«Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців»: ресторатор Микола Олексів розповів про борщ, свою мрію та заклади в Італії

— Миколо, чому саме Рим? Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія. Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад». Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною. Для мене Рим — не просто туристичне місто. Це центр світової культури, історії, гастрономії. І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно. Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна. Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик. Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі. Але саме тому це цікаво. Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають. Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію. Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно. І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій. Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи. Це трійка, яка працює завжди. Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців. Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували. А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині. Також добре заходять вареники, голубці. Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко. Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава. Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади. Особливо зараз, під час війни. Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство. А для іноземців це новий досвід. Вони допитливіші, більше розпитують. Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції. Італійці дуже емоційні люди. Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу. І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном?

— Сьогодні це вже давно не лише про бізнес. Це про Україну. Через кухню люди знайомляться з нашою культурою. Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми. Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України. Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно.

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей. Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує. Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти. А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном. І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа. Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун, яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

1555

Читайте нас у Facebook