ПОИСК
Історія сучасності

«Біля стін Софії Київської ми знайшли фрагмент старовинної золотої ікони, ймовірно візантійської»: археолог розповів про унікальну знахідку

15:15 19 грудня 2021
Софійський собор
— Зробити нинішнього польового сезону винятково цікаві археологічні знахідки біля стін Софійського собору нам дозволило те, що навколо стародавнього храму повністю змінювали кам'яне покриття (ці роботи проводилися в рамках програми «Велика реставрація»), — каже археолог, кандидат історичних наук Тимур Бобровський. — Будівельники знімали каміння та бетон (те, з чого складалося покриття, що відслужило свій термін), і ми отримали можливість обстежити ділянки, розташовані безпосередньо біля стін собору. Сумарно це досить велика площа землі — близько півтори тисячі квадратних метрів. Найважливішим з того, що ми виявили під час цих досліджень, були залишки невідомої стародавньої апсиди (напівкруглого виступу) собору. Вона була побудована у ХІ столітті (можливо, разом із храмом). Але в наступні часи з якихось невідомих поки що причин її розібрали (або зруйнували). Залишки апсиди століття лежали під землею. Ми зайнялися їхніми розкопками та отримали без перебільшення разючі результати.

«У всьому світі повністю збереглася лише одна золота візантійська ікона XI століття»

— Які найцінніші речі ви виявили під час розкопок?

— Серед знайдених речей є унікальний предмет — фрагмент золотої ікони ХІ століття, прикрашений перегородчастою емаллю. Це перша така знахідка на території Східної Європи. До наших днів повністю збереглася лише одна така ікона ХI століття.

Фрагмент накладки від золотої візантійської ікони XI ст.

— Де вона знаходиться?

— Зберігається у Венеції. Туди її привезли з Константинополя венеціанські купці в ХIII столітті — чи купили, чи отримали в подарунок. Вона досить велика, висотою близько пів метра. На ній зображено архангела Михаїла. Такі ікони виготовлялися при дворі візантійського імператора в обмеженій кількості, оскільки коштували дуже дорого.

Тут треба сказати, як їх робили. На листі золота карбували зображення. Зрозуміло, що це міг бути Христос, Богоматір, хтось із ангелів чи святих. Потім за контуром зображення напаювали золоті пластинки, прикрашені перегородчастою різнокольоровою емаллю (технологія її виготовлення дуже складна).

Єдина золота візантійська ікона XI століття, що збереглася. Німб архангела Михайла та контур ікони прикрашені накладками з перегородчастою емаллю

— Виходить, ви знайшли одну з таких накладок з емаллю?

— Так. Зіставивши цей фрагмент із золотою іконою, що зберігається у Венеції, ми можемо впевнено сказати, що «наша» накладка розміщувалася в обрамленні німба.

— Над чиєю головою розміщувався цей німб, встановити за одним фрагментом неможливо?

— Звичайно, ні. Хіба що вдасться знайти золоту ікону, на якій знаходився цей фрагмент.

Зважаючи на її дуже велику вартість, вона, ймовірно, була подарунком візантійського імператора митрополиту або Великому князю київському. Куди вона поділася і чому від неї відламався фрагмент німба? Про це можна лише здогадуватися. Швидше за все, під час одного з пограбувань Києва загарбниками (такі потрясіння місто переживало неодноразово ще до монгольської навали) скарбницю Софійського собору спустошили і, виносячи здобич, похапцем відламали одну з накладних деталей з безцінної реліквії. Зауважу, що в музеях світу є лише кілька фрагментів подібних ікон. А цілком, як я вже сказав, збереглася лише одна така ікона ХІ ст.

Читайте також: «Наша суперзнахідка у Києво-Печерській лаврі пов'язана з детективною історією»: археологи про своє несподіване відкриття

Серед інших наших знахідок відзначу три свинцеві печатки, що кріпилися на різні документи. Вони датуються ХІ-ХІІ ст., належали трьом різним людям. На печатках написано, що власником однієї з них був Соломон, інший — Леонтій. Ким вони були, невідомо. А ось третя печатка (вона належить до початку XII століття), на якій зображений преподобний Данило Стовпник, ймовірно, належала людині примітній — єпископу Юр'ївському Данилові.

— Чим він цікавий?

— Багато істориків вважають, що Данило здійснив паломництво у Святу Землю і щасливо повернувся до Русі. На той час це була важка, небезпечна і дуже далека подорож. Паломник описав її у всіх подробицях у своїй книзі.

Юр'єв, єпископом якого він був, це нинішня Біла Церква Київської області. Місто, засноване великим князем київським Ярославом Мудрим, було назване на його честь (цей князь отримав при хрещенні ім'я Георгій). Юр'єв знаходився на межі Русі зі степом. На початку ХІІ століття там заснували єпископську кафедру. Данило в нагороду за паломництво до Святої Землі міг отримати цю кафедру.

Ми також знайшли кілька застібок (зокрема срібних) від масивних обкладинок давніх книжок. Легендарна бібліотека Ярослава Мудрого, швидше за все, загинула (згоріла або книги просто зотліли в землі), а ось їхні бронзові та срібні застібки ми знаходимо.

