Чому холодна весна не скасовує глобальне потепління та чи очікувати на спекотне літо: розповідає Світлана Краковська

«Опадів випало більше норми лише в один рік з 12 останніх»

— Світлано Володимирівно, цьогоріч, надягаючи теплий светр наприкінці весни, я мимоволі ставила собі запитання — де ж глобальне потепління, про яке стільки говорилось?

— Є велика різниця між погодою і кліматом. Те, що ми спостерігали цього року, — це була просто холодна погода. Стосовно клімату — йдеться про довготривалий режим погоди, принаймні декаду (10 років). Якщо ми проаналізуємо минуле десятиліття, воно була найтеплішою на планеті Земля та й в Україні за весь період інструментальних спостережень.

Дійсно, ця весна найбільш прохолодна за минуле десятиріччя. Водночас це не може заперечувати глобальне потепління. Оскільки нинішній рік — один з десяти останніх. Тобто один весняний сезон у порівнянні з кількома іншими.

Якщо брати до порівняння зиму, то всі пам'ятають, що минулого року її взагалі не було. На переважній більшості території України не спостерігалось снігового покриву, власне, температура на градуснику майже не знижувалась до мінусових відміток. Звісно, про Карпати не йдеться, бо це гори, де інший клімат. Нинішнього року зима була, і це дуже добре.

Якщо говорити про режим опадів, то їх випало понад норми лише один рік з 12 останніх. Всі інші роки опадів було нижче норми, тобто середніх показників за минулі 30−50 років. Як наслідок, Україна відчувала дефіцит запасу вологи в ґрунтах. Це стосувалось і тих областей, які зазвичай перезволожені (північний захід і північ України). Через це минулого року пожежонебезпечний сезон розпочався в березні й пожежі, зокрема і в Чорнобильській зоні, були безпрецедентними і за площею, і за тривалістю.

— Минула зима для багатьох країн виявилась неочікуваною. Приміром, Європа та США вперше за десятки років відчули на собі аномальні холоди.

— Причини цього криються в зміні характеру циркуляцій і нагріву океанів, які займають переважну більшість території планети та, по суті, визначають її клімат та погоду в цілому. Оскільки океани дуже сильно нагрілись, вони винесли свої теплі води в район північних полярних широт і таким чином змусили полярний вихор, який утримував холод в межах полярного кільця, загальмувати свій рух і змінити конфігурацію. Тому холодне повітря Північного полюса вирвалось за Полярне коло далеко на південь у помірні широти.

Саме через це спостерігались аномалії: набагато вищі температури в полярних широтах, йдеться про десятки градусів, і значно нижчі в північній Америці та в Європі. Першопричиною цього стало саме глобальне потепління, яке таким чином може спричинювати похолодання, які ми відчували у наших помірних широтах.

Читати також: Пилова буря «поглинула» місто в Росії: вражаюче відео

— Надалі тенденція мінусових температурних аномалій залишатиметься в Європі?

— Ні. Всі процеси в природі мають коливальний характер. Ми знаємо — за теплими роками приходять прохолодніші. Так було, допоки був баланс. Проте останнім часом для багатьох років характерніші тепліші показники. Якщо говорити про Україну, то у нас тепер більше сухіших років та менше вологіших. Цю тенденцію ми спостерігаємо останні декілька десятиліть.

— Тобто на Україну очікують спекотні літа та теплі зими?

— Необхідно розуміти — на планеті Земля дуже багато процесів пов'язані між собою. Цей вплив комбінований та різнонаправлений, тому складно спрогнозувати, навіть яким буде нинішнє літо, не кажучи вже про наступні роки. Проте можна напевно сказати, що це літо не буде таким спекотним, як 2010-го. Поверхня землі вже достатньо охолодилась їй треба певний час аби нагрітись. Всі ці процеси мають інерційний характер.

Щоправда, можуть бути дуже спекотні, але короткотривалі періоди у найтеплішому місяці — липні, так звані «тропічні ночі», коли температура залишається на рівні 20 градусів уночі, що є великим тепловим навантаженням на людський організм. Направду, подібне стало для України вже нормою. Хоча людям, які живуть в північних регіонах, складно переносити такі температури, бо вони до них не адаптовані, на відміну від мешканців півдня, де спека звичне явище.

