ПОИСК
Події

«Хто, як не я. То моя робота»: після втрати сина на війні його 56-річна мати продовжує воювати за двох

12:20 9 лютого 2024
гранатометник протитанкового взводу Ігор Жук

Він понад усе марив армією й кожну вільну хвилину проводив зі своїм сином Тарасом. А з весни 2021 року у складі 24 окремої механізованої бригади ім. Короля Данила боронив країну від окупантів разом зі своєю матір'ю, заставши повномасштабну війну на сході країни. Ігор Жук поліг в бою поблизу населеного пункту Золоте Луганської області. В бійця із позивним «Шаман» залишились матір, сестра, дружина та 4-річний син… Раніше «ФАКТИ» писали, що звільняти Україну від росіян допомагає мати легендарного розвідника Павла «Волата».

- Ігор на два роки менший від мене, то ж зважаючи на таку маленьку різницю у віці, ми весь час проводили разом. Мама із батьком розлучились, коли мені було 13 років. Тому вона сама нас виховувала, одягала та годувала. Росли ми у Крушинівці на Вінниччині,  — розповідає «ФАКТАМ» сестра бійця Альона Минюк. — Знаєте, з Ігорем ніколи не було проблем — він з дитинства вирізнявся відповідальністю, спокійний за вдачею, але друзів багато мав. Брат обожнював із друзями грати у футбол. А ще допомагав по господарству, адже в селі без нього досить скрутно. Із вибором професії брат не вагався, вступив до ВПУ на оператора комп'ютерного набору. Проте так сталось, що отримати диплом не судилось, брат вирішив їхати на заробітки. Працював за кордоном на будівництві. Далі займався ремонтами вже в Україні. Він любив свою справу і виконував її професійно, тому без роботи не сидів ніколи. З дружиною та сином Ігор мешкав у Сокирянах Чернівецької області. Він мріяв дати йому гідне майбутнє, щоби ні в чому не мав потреби. Брат жив своїм Тарасиком…

Ігор Жук з синочком Тарасиком

— Як брат опинився в армії?

РЕКЛАМА

- Він з дитинства нею марив… Ігор вже мав виходити на роботу охоронцем в колонію, пройшов комісію, все було добре. Він ще попросив мене зібрати якісь довідки. Але ні в чому не зізнавався. Лише потім стало відомо, що він служитиме. Важко сказати, що саме вплинуло на такий вибір. Ймовірно те, що наша мама Оксана, яка на початку 2021 року пішла на фронт добровольцем у свої 53 роки. 30 квітня 2021 року прийняв присягу та заключив контракт Ігор. Брат був справжнім воїном — дуже сміливим, професійним, побратими його дуже поважали за ці риси характеру, Ігор завжди йшов на допомогу кожному і виконував свої задачі. Мав позивний «Шаман». Брат служив в одній бригаді з мамою, він був номером обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу. Після присяги три місяці проходив базову військову підготовку у Старичах Львівської області. Далі служив у населеному пункті Золоте Луганської області. 24 лютого 2022 року він був там…

— Пам'ятаєте ту розмову у перший день вторгнення?

- Так, звісно. Я збиралась на роботу, а о шостій ранку дзвінок від брата. Просив мати напоготові документи й кошти, щоби вразі чого тікати з родиною. Відчувалось, що дуже переживав за нас… Навіть більше ніж за себе. Я часто відчувала тривогу за нього. Благала, аби беріг себе, бо ситуація там в’явилась вкрай важкою. Та у відповідь чула: «Альона, хто, як не я. То моя робота».

РЕКЛАМА
Мама Ігоря Оксана — вони служили у війську разом

— Як саме загинув Ігор Жук?

РЕКЛАМА

- Сталось це 28 квітня 2022 року. Мама тоді саме перебувала в іншій частині, її за наказом командування вивели. Зі слів побратимів, вони перебували у бліндажі. Окупанти влаштували масований артилерійський обстріл. Коли стало тихо, Ігор захотів вийти випити чаю. Й саме в той момент прилетіло… Брата відкинуло. Хлопці вибігли, взялись надавати медичну допомогу. Пульс в нього ще був. Та коли підняли футболку — зрозуміли, що шансів практично нема. Уламки посікли внутрішні органи… Врятувати Ігоря не змогли. Добу бійці не могли наважитись розповісти трагічну новину матері. Потім покликали її до кабінету й сказали: «Вашого сина вже немає». Найстрашніший день в житті кожної мами.

Читайте також: «Мені повідомили, що є збіг ДНК і це моя мама»: історія військовослужбовиці, яка загинула у бункерах «Азовсталі»

Поховали ми брата у Сокирянах. Він посмертно удостоєний ордену «За мужність» ІІІ ступеню, але ми подали петицію й на Героя України, адже брат сміливо виконував накази ціною власного здоров'я і життя. Попри те, що мамі зараз 56 років, продовжує службу, але вже у тому місті, де спочиває брат. Хоче бути ближче до нього. Тепер вона воює за двох.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про матір загиблого азовця, яка написала на плакаті московським попам та вірянам: «За ваші гроші була куплена ракета, яка вбила мого єдиного сина».

2042

Читайте нас у Facebook

РЕКЛАМА
Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів