ПОИСК
Інтерв'ю

Принц Гаррі: «Я дивився на батька й жахався. Подумай, говорив собі, що він зробив з твоєю мамою!»

18:55 17 травня 2021
Принц Гаррі і Меган Маркл

Британська королівська сім'я не встигла ще отямитися після березневого інтерв'ю Меган Маркл і принца Гаррі Опрі Вінфрі, як молодшого сина принца Чарльза та Діани знову потягнуло на відвертість. 12 травня герцог Сассекський став гостем популярного у США підкасту Armchair Expert («Експерт у кріслі»), який веде голлівудський актор Дакс Шепард.

Цього разу Гаррі був сам, без дружини. Ймовірно, це вплинуло на його відповіді. Вони були, як пишуть західні ЗМІ, не настільки відрепетирувані та підготовлені, як під час бесіди з Опрою.

Ще один важливий та цікавий момент — поява герцога в ефірі підкасту є частиною угоди, яку Сассекси уклали з Вінфрі та компанією Spotify. Що б Гаррі там не говорив, йому сьогодні доводиться відпрацьовувати кожен цент з тих десятків мільйонів доларів, які він і Меган отримали, коли пішли на свій хліб. Втім, судіть самі. Ось переклад випуску «Експерта у кріслі» за участю принца Гаррі. Вести бесіду з онуком Єлизавети II Даксу Шепарду допомагала діджей Моніка Падман.

«Робота мене не лякає. Трохи попрацювати навіть корисно»

Дакс Шепард: Привіт! Усім привіт! Ви не повірете! Я й сам до останньої хвилини не вірив у це, але сьогодні нашим гостем став справжній принц! І це принц Гаррі, молодший син принца Чарльза та принцеси Діани, онук британської королеви Єлизавети II.

Моніка Падман: Привіт! І це дуже круто!

Дакс Шепард: Особливо для тебе, Моніко, тому що ти справжня роялістка! А я до недавнього часу взагалі не цікавився королівськими особами. Поняття не маю, як себе поводити з принцами, герцогами та іншими. А ось і наш гість! Він приєднався до нас. Гаррі, вітаємо тебе! Зізнаюся, я страшенно хвилююся. А ти хвилюєшся через інтерв'ю?

Принц Гаррі: Привіт! Якщо чесно, я не знав, що це буде інтерв'ю!

Дакс Шепард: А на що ж ти чекав?

Принц Гаррі: Мені сказали, що ми будемо обговорювати різні серйозні та важливі теми. Наприклад, проблеми Інтернету та соцмереж, як вони впливають на психічне здоров'я людей…

Дакс Шепард: Авжеж! Тебе не обманули. Пропоную домовитися зараз, що це не інтерв'ю, а бесіда. Відверта бесіда приятелів про все на світі. Ти не проти?

Принц Гаррі: Згоден. Але прошу не тиснути на мене. На деякі запитання я не буду відповідати.

Дакс Шепард: Боїшся?

Принц Гаррі: Ні. Просто я можу помилятися у чомусь. Висловлю свою думку з важливого питання, а люди сприймуть це як незаперечну істину. Сьогодні вкрай важливо ретельно зважувати те, що говориш публічно. Світ і так переповнений дезінформацією про все. Наприклад, про пандемію. Тому, коли відкриваєш рота, будь обережний. Будь-яке твоє слово може бути витлумачено неправильно. І причина у тому, що інформаційний простір перестав бути традиційним. Його формують не тільки, а точніше, не стільки новини, скільки соцмережі. Новин у класичному вигляді більше не існує.

Дакс Шепард: По-моєму, ти абсолютно правий.

Моніка Падман: І особливо страшно, коли очевидну дурість говорить людина, яка має вплив на тисячі інших.

Принц Гаррі: Точно! Якщо у тебе є платформа поширення цього впливу — аккаунт у соцмережі, відеоблог, підкаст. З появою такої платформи має з'являтися й відповідальність.

Дакс Шепард: Так, тому що все це інакше пахне аферою, обманом. Чиясь необережно висловлена думка здатна змусити вас відмовитися від вживання м'яса. А той, хто вас до цього підштовхнув, спокійно їсть черговий стейк з кров'ю! Або, наприклад, я зараз скажу, що, коли ще не був одружений, не користувався регулярно презервативами. І хтось, почувши мене, подумає, чорт, але ж цей чувак правий! Заради бога, тільки не подумайте, що я зараз дав усім пораду щодо презервативів!

Принц Гаррі: Важливе уточнення, Даксе! Сподіваюся, ти сказав це несерйозно, а щоб підтримати бесіду. І ти берігся.

Дакс Шепард: Звичайно! Визнаю, що навів безглуздий приклад.

Принц Гаррі: Зате він прекрасно ілюструє те, що ми щойно говорили про відповідальність.

Принц Гаррі з Даксом Шепардом і його помічницею Монікою Падман

Моніка Падман: Я зараз згадала хлопця, який нещодавно в нас гостював. Він написав книгу «На гачку» про те, як влаштована харчова галузь. І це повне безумство. Він стверджує, що люди, які заробляють мільярди на виробництві та продажу напівфабрикатів, вкладають великі гроші у виробництво ліків від хвороб, які спричиняє вживання цих напівфабрикатів!

Дакс Шепард: Точно! Або ті, хто робить гроші на виробництві продуктів з підвищеним вмістом цукру, поширюють історії про те, як це шкідливо для здоров'я, і одразу підсовують нам «антидот» — продукти з нульовим вмістом цукру. Чудовий бізнес-план, скажу я вам!

Принц Гаррі: Так і є. Вони самі створюють попит і пропозицію.

Дакс Шепард: І мені це дуже не подобається. Я розумію, що мої права індивідуума порушуються щодня. Вже не залишилося здорової конкуренції. Не залишилося, по суті, права вибору. У продукти підмішують якісь підсилювачі смаку, які змушують нас знову й знову купувати те, що ми одного разу скуштували. І з цим проста людина не в змозі боротися. Нас програмують, як комп'ютери. Задають алгоритми дії.

Принц Гаррі: Ще страшніше те, що ми навіть не розуміємо, як діє цей складний механізм. Ми всі звикли користуватися Інтернетом. Це зручно, надзвичайно, чудово. Але! Тепер компанії використовують для просування своїх продуктів штучний інтелект. А він самонавчається. Так з'явилася цільова реклама. Вона повністю відрізняється від реклами, яка існувала сотні років. Нас оточують «розумні» речі. Ви вмикаєте телевізор, дивитеся якийсь канал. Потім вимикаєте, йдете на кілька годин, повертаєтеся, знову вмикаєте телевізор… І він підсовує вам той же канал! Так, у вас є можливість переключити. Але, зізнайтеся, ви часто це робите? Звичайний телевізор, і той вже вивчив ваші уподобання. Або нав'язав їх вам? Що тоді говорити про комп'ютери, планшети, смартфони? Вони підсовують нам новини, рекламу, виходячи нібито з наших переваг, інтересів. Це жахливо!

Дакс Шепард: Згоден! Комп'ютери нав'язують нам алгоритми наших дій. Соцмережі пам'ятають усі найдрібніші подробиці нашого життя за останні 12 років. Ми самі багато встигли забути, а вони пам'ятають. І підсовують нам ці спогади. Google за наносекунду видасть про вас будь-яку інформацію.

Принц Гаррі: Так, а коли прийде час, і ви обуритеся, вони просто умиють руки. Скажуть, що це не їх відповідальність. Це все комп'ютери. Секундочку! А хто пише всі ці алгоритми? Хіба не ви, хлопці? Такі білі та пухнасті!

Дакс Шепард: Гаррі, ти мені подобаєшся! З тобою цікаво! Як чудово, що ти тепер живеш у Санта-Барбарі! Але тобі, напевно, це не дуже подобається, так? Тепер тобі доводиться працювати.

Принц Гаррі: Все нормально. Робота мене не лякає. Трохи попрацювати навіть корисно. Тим більше що йдеться про розумову працю.

Дакс Шепард: Ага, ти теж вдосконалюєш алгоритми?

Принц Гаррі: Авжеж! А ти хотів, щоб я працював на будівництві?

Дакс Шепард: Я ні. Але, думаю, є чимало тих, кому це сподобалося б.

Принц Гаррі: Не дивуюся. Хоча мене це все ще трохи зачіпає.

«Добре, що не вийшов голим на головну вулицю або не влаштував там стриптиз»

Дакс Шепард: Не ображайся. Зізнаюся, до нашого знайомства я був найменш поінформованим американцем щодо королівської родини. У всякому разі — у колі моїх знайомих. Скажу більше: з усіх членів королівської сім'ї я знав тільки тебе!

Принц Гаррі: Серйозно? Чим же я заслужив таку честь?

Дакс Шепард: Е-е-е, не сказав би, що «честь» доречне слово у нашій ситуації. Справа у тому, що я зацікавився тобою, побачивши ті скандальні світлини з Вегаса, на яких ти зображений голим. І я сказав тоді: цей хлопець вміє веселитися!

Принц Гаррі: Думаю, це тому, що ми часто цікавимося тими, хто є противагою нашій власній поведінці. Я правий?

Дакс Шепард: В точку!

Принц Гаррі: Тоді проїхали.

Одна зі скандальних фотографій з Лас-Вегаса

Дакс Шепард: Звичайно, але я тільки хотів додати ще, що це не все. Я сказав також: «Блін! У цього чувака чудове тіло. Він у прекрасній формі!»

Принц Гаррі: Гаразд, але, по-моєму, наша бесіда набуває дивного відтінку.

Дакс Шепард: Боюся, до справжніх дивацтв ми ще не дійшли.

Принц Гаррі: Тоді внесу ясність: це сталося за кілька тижнів до моєї відправки в Афганістан.

Дакс Шепард: Це ще одна причина, через яку ти став мені тоді цікавий. У 2007 році я як раз був в Афганістані. Ми відвідували наших хлопців з американського контингенту. І там все гуло від чуток — ось-ось повинен прибути на службу принц Гаррі! Я ще подумав: «Вау! Ці британці вже відправляють принців на війну?»

Принц Гаррі: Ми намагалися зберігати це у таємниці.

Дакс Шепард: Але всі чомусь знали про це.

Тож в Вегасі ти як би прощався з цивільним життям?

Принц Гаррі: На зразок того. Добре ще, що не вийшов голим на головну вулицю або не влаштував там стриптиз.

Дакс Шепард: Слухай, але ж ти не міг не розуміти, що там, в Афганістані, ти станеш головною мішенню для терористів?

Принц Гаррі: Мене це не лякало. Багато чоловіків з нашої родини побували на військовій службі. І не просто красувалися в офіцерських мундирах, а воювали по-справжньому.

Принц Гаррі з дідом і батьком

«Сьогодні прояв почуттів і емоцій — це прояв сили, але не слабкості»

Моніка Падман: Може, покажемо принцу календар? Куди я його поклала?

Дакс Шепард: Думаєш, він почуватиметься комфортніше, побачивши його?

Принц Гаррі: Який календар?

Моніка Падман: Хоча б знатиме, що не він один побував у такій ситуації.

Дакс Шепард: Тепер ти бачиш, Гаррі, що не я один цікавився тими фото з Вегаса!

Принц Гаррі: Дякую.

Дакс Шепард: Щороку Моніка робить для мене такий календар. Вона вставляє в нього фотографії тіл моїх друзів, які мені найбільше подобаються.

Моніка Падман: Зазначу, що це лише чоловіки.

Дакс Шепард: Підтверджую.

Моніка Падман: І в них божественні тіла.

Принц Гаррі: Так. А чому я не «Містер Вересень»?

Моніка Падман: Обіцяю наступного року виправити це.

Дакс Шепард: А чому ти наполягаєш на вересні?

Принц Гаррі: По-моєму, це очевидно.

Дакс Шепард: Точно! Ти ж народився у вересні!

Принц Гаррі: Правильно. А хто цей хлопець, який зайняв мій місяць?

Дакс Шепард: Це Кумейл Нанджиані. Ти його знаєш?

Принц Гаррі: Ні.

Дакс Шепард: Не може бути! Він же грає у серіалі «Кремнієва долина»! Ти його не дивився?

Принц Гаррі: Ні. Але мені подобається прес цього хлопця.

Дакс Шепард: Твій теж непогано виглядає.

Принц Гаррі: Я б вважав за краще акцентувати увагу на якій-небудь іншій частині мого тіла.

Дакс Шепард: На який? Яка тобі подобається найбільше?

Принц Гаррі: Моя верхівка. Нехай вона являє собою лисину, обрамлену рудим волоссям, але мені вона подобається.

Дакс Шепард: Ми вирішили подарувати тобі цей календар. Гаррі, ти не ображаєшся на нас?

Принц Гаррі: Дякую за подарунок! Ображаюся? Чого б це? Я сам люблю пожартувати. І ціную гумор. Безумовно, є речі, про які краще говорити серйозно. Адже багато людей сприймають їх болісно з різних причин. І жарт, особливо невдалий чи грубий, здатен вивести їх з рівноваги. Передбачити, який, неможливо.

Дакс Шепард: З тобою це часто трапляється?

Принц Гаррі: Вже ні. Я звик. Занадто багато людей чомусь прагнули та прагнуть досі використовувати проти мене будь-яке слово, фото, просто чутки. Намагаються перетворити їх на зброю. Але це тільки спонукає мене до ще більшої відвертості. Упевнений, що і після сьогоднішньої нашої розмови мене, та й вас разом зі мною, будуть атакувати різні групи. Кожна з них дбає лише про свої інтереси. Щоб зрозуміти їх мотивацію, потрібно дізнатися їх історію. Хто вони? Який їхній план? На кого працюють? Часто виявляється, що це просто така форма самооборони. Бажання захиститися породжує ненависть. Ми ж не народжуємося з ненавистю до людей. Вона виникає в нас з часом. Її джерелом може служити біль, що вщухає, або постійне приниження. Це може статися ще в дитинстві. А може — вже у зрілому віці. Але завжди є першопричина. Є те, що породжує в нас ненависть до інших. Сьогодні джерелом часто стає тролінг, яким наповнені соцмережі. До нього потрібно бути готовим, якщо ви ними користуєтеся.

Дакс Шепард: І що робити, якщо ти зіткнувся з таким ставленням?

Принц Гаррі: Я намагаюся з'ясувати у людини, чому вона так до мене ставиться. Задаю прості запитання. Як пройшов ваш день? У вас щось трапилося? Ви ж не знаєте мене, ми не знайомі, тоді чому ви такої думки про мене? Іноді допомагає.

Дакс Шепард: Добре, я ось що скажу. Я виріс у Мічигані. Все моє оточення — це прості роботяги та їхні діти. Я багато чого пройшов. Бачив навколо себе і збоченців, і жорстоких вітчимів. І кожного разу, коли намагався розповісти комусь із дорослих про ці речі, чув у відповідь: «О господи, тобі не вистачає уваги!». Розумієш, ці люди були впевнені, що я все вигадую, щоб звернути на себе увагу. У мені й досі живе страх — знову почути ці слова. Тільки тепер у них буде ще один неприємний підтекст — досить зображати з себе дитину, давно час подорослішати! А як було у тебе? Що ти боїшся почути…

Принц Гаррі: Мене лякає, як і раніше, інша фраза: «О, тобі потрібна допомога». У нашій родині вона означає, що ти виявив якусь слабкість. І тепер інші члени сім'ї не знають, як поводитися. Тобто ти поставив усіх у незручне становище. У цієї фрази є різні варіації. Наприклад, «ти засмучений» або «схоже, ти нездужаєш». А найстрашніше те, що, коли тобі дійсно потрібна допомога, ці слова означають лише одне: ти її не отримаєш! Після цих слів від тебе відвернуться, тебе залишать. І тоді ти біжиш стрімголов, кидаєшся у вир, йдеш і напиваєшся або вживаєш наркотики. Годиться будь-який спосіб…

Дакс Шепард: Наприклад, відправитися до Вегасу та роздягнутися догола?

Принц Гаррі: І це теж. Упевнений, що абсолютно кожен з нас, незалежно від походження, багато разів робив усе, щоб замаскувати свої справжні почуття. Чому? Тому що більшість людей з нашого оточення зазвичай глухі до цих почуттів. Саме таким було раніше моє життя. Життя, яке я відкинув. Я сказав собі: «З тобою все у порядку. Ти нормальний».

Дакс Шепард: Тобі не здається, що тут велику роль відіграє компонент помилкової мужності?

Принц Гаррі: О, ще й яку роль!

Дакс Шепард: Там, де я ріс, будь-який прояв емоцій означав слабкість. А прояв слабкості можна було порівняти з онкологічним захворюванням.

Принц Гаррі: На жаль, це так. Але подивися, як змінився світ. Мені здається, чим важче жити, чим більше у житті страждань та бід, тим сильніше люди потребують один одного, тим більше згуртованими вони стають, хоча б всередині невеликого співтовариства, скажімо, у колі сусідів. Про це ми збираємося говорити разом з Опрою Вінфрі у серії телепрограм, які почали готувати. Ми хочемо сказати голосно про те, що сьогодні прояв почуттів і емоцій — це прояв сили, але не слабкості.

Дакс Шепард: Це чудово!

Принц Гаррі: І коли я — або хтось іще — погоджуюся розповісти свої історії, поговорити відверто про свої проблеми й страхи, це не є егоїзм. Навпаки, це спосіб послужити на благо суспільства. Можливо, моя історія допоможе комусь, допоможе десяткам, сотням людей впоратися з їхніми проблемами. Ймовірно, я стану у черговий раз об'єктом троллінгу. Піддамся атакам у соцмережах і ЗМІ. Але у мені вже є сміливість зробити це. Саме сміливість, а не слабкість або егоїзм.

Дакс Шепард: Згоден з тобою. Немає нічого простішого за мовчання. Упевнений, у вас з Опрою все вийде. Хоча ви такі різні.

Принц Гаррі: Але в цьому й принадність! Ми виросли в різних країнах. У нас різні кольори шкіри, стать, вік, віросповідання. Я ріс, оточений привілеями. Опра ж домагалася всього самотужки. Саме тому ми знаємо з нею різні сторони життя, отже, зможемо показати людям найбільш широкий спектр проблем, на які хочемо звернути увагу. А ще наш з нею особистий приклад показує, що, де б ти не народився, ти можеш почати в одному місці, а виявитися згодом зовсім в іншому місці і положенні.

Дакс Шепард: Вау! Не здивуюся, якщо одного разу Опра Вінфрі стане королевою Америки!

Принц Гаррі: Ого!

Дакс Шепард: А ти, Гаррі, перетворишся на фермера!

Моніка Падман: А зараз ви зустрілися посеред вашого життєвого шляху!

Принц Гаррі: У точку! Суть саме у тому, щоб озирнутися навколо себе та зрозуміти, що ти все ще перебуваєш посередині шляху. До кінцевого пункту ще дуже далеко! І навіть, якщо ти страждаєш, тобі важко, не можна здаватися. Ось, сказав це й одразу ж подумав, як уже тисячі тролів у різних куточках соцмереж вибухнули своїми постами й твітами: «Ей, ти, привілейований! Що ти взагалі можеш знати про страждання?!»

«Говорив собі, мені 20, у цьому віці всі веселяться. Коли ще, не зараз?»

Дакс Шепард: Дозволь мені перервати тебе. А й справді, багато хто так може подумати! І це буде їх злити. Якого біса цей хлопець вчить мене життя? Що він взагалі знає про життя ?! Він же виріс у палаці!

Принц Гаррі: Що я знаю про життя? У сучасному світі всі ми так чи інакше страждаємо. Я не виняток. Це було частиною мого дорослішання. Довгий час подорожував по всьому світу. Бачив муки людей у різних країнах. У мене була можливість спілкуватися з ними, проявити розуміння та співчуття. Поставити себе на їх місце. Насправді це й була моя справжня освіта. І це дивно, тому що я дійсно народився привілейованим. Отримував освіту не за шкільною партою, а спілкуючись з людьми, що живуть у країнах Співдружності. А це 52 держави, між іншим, 2 мільярди осіб. І всюди, де мені довелося побувати, розмовляв з людьми, ставив їм запитання, уважно слухав відповіді, намагався зрозуміти їхні проблеми. Багато з них не могли повірити, що я дійсно принц. Гей, ти з палацу? А де тоді твоя корона, твоя мантія? Вибачте, їх у мене немає. І не хочу розмовляти з вами з позиції принца. У мене немає корони, і у вас її теж немає. Тож давайте говорити, як рівні. Цей досвід спілкування сьогодні допомагає мені розповідати відверто про себе, про мої проблеми. Повторюю, я не вважаю це за ниття. Я хочу допомогти іншим. І дуже сподіваюся, що моя відвертість позитивно вплине на чиєсь життя.

Дакс Шепард: Все, що ти говориш, дивно, серйозно. Я зараз раптом подумав: як шкода, що тебе не було поруч зі мною, коли я зіравася, насолоджуючись раптовою популярністю. Вона принесла мені купу грошей, стільки, скільки мені й не снилося. І я не мав зеленого поняття, що мені з усім цим робити. І спробував жити відповідно до мрії, яку нам усім нав'язують. У мене були гроші на нічні клуби, випивку, наркотики, дівчат. До речі, дівчатам і платити навіть не доводилося. Мене впізнавали в аеропортах і на вулиці. І багато красунь самі вішалися мені на шию. Ось тільки прийшов час, коли я зрозумів, що все те, що начебто мало б робити мене щасливим, зовсім не працює!

Принц Гаррі: Як я розумію, слава захопила тебе раптово, так? І ти не витримав. А поруч з тобою був хто-небудь, щоб підказати, допомогти?

Дакс Шепард: Так, компанія таких самих придурків-наркоманів і п'яниць.

Принц Гаррі: Це погано.

Дакс Шепард: А потім прийшла мить, коли я вранці чистив зуби та дивився на себе у дзеркало і розумів, що бачу зовсім не ту людину, яку всі навколо начебто так люблять. Я був іншим. У мені кипіли тисячі емоцій та бажань, але жодне з них не було позитивним. І я відчув себе підробкою, аферою на ім'я Дакс Шепард.

Принц Гаррі: А ти пам'ятаєш, чому ти став пити та вживати наркотики? Пам'ятаєш перший імпульс? Адже це було не тільки бажання відірватися по повній? Або усвідомлення того, що ти тепер можеш собі все це дозволити? Упевнений, що до цього призвело те, що трапилося у дитинстві. Якась рана, біль, страждання. І ти вирішив, що спиртне й наркотики допоможуть тобі впоратися. Подивися, скільки молодих людей прямо зараз роблять те ж саме. Я теж так робив. І не замислювався, чому це роблю. Говорив собі, мені 20, у цьому віці всі веселяться. Коли ще, як не зараз? Але це не була істинна причина. Насправді це спосіб хоча б на час позбавитися болю, проблем. Немов засунути голову у пісок. Тільки приємніше. Напитися до нестями. І веселитися, веселитися без кінця. Коли втомлюєшся, прийняти кортизол. Потім — щось міцніше. Отримати додатковий заряд енергії. Починаєш вірити, що це і є те чудове паливо, яке змушує твоє тіло працювати на максимумі. Здається, що ти все можеш, ти всесильний. А потім раптом приходить спустошення. Ти перегоряєш. І намагаєшся зрозуміти, що з тобою відбувається…

Дакс Шепард: Стоп! Зазвичай я тут проводжу терапію з гостями!

Моніка Падман: Хлопці, мені здалося, що хтось поміняв вас місцями! Сьогодні Гаррі у нас психотерапевт!

Принц Гаррі: Зізнаюся, мені завжди цікавіше слухати інших. Слухати їхні історії. Іноді це допомагає зрозуміти власні проблеми. Якщо ви не заперечуєте, продовжимо? Так у чому була твоя справжня проблема, Дакс? Батьки?

Дакс Шепард: Думаю, так. Мої батьки розлучилися, коли мені було три роки. Мій батько з'являвся вкрай рідко. Я його не цікавив. Мій перший вітчим був кокаїністом. Він бив мою матір на моїх очах. А я відчайдушно хотів її захистити, але не міг. Пізніше це підштовхнуло мене стати головним забіякою у барах. Я кидався у бійку, щойно мені здавалося, що хтось когось образив або не так подивився. Наступний вітчим був інженером, схибленим на тотальному контролі. Він прагнув підкорити собі нас з братом. Одного разу він так сильно вдарив мого брата, що той втратив свідомість. Я думав, що він помер. Брата відправили до батька. Вони ненавиділи один одного і так билися, що постійно ламали кавовий столик. Усі сусіди збиралися подивитися на їх бійки. Вони билися, як гладіатори, на потіху інших. Одного разу я сказав про це братові. Він назвав мене лайном, але погодився. Ми зібрали наші пожитки та забралися з міста.

Принц Гаррі: Звучить як сценарій фільму.

Дакс Шепард: Так, але тільки не комедійного. А потім було спокушання.

Принц Гаррі: Можеш не розповідати, якщо не хочеш.

Дакс Шепард: Ні. Коли ми з братом поїхали, мама народила дівчинку. Я повернувся, щоб доглядати за сестрою. Знаєш, моя мама, вона була нестерпна. Постійно у депресії, яку намагалася заглушити спиртним, наркотиками, зміною партнерів. Я дізнався все, що можна тільки дізнатися, коли живеш під одним дахом з наркоманкою, яка страждає до того ж на психічний розлад. Весь букет — домашнє насильство, сексуальне насильство. І все це вдома. Мої улюблені розваги у дитинстві? Блек-джек, дієтична кола та кокаїн.

