Такий короткий вік, а так багато болю і страждань: війна забрала життя 25-річного воїна

На Вінниччині попрощались із 25-річним Євгеном Батринаком. 23 квітня, виконуючи бойові завдання в районі Богданівки Донецької області, внаслідок артилерійських обстрілів солдат загинув. Він служив на посаді стрільця-санітара у в/ч А4472. Майже місяць пекельної невідомості. Родина та друзі вірили і сподівалися, що Євген поранений чи у полоні, але живий. Надії на радісне «Привіт» у слухавку та на повернення Євгена додому обірвались, коли прийшлося сповіщення про співпадіння ДНК, повідомляє видання «Ямпільські вісті».

«Євген народився в Республіці Молдова. Але 2000 року його родина переїхала до Михайлівки на постійне місце проживання до бабусі. Маленький Євген у Михайлівці зробив свої перші старти до дитячого садка та школи, яку закінчив у 2013 році і поїхав в Донецьк на навчання до монтажного технікуму. З початком військових дій в 2014 році перевівся на навчання до Могилів-Подільського монтажного технікуму. Після здобуття професійної освіти пішов працювати в місцеве господарство. Чи не все молоде життя хлопець провів на війні. Гідно пройшов службу в зоні АТО. Його життєва стежка зустрілась з війною з 2019 року. А з початком повномасштабного вторгнення росії Євген вже з 25 лютого 2022 року став на захист України. Залишились згорьованими мати Валентина, брат Іон, дружина Вікторія, бабуся Люся Євтихіївна».

Такий короткий вік, а так багато болю і страждань. Добросовісним, відважним, мужнім, вихованим, відповідальним, надійним… Таким він був, таким він і залишиться у пам’яті людській.

«Сьогодні я побачила дуже багато квітів. Женька, ти теж любив дарувати квіти, але від тебе були цілі букети… Де ж ти їх брав? Після випуску Женька сів на свого коника, об’їздив та привітав усіх вчителів. Він завжди зі своїм коником допомагав всім бабусям по селу. Зустрінуть сьогодні всі вони його та обіймуть… Ми до останнього вірили і надіялись, що наш Женька живий, що, може, він поранений чи в полоні. Коли ми востаннє бачились на кладовищі біля могили Василя Віняра, Женька сказав: „Це велике щастя бути похованим у рідній землі“. Зараз, я розумію слова Євгена», — розповіла про загиблого журналістам його вчителька Алла Чорна.

Поховали Євгена Батринака на місцевому кладовищі. Ще один прапор України замайорів над просторами села. Грамоту Пошани та Скорботи й прапор, що огортав домовину, було вручено матері загиблого.

Раніше «ФАКТИ» писали, що під Бахмутом загинув боєць «Азову».