Ірина, 26 років, заміжня, дітей немає.

Під час консультації у психіатра був поставлений діагноз генералізований тривожний розлад. Медикаментозне лікування позитивного результату не дало

Симптоми, що змусили звернутися за лікарською допомогою є такими:
— наявність постійної тривоги і страху (знаходження поза межами дому: похід в магазин, у гості, навчання у школі, знайомство з колективом та подальше спілкування на роботі) ;
— напруга (збудженість, нервовість, тремтіння в середині та тремтіння рук і обличчя при сильно емоційно-конфліктній ситуації);
— втома (виснаження та «розбитість» супроводжується зранку після сна і до самого вечора);
— дискомфорт при спілкуванні з людьми (дуже важко дивитися в очі співбесіднику, не можу розслабитися, відчуття порожнечі в голові);
— в голові, а саме в зоні вісків постійне відчуття важкості, ніби вавка чи кислота роз’їдає з середини;
— переплітання думок, неможливість зосередитися на чомусь одному;
— погана пам’ять (важко запам’ятовувати почуту інформацію, яка мені потрібна або просто цікавить, а також майже неможливо вивчити щось напам’ять, навіть короткий вірш);
— погане засинання та поверхневий нічний сон, сняться кошмари, просипання супроводжується підвищеною напругою м’язів та емоцій;
— з фізичної області проблем турбує: часте сечовипускання (1−5 разів на ніч і часті позиви протягом дня); біль в області грудної клітки, переважно з лівого боку; мерзлявість, постійно холодні кінцівки; біль в порожнині таза, інколи біль стає ріжущою і не дає поворухнутися без обезболюючих. Консультувалася у терапевта, гінеколога, уролога та хірурга. Виявлено пісок та дрібні камінці у нирках. Порушення в інших органах (серце, кишечник та репродуктивних органах не виявлено).
Чи можливо покращити якість життя? Якого лікування потребує такий стан? Хочу підлікуватися та мати діток, але боюся чи не передасться ця хвороба генетично.