Принц Гаррі: Коли у тебе з'явилися гроші, ти зміг дозволити собі все це, так?

Дакс Шепард: Так. Я, як і багато інших, був упевнений, що в будь-який момент зможу зав'язати. Але я пив тижнями. Починав у неділю та сподівався закінчити у п'ятницю. Алкоголь на сніданок, обід і вечерю. А ще тонни наркотиків.

Принц Гаррі: На самоті чи з друзями?

Дакс Шепард: Починалося завжди у компанії. Але закінчувалося чомусь на самоті.

Принц Гаррі: Тобто ти був найстійкішим?

Дакс Шепард: Так. Що ще було жахливо, так це моя робота. Я ж комік. І мені належало веселити публіку, глядачів. Посміхатися та сміятися, жартувати. А мені хотілося вити. Я почувався у пастці. Гаразд, пропоную знову помінятися місцями. Я був відвертий. Тепер твоя черга, Гаррі.

«Боявся навіть уявити собі, що коли-небудь одружуся та матиму дітей»

Принц Гаррі: Гаразд. Можу відразу сказати, що ми схожі, Дакс. Я теж ненавидів свою роботу. Відчував себе у клітці. Мені було важко усміхатися. Я це відчув, коли виповнилося 20. Дивився на батька й жахався. Ні за що не хотів бути схожим на нього. Подумай, говорив собі, що він зробив з твоєю мамою! Я боявся навіть уявити собі, що коли-небудь одружуся, матиму дітей. Я ж знав напевно, чим це все закінчиться. На відміну від глядачів, був чудово обізнаний з тим, що діється за лаштунками шоу, яке називається королівською сім'єю. Знав усі правила цього механізму. І не хотів бути його частиною. Я почав терапію. І тут у мене немов лопнув якийсь міхур. Вперше витягнув голову з піску. Грунтовно стрепенувся. Сказав собі, що повинен скористатися своїм привілейованим становищем. Досить скаржитися та мріяти про те, що ти міг би бути іншим. Стань іншим! Роби так, щоб мама могла пишатися тобою. Вона допомагала людям. Почни й ти робити це. Звичайно, усвідомлення такої простої істини було тільки початком. Я взявся за створення проєкту «Ігри нескорених». І, як мені здається, допоміг десяткам колишніх військових з різних країн, які отримали важкі поранення. Допомагаючи іншим, допоміг самому собі. Я зрозумів, що люди народжуються не для ненависті, а для взаєморозуміння, співчуття, взаємодопомоги. І це дійсно може змінити наш світ.

Мати принца Гаррі принцеса Діана

Дакс Шепард: Ти народився та виріс у палаці. Ти принц. Звик до того, що тобі хтось прислуговує. І все ж тобі теж потрібна була допомога? Сподіваюся, я не вимовив зараз ту саму фразу, яка тебе лякає?

Принц Гаррі: Сказав, але у твоїх устах вона звучить інакше. Це може здатися дивним, але я почуваюся більш комфортно з людьми, з якими познайомився та спілкувався якнайдалі від палацу. В Африці, Новій Зеландії, Австралії, Канаді, тут, у США. Але більше всіх мені допомогла Меган, моя дружина. Вона першою побачила те, що насправді завдавало мені болю весь цей час. Те, що доводило мене до сказу. Те, від чого кров скипала в жилах…

Читайте також: Меган Маркл і принц Гаррі показали нове фото сина Арчі на честь його дворіччя — фанати незадоволені

Дакс Шепард: Кажуть, у рудоволосих той ще характер! Вельми запальний.

Принц Гаррі: Справа не в цьому. Я ніколи в житті ні на кого не кричав. Ні. Коли мені потрібно було випустити пар, йшов у зал і бив боксерську грушу. Але всередині все кипіло.

Дакс Шепард: Від безсилля?

Принц Гаррі: Від безнадії. Це почуття було моєю ахіллесовою п'ятою. Три рази в житті відчував повну безнадійність. Вперше, коли дитиною сидів на задньому місці машини та дивився, як мою маму переслідують папараці. Другий раз — в Афганістані, коли ми летіли у вертольоті Apache на завдання і нас у будь-яку мить могли збити таліби. Третій раз був уже з Меган, коли я раптом зрозумів, що не зможу її захистити. Кожен з цих моментів заподіяв мені сильного болю. Мені здавалося, що з усіма моїми привілеями я нічого не можу змінити. Відчував себе маріонеткою. Але Меган показала мені, що це не так. І тепер все інакше.

Дакс Шепард: Мені здається, що твоє життя у палаці нагадує фільм «Шоу Трумана». Ти бачив його?

Принц Гаррі: Так. Сильний фільм. Мені теж, як герою Джима Керрі, хотілося часто заволати: «Я не ведмідь у зоопарку!

Дакс Шепард: Але така доля всіх знаменитостей, хіба ні?

Принц Гаррі: Мені здається, певні відмінності є. Наприклад, ти став знаменитим, коли тобі вдалася кар'єра у шоу-бізнесі. А я народився знаменитістю. З раннього дитинства моє життя британські ЗМІ вивчали під мікроскопом. Вони подчуваються господарями. Господарі членів королівської родини. Часом це нестерпно.