— В цьому контексті одразу згадується Єгипет, де навіть 40-градусна спека переноситься значно легше, ніж українські плюс 30.

— В такому випадку має велике значення вологість повітря. Якщо в Єгипті вологість близько 20%, то й спека переноситься легше. Разом зі звичайною температурою вимірюють температуру змоченого термометра, яка буде нижчою в залежності від відносної вологості повітря. Я цей ефект на собі відчула, перебуваючи у Середній Азії. За низької вологості проходить випаровування з поверхні тіла, тим самим людина себе охолоджує. Коли навколо тіла вологість вища, воно не може стільки випарувати, відповідно, не охолоджується так ефективно, і ми набагато гірше переносимо спеку у вологому кліматі. Саме тому температурою змоченого термометра визначають норми праці на відкритому повітрі. Це відомі факти.

«Посухам можна запобігати, лише заощаджуючи воду чи впливаючи на хмари»

— Багато хто саме з глобальним потеплінням пов'язує зникнення води з криниць у наших селах. Це справді так?

— Як я вже казала, протягом останніх 12 років в Україні опадів випадало менше норми 11 років й лише одного року — більше. Наші криниці не настільки глибокі, аби дійти до підземних вод (80 метрів і нижче), ми беремо приповерхневі води, які поповнюються саме внаслідок опадів, що фільтруються крізь ґрунти та потрапляють у ці шари. Приблизно з 1980 року маємо статистично підтверджені зміни у напрямку зменшення кількості опадів на території нашої країни, за винятком західних областей. Направду, у минулі роки й у Карпатах опадів стало менше. Тож, звідки там вода може взятись?

— Часто ваші колеги-кліматологи говорять про зміну характеру опадів.

— Так. Ще кілька десятиліть тому в нас було багато затяжних, фронтальних дощів, коли 2−3 дні була мряка чи трошки накрапало. Завдяки чому добре просочували ґрунти й рослинність буяла. Оскільки значно потеплішали як повітря, так і вода, то пришвидшується випаровування, тому хмари за короткий час виростають до великих розмірів і швидко охолоджуються. Тобто колообіг води прискорився, що й призводить до формування великого граду, досить сильних злив, які виливаються локально. Як наслідок, виходить то густо, то пусто.

Читайте також: Про воду в Крим доведеться забути назавжди: Північно-Кримський канал підпорядкували іншому відомству

— Не можу не згадати про Крим з одвічною проблемою нестачі води.

— Для Криму ось це то густо, то пусто стане, скажімо так, палицею, яка б'є обома кінцями. З одного боку, будуть періоди посухи, а з іншого, якщо й випадатимуть опади, то вони матимуть локальний характер. Тобто в одному районі буде сухо, а поряд литиме короткотривалий дощ, який змиватиме врожаї, сприятиме паводкам, зсуву ґрунтів тощо. Всі ці екстремальні явища, пов'язані з розвитком хмар великого вертикального розміру. До того ж будуть складнощі з прогнозуванням появи цих хмар, адже для цього необхідна відповідна інфраструктура, зокрема локатор, який все це відстежуватиме і допомагатиме запобігати таким моментам.

Посухам можна запобігати, лише заощаджуючи воду чи, наприклад, впливаючи на хмари. Колись в Криму таке було досить розвинено. Якщо хмари є і на них впливати завчасно, можна не лише знизити ризик побиття градом, а й спрямувати дощі туди, куди треба. Щоправда, це потребує достатньо серйозного наукового підходу та відповідного інструментального обладнання.

— Як саме впливали на хмари?

— Я ще застала наукову обробку таких експериментів у Криму, наприкінці існування Радянського Союзу. Тоді наповнювалось Щасливенське водосховище. Це все робилось взимку, коли хмари мали чималий запас вологи та їх можна було спрямувати, аби вони виливались так, щоб наповнювати це водосховище. Воно взимку та навесні гарно заповнювалось, і води вистачало на літо.

— Не дуже хороша ситуація і на півдні нашої країни, якому загрожує опустелювання.

