Дістали з-під завалів у Харкові лише одну живу людину: рятувальники про роботу під постійними обстрілами

Провідний фахівець Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області Максим Петрушкевич кілька днів тому повернувся з Харкова, де на чолі зведеного загону рятувальників Полтавщини брав участь у розборі завалів зруйнованих будівель, деблокуванні постраждалих та вилученні решток загиблих. «ФАКТИ» розпитали у нього про особливості роботи працівників ДСНС у місті, яке з першого дня війни потерпає від щоденних бомбових ударів та ракетних обстрілів.

— Це була друга ротація полтавських рятувальників, — говорить Максим Петрушкевич. — На допомогу харківським колегам ми вирушили 15 березня терміном на вісім діб. Загалом нас було п'ятнадцять осіб з 3-ї полтавської державної пожежно-рятувальної частини та карлівської № 13. Загони меншої чисельності прибули з Вінниці, Одеси, Дніпра, Черкас.

Напередодні нашого приїзду один зі снарядів (судячи з виявлених осколків, випущений з реактивної установки залпового вогню «Град») влучив у п’ятиповерхівку на вулиці Танкопія, 51. Він зруйнував два верхні поверхи посередині будинку і зачепив третій. Судячи з того, що останки тіл загиблих ми виявляли переважно у спальнях, приліт стався вночі. На жаль, вижити нікому не вдалося. Згідно з документами, це були люди переважно під 70 років, які, швидше за все, не змогли евакуюватися.

Досі триває розбір завалів Харківської обласної держадміністрації, будівля якої зазнала значних руйнувань 1 березня внаслідок ракетного удару. Загалом рятувальники дістали звідти вже 24 тіла загиблих.

— Жодного вцілілого, — констатує Максим Петрушкевич. — Ми збирали людські останки у різних місцях: там — руку, там — ногу… При пошуку орієнтувалися переважно на трупний запах. Хоча зазвичай на таких роботах використовують тепловізори, спеціально навчених собак та спецтехніку. Але наразі цього всього не вистачає. Складали фрагменти у чорні мішки й передавали поліцейським, а вони відвозили патологанатомам для ідентифікації. Там ще багато завалів, і не виключено, що під ними ще є загиблі.

А про силу руйнувань старовинного приміщення ОДА можна судити з фото і відео, наданих моїм співрозмовником. На них видно величезну вирву на задньому дворі ОДА, яка утворилася від попадання снаряду, і зім’ятий автомобіль, який ударною хвилею вкинуло у коридор будівлі.

18 березня зведеному загону полтавських рятувальників та їхнім харківським колегам пощастило дістати з-під завалів чоловіка на вигляд років сорока з лишком. Він знаходився у підвальному приміщенні Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, що на Московському проспекті, 75. Там майже все праве крило приміщення зруйноване, лишилася фактично одна стіна.

— Під час розбору завалів ми простукуємо конструкції, щоб дізнатися, чи є під ними живі, — продовжує Максим Петрушкевич. — Почули під завалами голос. Чоловік бачив світло ліхтаря, яким я подавав йому знак. Добиралися до нього через вузьку шахту, яку дуже обережно пробивали. Почали роботу о дев’ятій ранку і лише о шістнадцятій змогли підняти чоловіка на поверхню. Йому дуже пощастило, оскільки він у момент удару знаходився у підвалі, а плита перекриття упала під кутом і він виявився засипаним з двох боків уламками будівельних конструкцій і меблями, тому він практично не постраждав.

До речі, момент щасливого порятунку харків’янина зняли журналісти британського телеканалу Sky News. Врятований, попросивши сигарету, сказав на камеру всього кілька слів: «Я їм (рятувальникам. — Авт.) дуже вдячний. Вони красавчики. Роблять реально важку й потрібну справу».

— Ну, це наша звична робота, — констатує Максим Петрушкевич. — Хоча цього разу вона мала свої особливості. Час від часу від нас метрів за 300−500 падали бойові снаряди, але ми на це не звертали уваги. Хоча нерідко, коли включалась сирена, доводилося ховатися в укриття, і це нервувало, бо у нашій роботі є такі процеси, які не бажано залишати на півдорозі. А вночі, якщо десь гатило менше, ніж за кілометр, ми навіть не просипалися. Людина до всього звикає.

— Як виглядає зараз Харків? Кажуть, попри сильні руйнування, в ньому доволі чисто.

— Так, рятувальники, комунальники і рядові мешканці міста оперативно, наскільки це можливо, розбирають завали і прибирають місто. Уцілілі конструкції, які знадобляться при відбудові, складуються в одному місці, те, що зовсім розбите, вивозиться за межі міста, а дерев’яні будівельні матеріали направляються на блокпости місцевої тероборони, де вони використовуються і для укріплення, і для зігрівання захисників.

Ми при розборі завалів уцілілі речі домашнього вжитку також складаємо окремо. При нас господарі розбирали своє майно.

Загалом колись гарне гомінливе місто спорожніло. Мало машин, ще менше людей на вулицях. Але люди поводяться спокійно. Іноді, де немає руйнувань, здається, що й війни немає. А там, де вони значні, то дуже сумно. Та впевнений: після перемоги Харків швидко відбудують і він стане ще кращим, ніж був.

Раніше повідомлялося, що у Харкові нацисти безжально обстріляли людей у черзі за гумдопомогою. Загинуло шестеро людей. Ще 15 харків'ян було поранено.

Читайте також: Вбивці путіна обстріляли Індустріальний район Харкова: загинуло 5 людей, серед них дитина

Фото та відео надане Максимом Петрушкевичем

5452

Читайте нас у Facebook