«Ми прагнули якомога швидше знайти інше житло. Це жахливо! Чому я не можу спокійно вийти з дому на вулицю?»

Дакс Шепард: У нас, у США, більшість ЗМІ дотримуються негласної політики no kids. Тобто діти знаменитостей є табу. Їх не чіпають. Звичайно, є кілька нікчемних видань, які не дотримуються цього правила.

Принц Гаррі: Так, я встиг з цим зіткнутися. Ваше видання Page Six, здається, цей підрозділ New York Post, опублікувало знімки мого сина у перший же день, коли ми забирали його з садка. Але мушу визнати, що у Санта-Барбарі трохи спокійніше, ніж у Лос-Анджелесі, де відбувається повне божевілля. Перші три з половиною місяці ми жили у будинку Тайлера Перрі. Він люб'язно дозволив нам. Вертольоти кружляли над будинком щодня. Папараці запускали дрони, намагаючись зняти нас з Меган. Тому ми прагнули якомога швидше знайти інше житло. Це жахливо! Чому я не можу спокійно вийти з дому на вулицю? Тільки тому, що я знаменитість? Папараці кажуть, що це їх робота. ЗМІ говорять, що вони купують у папараці знімки й відео, тому що на це є попит. Є інтерес суспільства. Я не розумію, як може цікавити суспільство моя прогулянка з сином по пляжу? Невже це важлива новина? Це взагалі не новина! Це наше особисте життя. Звичайний день, який нікого не стосується.

Принц Гаррі та Меган Маркл з сином Арчі

Дакс Шепард: Що ти пропонуєш? Ввести кримінальне покарання для папараці?

Принц Гаррі: Не знаю. Але поки покараними відчувають себе талановиті люди, які своєю музикою, фільмами, серіалами, книгами заслужили принаймні повагу суспільства. А суспільство переслідує їх і їхніх дітей. Це справляє надзвичайно сильний психологічний тиск.

Читайте також: Принц Гаррі розлютив американців, назвавши Конституцію США божевільною

Дакс Шепард: Переїзд до Санта-Барбари допоміг хоч трохи?

Принц Гаррі: Так. Два дні тому Орландо Блум надіслав мені повідомлення. Він живе по сусідству. І ми підтримуємо стосунки. Так ось, Орландо надіслав мені фотографію чоловіка з довгим волоссям, яку зробили його охоронці. Вони помітили цю людину, коли він намагався сфотографувати Блума, Кеті Перрі та їхню дитину. Орландо тим самим попередив нас з Меган: з'явився папараці, будьте обережні.

Читайте також: Орландо Блум: «Я випав з вікна 4-го поверху та зламав хребет»

Дакс Шепард: «Шоу Трумана» триває. Слухай, мені раптом стало цікаво, а в дитинстві ти дивився телевізор, ходив у кіно? Тебе цікавило життя за стінами палацу?

Принц Гаррі: Звичайно, але у кіно не ходив.

Дакс Шепард: А як же ти міг дізнатися, чим займаються прості люди? Ти ж напевно не ходив з мамою у магазин за продуктами, не стояв у черзі в різних установах?

Принц Гаррі: За покупками ми ходили. Це абсолютно точно. Робили б це частіше, якби не папараці. Але все одно у мене залишилися про такі походи прекрасні спогади. А особлива принадність полягає в тому, що наше перше побачення з Меган у Лондоні, коли вона вперше прилетіла до мене, було в одному з супермаркетів! Ми робили вигляд, що незнайомі, та обмінювалися текстовими повідомленнями.

Дакс Шепард: Прямо історія Плаща й Кинджала!

Принц Гаррі: Так, і були люди, які мене впізнавали, кидали на мене дивні погляди, підходили й говорили «привіт». А я насував глибше бейсбольну кепку та дивився у підлогу. І писав Меган чергове повідомлення: «Це той пергаментний папір, що нам потрібен?». А вона відповідала: «Тобі не потрібен пергамент». А я: «Так? Окей». Ці спроби зберегти інкогніто повеселили мене. Під ногами виявилося стільки цікавого! О, виявляється, на підлозі намальовані покажчики! О, чийсь собака! Він мене обнюхує. О, знову хтось виплюнув жуйку! Чорт, ними всіяно всю підлогу! А взуття! Скажу чесно, це був жах! У мене плечі потім боліли, тому що я весь час не піднімав голову. Тут, в Америці, почуваюся все ж вільніше. Мене майже не впізнають. Можу покатати Арчі на велосипеді. У Британії ми на таку прогулянку не мали б жодного шансу.

«Думаю, американці не зовсім розуміють, що означає — вийти заміж за одного з синів принцеси Діани»

Дакс Шепард: Ти сказав, що дивився телевізор. А які фільми, серіали, передачі?

Принц Гаррі: В основному фільми про королівські сім'ї. У пізнавальних цілях. Мені говорили: це твоє життя, твоє майбутнє. Дивись, вчися, запам'ятовуй… Це схоже на те, як маленькі дівчатка дивляться казки про принцес і мріють стати принцесами.

Дакс Шепард: Але це не так і погано!

