участь в боях на Савур-Могилі. Розповідає, що було багато втрат, адже сепари мали позиції на висоті. У найгарячіші моменти він разом з розвідниками під прикриттям танка забирав поранених.
«Найважче — втрата побратимів по зброї, тому що за деякий час вони стають як рідні», — ділиться він.
Також боєць згадав про найбільш інтенсивний бій в селі біля Дебальцевого:
«Бій тривав десь годин 6. Ми в'їжджали в село на БМП, по нас одразу відкрили вогонь з великокаліберного кулемета. Ми десантувалися, відповзли та відкрили вогонь у відповідь. Коли сепари хотіли вибити сусідню вулицю, ми вступили в бій. Потім приєдналася артилерія, яка з четвертого пострілу знищила ДРГ (диверсійно-розвідувальну групу) противника.»
Захисник мав не одне поранення. Найсерйозніше отримав при виході з Дебальцевого, коли затягував пораненого на БТР. Ворожий ручний протитанковий гранатомет поцілив в броню машини, та осколок розірвав легеню бійця.
На переконання військовослужбовця, справжній снайпер повинен бути спокійний, витривалий та хитрий. Крім того, снайпери завжди відігравали вирішальну роль у війні.
«Я був у різних родах військ, але ССО — це маленький скальпель. Якщо ним вміло працювати, то можна виконувати неймовірні завдання», — констатує чоловік.
Ім'я та обличчя військового не афішуються з міркувань безпеки, адже це один з найрезультативніших снайперів полку ССО".
«Тепер можна не замальовувати твоє обличчя. Так було в кайф для тебе працювати. Мало хто, як ти, соромився просити. Фотки „корча“ з резиною ти вже не вишлеш, — написав на своїй сторінці у Facebook волонтер Олексій Сіхарулідзе. — Прощавай, Снайпере. Радію, що ти багато зробив. Шокований, що це і все. Помста — це все про що я зараз думаю».
Загиблого посмертно нагородили орденом «За мужність» II ступеня. Аналогічним орденом III ступеня Уберт був нагороджений ще за життя — за військові подвиги.
— Уберт завжди вирізнявся щирістю та небайдужістю, — повідомив «ФАКТАМ» радник міського голови Хмельницького Тарас Бойцерук. — Недаремно він був одним з перших майданівців нашого міста. Уберта Мрачковського поховали у рідному Хмельницькому на Алеї Слави міського кладовища. Скорботна процесія була дуже велелюдною. У загиблого героя лишились двоє синів. Будемо підтримувати рідних й близьких усім можливим. Крім того, наступного року Уберта Мрачковського заплановано посмертно номінувати на звання почесного громадянина нашого міста.
А ще у нашому місті створили мурал на честь нашої легендарної частини — окремого полку Сил спеціальних операцій. На величному малюнку на стіні будинку зображено двох друзів-воїнів: бійця-«спеца» та вовкулаку (воїна-вовка). Недаремно, цей міфічний та містичний звір — символ військової доблесті, незламності та гарту, красується на беретах українських спецпризначенців. То після загибелі Уберта портрет бійця на муралі перемалювали на обличчя нашого полеглого героя.
Фото в заголовку — пресслужби Сил спеціальних операцій
6351Читайте нас у Facebook
