ПОИСК
Історія сучасності

«Біля Десятинної церкви знайшли скарб, який насилу помістився у два мішка»

14:37 20 березня 2021
Десятинна церква
— Існує версія, що Десятинна церква побудована приблизно в тому місці на Старокиївській горі, де загинули перші на Русі мученики за християнську віру — варяг Федір і його син Іван (це церковне ім'я), — говорить науковий співробітник Інституту археології НАН України та провідний співробітник Музею історії Десятинної церкви кандидат історичних наук Віталій Козюба. — Ця версія заснована на переказі, записаному в «Повісті временних літ». У 983 році князь Володимир здійснив вдалий похід на балтійське плем'я ятвягів. Літописець повідомляє, що в честь перемоги князь вирішив принести в жертву богам людину. Кияни кинули жереб, кому з них стати цією жертвою. Жереб упав на хлопчика Іоанна, малолітнього сина варяга Федора, який прийняв християнство. У ті часи в Києві було звичайною справою, що серед язичників (вони становили основну частину населення) жили християни. Федір сказав, що сина не віддасть, оскільки в язичницьких богів не вірить. Обурена юрба прийшла до Федора. Той вийшов у сіни свого будинку разом із сином. Непрохані гості підтяли колоди, на яких стояли сіни, і варяг з сином впали на землю. Там їх забили до смерті. Охрестивши Русь, князь Володимир нібито вирішив побудувати перший кам'яний храм в своїй державі на місці загибелі Федора та Івана. Однак під час археологічних розкопок, не було знайдено слідів (принаймні, чітких) того, що на місці Десятинної церкви або поруч з нею до початку будівництва цього храму знаходилося якесь житло. Виходить, будинка варяга Федора там, швидше за все, не було.

«У Десятинної була шахта-схованка, де при загрозі розграбування ховали найцінніші речі»

— Як же в такому випадку, могла виникнути легенда про те, що Десятинна церква зведена на місці загибелі перших на Русі мучеників за віру Федора і його сина Івана?

— У тій частині Старокиївської гори здавна ховали померлих, насипаючи над їх могилами кургани. Таких курганів було сотні. Серед залишків деяких з них археологи знайшли хрестики, монети з написаними графіті у вигляді хрестів, інші предмети, що свідчать про християнізацію частини киян ще до хрещення Русі. Швидше за все, подібні речі траплялися і будівельникам, коли вони рили ями під фундамент Десятинної церкви. Розповіді про ці знахідки з часом стали основою для легенди, що зв'язала перших християнських мучеників Русі з місцем будівництва Десятинної церкви. Слід розуміти, що «Повість временних літ», з якої ми знаємо про цей переказ, була написана, коли після будівництва Десятинної церкви пройшло більше 100 років. Тому, розповідаючи про події давно минулих днів, літописець записував народні перекази, в яких чимало вимислу і спотворення фактів. Інших джерел інформації у нього не було.

— Є інші версії того, чому князь Володимир спорудив Десятинну церкву на Старокиївській горі?

— Звісно. У ті часи Київ був розташований на Подолі (найбільша частина міста), на Замковій горі і на Старокиївській. Причому на Старокиївській, де зараз знаходиться будівля Національного музею історії України, розташовувалося лише невелике — півтора гектара — княже укріплення (в науці його прийнято називати «Городок Кия»), обнесене насипом. Біля нього — великий курганний могильник, а також рів. Охрестивши Русь, Володимир надихнувся ідеєю побудувати новий міський район (нове місто). На Старокиївській горі було для цього вільне місце. Оборонний вал «містечка Кия» і язичницькі кургани князь велів знести, а рів засипати. Розгорнув там масштабне будівництво. Приблизно в центрі нового району (ми називаємо його «місто Володимира») була зведена Десятинна церква.

— Скільки років пішло на її будівництво?

— Точно невідомо — чи то сім, чи то п'ять. Згідно з одними джерелами, роботи почалися в 989 році, з іншими — в 991-му. При цьому більшість з них вказують, що освячення храму (його відкриття. — Авт.) проведено в 996 році.

Десятинну церкву, за словами Віталія КОЗЮБА, будували від п'яти до семи років. Фото з сайту nas.gov.ua

— Чому цю церкву назвали Десятинною?

— У «Повісті временних літ» сказано, що коли було проведено освячення цього храму, князь Володимир дав обіцянку десяту частину своїх доходів віддавати на його утримання. Тому церкву і стали називати Десятинної. Думаю, цю літописну історію не варто сприймати буквально. Швидше за все, Володимир тоді ввів на Русі новий податок — десяту частину доходів піддані повинні були віддавати на утримання православної церкви.

— Перший кам'яний храм Київської Русі будували візантійські майстри?

— Звісно. Адже русичі тоді вміли будувати тільки з дерева. У літописі сказано, що церква була «мармуровою» — містила конструкції з мармуру, якого на Русі не було. Його потрібно було везти з Криму, розбираючи напівзруйновані грецькі будови, або доставляти з Греції. До того ж Володимир, взявши за рік до хрещення Русі Херсонес (знаходився на околиці нинішнього Севастополя), вивіз звідти в якості трофеїв великі металеві фігури коней і поставив їх біля Десятинної церкви. На русичів, які вперше бачили майстерно виконану скульптуру, ці реалістичні фігури коней, мабуть, справили дуже сильне враження. При будівництві Десятинної також широко використовувався червоний кварцит, пірофіллітовий сланець, які добували на нинішній Житомирщині, в районі Овруча. До Києва цей камінь везли влітку по річках Прип'ять і Дніпро. Доставляли, ймовірно, і взимку — на санях.

Так міг виглядати перший кам'яний храм Київської Русі

— У Десятинній були будь-які християнські святині?