— На півдні України є найбільша в Європі пустеля — Олешківські піски, навколо яких у 1960-ті був великий проєкт щодо їх заліснення. Тоді висадили найбільший у світі штучний ліс. Сьогодні він потерпає від техногенних впливів, спричинених людиною. Це й пожежі, вирубки тощо. Впливають на дерева, яким важко в цих умовах виживати, й кліматичні зміни. Ці ліси буде важко утримати, відповідно, опустелювання дійсно може розширюватись в таких регіонах, як Херсонська область тощо.

— Як цього не допустити?

— На локальному та регіональному рівні вже багато робиться. Зокрема, озеленення міст, де перегрів поверхні набагато більший. Дуже багато асфальту та бетону, який лише притягує сонячне випромінювання і нагрівається значно швидше. Натомість зелень втримує прохолоду набагато краще.

Продумується інфраструктура тощо. Ці дії, може й не напряму, але мають змогу зарадити опустелюванню.

Читайте також: Каліфорнійська Долина смерті втратила статус самого гарячого місця на Землі — названий новий рекордсмен

— Під час пандемії багато європейських міст на собі відчули зменшення викидів у повітря, якість якого суттєво покращилась, проте не Україна.

— Зміни, що ми відчуваємо зараз, — це наслідки викидів, зроблених ще нашими дідами за радянських часів. Кліматична система досить інерційна, саморегульована і довгий час перебувала в балансі, але з розквітом індустріалізації збільшилося спалювання викопних джерел енергії (вугілля, нафти, газу), що призвело до збільшення викидів, і концентрація діоксиду вуглецю в атмосфері виросла майже вдвічі.

Якщо зменшувати викиди, то можна швидко не лише відчути, а й побачити результат. Це досить добре було видно під час пандемії, зокрема в Європі, де ввели жорсткі обмеження на пересування, й одразу якість повітря покращилась. Так само в Індії вперше за десятиліття побачили Гімалаї. В Україні це не спрацювало, бо обмеження були не надто жорсткі. До того ж, коли у нас поїхав приватний транспорт, ми побачили збільшення викидів і найнижчу якість повітря. Протягом минулого року дуже багато разів Київ лідирував у антирейтингах по забрудненню повітря.

— Неодноразово доводилось чути, що надмірні викиди в повітря до всього ще й маскують потепління.

— Так і є. Адже ці викиди газів часто перебувають у вигляді аерозолів, мають здатність зависати в атмосфері та перешкоджати проходженню сонячного випромінення й нагріву поверхні. Якщо ці гази прибрати, Земля нагріватиметься ще швидше. Унаслідок забруднення в деяких регіонах навіть потепління зменшується, адже воно маскується викидами.

Відомий факт — після виверження вулкану, коли сірка йде аж до стратосфери, температура зменшується, бо викиди перешкоджають проходженню сонячної радіації. Температура зменшується суттєво — глобально на 0,4−0,5 градуса на кілька років. Доводилось чути ідеї розпилити якусь речовину над Землею, щоб запобігти глобальному потеплінню. Проте це матиме такий само ефект як випити жарознижувальне при високій температурі, тобто короткочасно температуру зменшить, але проблему такий крок не вирішує. Тому це не вихід.

Натомість необхідно розуміти — ми всі взаємопов'язані. Людство використовує дуже великі об'єми енергії внаслідок спалювання викопних палив і викидання газів у атмосферу.

Людство вплинуло на хімічний склад атмосфери, відповідно, атмосфера на це відреагувала підняттям температури. Тепер, аби знизити температуру, треба відновити її хімічний склад, тобто перестати накачувати атмосферу парниковими газами. Важко зробити це швидко, бо діоксид вуглецю залишається в атмосфері до 100 років. Тому, чим раніше ми почнемо зменшувати кількість викидів, тим швидше відчуємо ефект.

Ніхто не каже про повернення до кам'яного віку та життя в печерах, але треба розуміти — в цьому світі є досить багато інших джерел енергії, окрім вугілля та нафти. І саме життя попередніх поколінь під гаслами «Людина — цар природи», «Не чекатимемо милості від природи» та «Після мене хоч потоп» призвело до кліматичної й екологічної кризи, яку терміново маємо вирішувати ми. Бо вона набирає обертів, як потяг, що мчить до прірви. Тож треба принаймні перестати підкидати в топку паливо.

Фото у заголовку Сергія ТУШИНСЬКОГО, «ФАКТИ»

3861

Читайте нас у Facebook