«Хотів побудувати реабілітаційний центр для ветеранів»: на Прикарпатті поховали героїчного воїна, який загинув на сході

В Івано-Франківській області з почестями попрощались з 34-річним бійцем Олегом Перегудою з позивним Скіф. Відомо, що військовослужбовець пішов добровольцем на Донбас та служив у Нацгвардії, демобілізувався після поранення у 2016-му. З друзями-ветеранами створили «Українську Розумну Автоматику» — це приліжкова панель для лікарень, в якій розміщені кнопки виклику лікаря, світильників, доступ до Wi-Fi. Після повномасштабного вторгнення рф Олег знову вирушив на передову. Він загинув у бою біля села Богородичне на Донеччині.

«Олег — мій колишній командир в АТО. Людина безмежно мужня і безмежно шляхетна. Саме до нього я приїздив останній раз на передову, — розповів про загиблого у фейсбуці народний депутат, голова постійної делегації України у парламентській асамблеї НАТО Єгор Чернєв. — Він загинув буквально через кілька годин після того, як ми попрощалися. Загинув незламним і нескореним. У бою, рятуючи своїм життям життя своїх побратимів. Я пам’ятаю його, молодого хлопця, який у липні 2014-го зайшов до намету нашого тоді ще недоукомплектованого третього взводу. Він був чи не наймолодшим, але дуже швидко заслужив повагу як справжній командир. Бо завжди цінував життя інших більше за своє. Бо завжди ризикував більше за нас. Бо завжди був готовий боротися за своїх до останнього. Він був справжнім воїном. Сміливим, кмітливим, організованим, розсудливим. Завжди йшов у бій першим і вів всіх за собою. Поряд з ним не було страшно. Коли у 2014-му ми потрапили під обстріл при заході у Піски, я вже думав, що то наш останній бій. Але саме завдяки Скіфу ми вийшли тоді без втрат. Після вторгнення у лютому він вже того ж дня був у військкоматі. А потім разом зі своїми хлопцями гнав русню від Воскресенська до Снігурівки. Палив техніку окупантів в Херсонській області. Тримав позиції в Святогірську, коли інші відходили. Розбив кілька груп противника в контратаках біля Тетяниного та Богородичного, корегував артилерію та штурмував висоти, звільняв села та захоплював полонених. При цьому він був надзвичайно скромним. А ще він мав мрію. Він хотів побудувати реабілітаційний центр для ветеранів АТО. І займався тим з усією своєю завзятістю, вибиваючи землю та ресурси у місцевої влади, шукаючи донорів та об’єднуючи людей навколо. Він жив для нас і загинув заради нас. Ця війна дала мені щастя мати такого Друга та завдала нестерпного болю тепер, забравши його».

У загиблого залишились батьки та дружина…

Нагадаємо, що нещодавно у бою з рашистами під Ізюмом загинув відомий київський активіст, голова ГО «Захистимо Протасів яр» та розвідник знаменитої 93 ОМБР «Холодний яр» Роман Ратушний.

Читайте також: «Молоді солдати часто називали його батьком»: історія 55-річного бійця, який віддав життя заради перемоги

РЕКЛАМА

2364

Читайте нас у Facebook