«У 30 метрах від стін собору знайдено залишки візантійської лазні князівських часів»

— Поряд зі стіною зруйнованої апсиди ми виявили курганне поховання кінця Х — початку ХІ століття, яке там з'явилося ще до того, як було збудовано Софійський собор, — продовжує Тимур Бобровський. — Судячи з кісток, там похований чоловік. Він лежав у дерев'яній труні. У вухах у нього були срібні сережки у вигляді каблучок. На руці кільце. Ще там був ніж — не бойовий, а для господарських потреб. Сережки у вухах дають підстави припустити, що покійний був варягом. Втім, остаточні висновки про його поле та етнічну приналежність дасть антропологічна експертиза. Ця людина лежала у похованні ногами на схід, руки складені на животі. Те, що над могилою насипали курган, є характерним для язичництва. Але решта елементів похоронного обряду християнські. Виходить, поховання виникло в перехідний період: Русь вже була хрещена князем Володимиром, але ще збереглися в побуті, обрядах риси язичництва.

— Чи вдалося з'ясувати, що розміщувалося в апсиді, залишки якої ви досліджували?

— Можна сказати, що так. Взагалі ця апсида нас здивувала і заінтригувала — нічого подібного в церковній архітектурі Візантії та Русі не відомо.

Цей напівкруглий виступ (апсида) собору з невідомих причин було зруйновано

— У чому полягає її загадковість?

— Щоб зрозуміти, у чому інтрига, слід сказати, що центральним місцем будь-якого християнського храму є вівтар, де проводяться богослужіння. До початку нинішніх розкопок ми знали, що за княжих часів у Софійському соборі вівтарів було три — один (основний) у центральній частині храму, і два — у бічних апсидах. Тривалий час вчені не могли зрозуміти, навіщо три вівтарі. Ця загадка вирішилася, коли докопалися, що на одному із Вселенських соборів ухвалили: протягом одного дня двічі служити літургії на тому самому вівтарі забороняється. Тому потрібні кілька.

Виявилося, що в апсиді, яку ми почали досліджувати, також був вівтар, тобто вже четвертий. Причому він мав такий самий важливий статус (у цьому і полягає його неординарність), як і центральний вівтар у центрі собору.

Читайте також: Російські солдати знищили старовинне місто у Криму: подробиці на унікальній виставці археологічних знахідок у Києві

— Чому ви дійшли такого висновку?

— Тому що в цій зруйнованій апсиді ми знайшли залишки синтрону — спеціальної лави для найвищих ієрархів церкви (митрополита та його єпископів). Такий самий синтрон знаходиться біля головного вівтаря в центральній частині собору. Розумієте, виходить, що за князівських часів у цьому храмі було два головні вівтарі.

— Ви розібралися, навіщо два?

— Найпростіше пояснення таке: у центральній частині храму проводився ремонт, тому потрібно було продублювати центральний вівтар, обладнавши його в одній з апсид.

Проте, цілком можливо, розгадка зовсім не в ремонті в центральній частині храму, а в тому, що поруч із неіснуючою нині апсидою був палац митрополита Київського. У такому разі апсида, що не дійшла до наших днів, використовувалася ним як домова церква і резервне місце для богослужінь за участю єпископів.

— На чому ґрунтується ця версія?

— На тому, що за 30 метрів від цієї апсиди за княжих часів знаходилася лазня — це встановлений факт. Її залишки знайшов у 1949 році археолог Михайло Каргер. Він вирішив, що ця споруда (вона датується другою половиною XI століття) — дуже велика піч для випалу плінфи (широкої плоскої цеглини). Однак у 1960-ті роки вчені розібралися, що насправді Михайло Костянтинович знайшов залишки старовинної лазні, до того ж візантійської. Її підлога стояла на опорах з плінфи. Завдяки цьому під нею був вільний простір — свого роду канали, в які нагнітали гаряче повітря. Його подавали і до стін. Це поширена в античні часи система обігріву, яка називається гіпокауст. У Русі візантійські лазні поширення отримали, хоча русичі багато чого запозичили з візантійської культури.

Якщо у ХI столітті за 30 метрів від стін Софійського собору знаходилася візантійська лазня, то вона входила до комплексу будівель палацу митрополита Київського. Річ у тім, що з усіх митрополитів часів Русі лише двоє були з місцевих. Інші — греки, надіслані Вселенським Патріархом із Візантії. На батьківщині вони звикли користуватися візантійськими лазнями. Ось хтось із них і збудував таку саму біля свого палацу у Києві. До речі, ще одна лазня візантійського типу була на дворі єпископа в Переяславі, адже багато єпископів були приїжджими греками.

Тимур Бобровський: «На зиму рештки апсиди ми законсервували. Наступного року плануємо продовжити розкопки»

— Біля Софійського собору знайдено залишки стародавнього митрополичого палацу?

— Поки що ні. Територія Софійського монастиря щодо археології майже не досліджена. Тож у нас є реальні шанси знайти тут багато чого цікавого. Нагадаю, до речі, що у 2019 році за кілька десятків метрів від нинішнього головного входу до собору було виявлено під землею руїни раніше невідомої стародавньої будівлі. Ми її дослідили і виявилося, що це залишки каплиці XII століття. Причому абсолютно оригінальної — подібні по архітектурі культові споруди науці невідомі.

— Є якісь припущення, чому апсиду, яку ви зараз досліджуєте, було зруйновано?

— Слідів того, що вона впала через землетрус чи пожежу, ми не виявили. Це питання поки що залишається відкритим. На зиму ми законсервували розкоп. Наступного польового сезону плануємо відновити розкопки.

Читайте також: «Брехня про князя, який побудував Софію Київську, залишалася нерозкритою майже тисячу років»: рівно 1010 років тому було закладено найдавніший храм Русі

Раніше «ФАКТИ» розповідали, хто і коли збудував перший кам'яний храм Стародавньої Русі — Десятинну церкву, а також про великий скарб, знайдений біля стін цього собору.

Фото надане Тимуром БОБРОВСЬКИМ

Фото в заголовку із сайту ukrainaincognita.com

10091

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2022 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.