Введення в храм Пресвятої Богородиці: традиції, прикмети та заборони одного з найбільших православних свят

Православні українці 4 грудня відзначають важливе свято — Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Це — одне з Богородичних християнських свят (належить до 12 великих церковних свят). Його встановили на честь події, коли батьки привели Діву Марію до Єрусалимського храму, щоб своє життя вона присвятила Богові.

Свято, яке називають ще Третьою Пречистою, бере початок з V століття, а з IX століття підтримується усією східною церквою.

З євангельських джерел відомо, що бездітні праведні Йоаким та Анна (батьки Пресвятої Діви Марії) дали обітницю: якщо буде у них дитина, то віддадуть її на Божу службу. Всевишній прислухався до молитви пари та подарував їм дитину. Марію, коли їй виповнилося три роки, повели до Єрусалимського храму, куди мав право входити один раз на рік лише первосвященик — так наголошувалась на особливій ролі Марії в долі людства. У храмі вона була довгий час — до самих заручин із Йосипом Обручником.

Наші пращури в цей день спостерігали за погодою. Якщо на Введення морозно, то всі зимові свята пройдуть із такою ж погодою. Тепло на свято і тепло прийде в наступні дні. Якщо на Введення багато води, то на Юрія буде багато трави. Коли Введення мостить мости, а Микола забиває цвяхи, то буде люта зима.

З цим святом пов'язана також низка заборон. У свято не можна було виносити білизну на воду прати, бо вважалося, що цим шкодили ниві. Також у цей день була заборона на обробку конопель, копання землі, не можна було ткати, рубати, сваритися — хто не дотримувався давніх звичаїв, того люди потім могли звинуватити в поганому врожаї.

Вважалося, що на Третю Пречисту Господь відпускає душі праведників поглянути на своє тіло, тому свято ще називають Баченням.

Раніше «ФАКТИ» писали про те, як жили наші предки в період Різдвяного посту, який розпочався з 28 листопада і ще називається Пилипівка.