Принц Гаррі: Не думаю. Можливо, мені не варто це говорити, але я скажу. Моя дружина чудово все пояснила. Не потрібно бути принцесою. Треба своє життя зробити таким, щоб воно було кращим, ніж у будь-якої принцеси! І вона довела це на власному прикладі. А життя принцеси… Дружина сказала, що це зовсім не те, що думали її друзі, коли ми з нею почали зустрічатися.

Дакс Шепард: А як вона собі це уявляла? Вийде заміж за принца, але все залишиться, як раніше? У неї буде нормальне життя? Поїздки по місту, прогулянки, зустрічі з подругами в ресторані? Невже вона не розуміла, що все зміниться? Я чув, вона п'ять місяців не виходила з дому?

Принц Гаррі: Це так. Звичайно, вона думала про все це! І розуміла, що стане публічною особою. Причому більшою мірою, ніж просто знаменитість, популярна актриса. Але вона була впевнена, що у неї є право на приватне життя. Вона не уявляла собі, що, як тільки відходить на один крок від будинку, відразу ж стає мішенню. Її переслідують. А в наші дні, з розвитком соцмереж, це стало ще гірше. Раніше це були тільки папараці. Тепер кожен радий зняти тебе на свій смартфон і одразу ж викласти у мережу фото або відео. І це жахливо! Тому що ти нічого не можеш вдіяти, не можеш захистити себе. Думаю, американці не зовсім розуміють, що означає — вийти заміж за одного з синів принцеси Діани. Британцям простіше зрозуміти, наскільки це токсично. Тому що це частина того, як працюють британські ЗМІ.

Дакс Шепард: Твоя мама… Іноді чую такий вислів — прокляття Діани. Як ти думаєш, все, що відбувалося та відбувається з тобою, це через твою маму?

Принц Гаррі: На жаль, вона пішла занадто рано. Але за той час, що їй було відведено, дуже на нас вплинула. Насправді все, чого вона хотіла, прагнула, — вести нормальне життя, наскільки можливо. І я досі навчаюся цьому у неї.

Дакс Шепард: Хочу запитати, а тобі сподобалося служити в армії? Потрапити після палацу у казарму? Підкорятися наказам?

Принц Гаррі: Так, мені це подобалося. Подобалося носити таку ж, як у інших, форму. Подобалося бути рівним з усіма. Подобалося, що мене не виділяли, не шкодували, що не намагалися позбавити неприємних обов'язків. Це чесно та здорово. А ще це був чудовий іспит. Знаєш, коли я вчився у школі, то найбільше ненавидів іспити. І поклявся собі, що більше ніколи не буду складати їх. Але раптом опинився в армії, де робиш це постійно. Одне навчання польотам на вертольоті Apache чого варте!

Дакс Шепард: Стоп! Так ти пілот? Керував вертольотом?

Принц Гаррі: Так, було таке.

Дакс Шепард: Нічого собі! Обіцяй покатати мене! А я обов'язково покатаю тебе на чомусь, що ти ще не пробував.

Принц Гаррі: Домовилися! Залишилося тільки встановити на вертольоті 30-міліметрову гармату!

Дакс Шепард: Так, звучить дико, але ти відправився в армію за нормальним життям! Ти любиш порядок?

Принц Гаррі: Навпаки. Я люблю хаос. Жити у хаосі — це класно. Я можу слухати чотири радіостанції одночасно. Знаєш, що головне з того, чого мене навчила армія?

Дакс Шепард: Ні, розкажи.

Принц Гаррі: Не можна пасти задніх. Бути позаду всіх. Ти будеш виглядати боягузом, слабаком. Але не варто і висовуватися, лізти поперед усіх. Правильніше за все знаходитися посередині. Там ти найменше привертаєш увагу. А ще в армії все набагато простіше, ніж у цивільному житті. Так, ти звикаєш до шуму, до звуків стрілянини чи вибухів. Тиша навіть лякає. Але тобі не потрібно думати, що надіти, що купити з продуктів, куди піти увечері. Ризик стає повсякденністю…

Дакс Шепард: На жаль, час закінчувати. Але хочу запитати тебе ще ось про що. Коли і як виникло рішення виїхати з Британії до Америки, настільки радикально змінити своє життя?

Принц Гаррі: Ми всі занурені у наші повсякденні турботи. І здається, що нічого не можна змінити. Життя йде по колу, звичному, часом набридливому, але вирватися з нього ми боїмося. Або не хочемо. Або не замислюємося про те, що це можна зробити. Я прийняв рішення, коли на світ народився мій син. Раптом зрозумів, що не хочу для нього того, що пережили усі чоловіки у моїй родині. Мій дід, батько, брат. Це коло болю та страждань. Я назвав би це генетичним болем. Дід відправив мого батька до школи, в якій навчався колись сам. Батькові там не подобалося. Він там страждав. Але не міг не послухатися. Я раптом зрозумів, що батько виховував мене так, як виховували його. Поводився зі мною так само, як поводилися з ним, коли він був дитиною. І коли він став дорослим. Я не наважувався змінити це для себе. Але для мого сина розірву це коло! Зізнаюся, початковий план не передбачав переїзду до США. Але всі мої спроби змінити щось, залишаючись у Британії, ні до чого не привели. Нам нічого не залишалося, як виїхати…

Читайте також: «Продовжує цинічно використовувати титули»: звільнений через Меган Маркл телеведучий знову розкритикував герцогиню

5432

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.