— Так, голови святого Климента (одного з перших Римських пап) та його учня Фіва, які Володимир вивіз із Херсонеса. До речі, в 1930-і роки археологічна експедиція під керівництвом Михайла Каргера при розкопках фундаменту Десятинної церкви знайшла вертикальний колодязь глибиною близько п'яти метрів. У ньому виявилися кілька людських скелетів, золоті речі, залишки мотузок, металевих деталей лопат … Каргер висунув таку версію. Коли в грудні 1240 року в Київ увірвалися полчища монгол, обложені в Десятинної церкви люди спробували прорити підземний хід до схилу гори і врятуватися. Під час розкопок 2005−2011 років експедицією Інституту археології НАНУ під керівництвом Гліба Івакіна (я брав участь теж) цей хід був ще раз ретельно досліджений. Наш висновок — це не що інше, як схованка, в якій ховали найцінніші речі, коли виникала загроза розграбування церкви.

Читайте також: Десятинна церква — перший кам'яний храм Київської Русі — була однією з найбільших в християнському світі

— Тайник на випадок нападу на Київ половців?

— Не тільки кочівників, а й князів-русичів. До великих князів Володимира Мономаха і його сина Мстислава Русь була централізованою державою. У наступні часи удільні князі почали проводити власну політику, стали об'єднуватися у ворогуючі між собою коаліції. Траплялося, противники великого князя київського брали верх і захоплювали столицю (таке було, наприклад, в 1171 і 1204 роках). Переможці грабували в тому числі і Десятинну церкву. Забирали ікони, церковне начиння, а також парадний одяг князя Володимира Хрестителя. Він зберігалася в ризниці, по великих святах його, як реліквію, виставляли на всенародний огляд.

«Зберігся кам'яний саркофаг, в якому нібито був похований князь Володимир»

— Багато храмів Києва хоча і сильно постраждали в період навали Батия, але все ж збереглися. Чому Десятинна церква була повністю зруйнована?

— Не повністю — вціліла і простояла ще багато століть та її частина, яку в першій половині XII століття розібрали (включаючи фундамент) і перебудували заново. Судячи з усього, конструкція Десятинної церкви спочатку була бездоганною.

— На чому грунтуються такі припущення?

— На результатах археологічних розкопок. Вони показали, що вже в ході будівництва храму з'явилися проблеми, через які в базовий проект церкви на ходу вносилися зміни. Наприклад, ми розкопали рів, в який скидали будівельне сміття, і знайшли там фрагменти оштукатурених стін. Виходить, стіни звели, обштукатурили, а потім з якихось причин їх розібрали. Довелося будувати інші стіни. Ми також виявили залишки ями, яка явно була вирита під фундамент, а потім засипана. Чому? Та тому, що зодчі чомусь переробили проект.

Крім того, церкву будували на місці, де було багато могильних ям, а також рів. Хоча їх засипали, але щільність грунту в них менша, ніж навколо. Тому з часом ці ділянки просідали, створюючи проблеми для міцності будівлі. Під час розкопок ми знайшли місце, де відколовся кут фундаменту церкви. Він саме виходив на засипаний рів. Завдяки розкопкам також вдалося встановити, що поблизу від входу в Десятинну зодчим довелося побудувати зовнішній пілон, який підтримував стіну храму. Значить, надійність цієї стіни викликала питання.

Читайте також: Під час розкопок легендарної Десятинної церкви археологи виявили найдавніший напис з будь-коли знайдених в Києві

— Коли українські землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої, Десятинну церкву намагалися відбудувати?

— На її місці звели дерев'яну церкву Миколи Десятинного. Перша відома нам письмова згадка про священика цього храму датується 1 605 роком. То був період жорсткого, деколи кривавого протистояння православних і уніатів. Багато в чому завдяки підтримці держави майже всі київські храми стали уніатськими. Але коли король польський і великий князь литовський Владислав IV ввів політику релігійної терпимості, почався ренесанс православ'я. У 1630-х роках кияни групами по кілька сотень людей приходили до храмів, виганяли священиків-уніатів і ставили на їх місце своїх батюшок. Так сталося і з церквою Миколи Десятинного.

Повернення її православним стало приводом до того, щоб звести на місці дерев'яного храму кам'яний. Ініціатором цього став митрополит Петро Могила. Незадовго до своєї смерті в 1646 році митрополит заповідав на завершення будівництва тисячу золотих. Новий храм отримав назву церква Різдва Богородиці.

— Доводилося читати, що Петро Могила нібито знайшов серед руїн Десятинної церкви кам'яний саркофаг з останками князя Володимира і його дружини — візантійської принцеси Анни. Це не міф?

— Така легенда дійсно існує, проте більшість сучасних дослідників відноситься до неї скептично. До тих часів, коли Петро Могила був митрополитом, відноситься лише одне скупе згадування про якісь знахідки на місці Десятинної церкви. Про них ми знаємо з роботи церковного діяча Сильвестра Косова «Патерикон». Коротким рядком автор повідомив, що біля Десятинної знайдені реліквії. Які саме, не ясно.

Багато десятиліть потому написали нову історію Києво-Печерського монастиря. У ній у всіх подробицях викладено переказ про набуття мощей князя Володимира. В одну з неділь митрополит відвідав службу в церкві Різдва Богородиці (Десятинної). Коли після закінчення служби вийшов на вулицю, побачив провал в землі і звелів розкопати. Так було знайдено кам'яну домовину (саркофаг), а в ньому останки і написи, що тут поховані рівноапостольний святий князь Володимир і дружина його Анна. Митрополит нібито взяв череп і кисть. Щелепу відправив у подарунок московському цареві за підтримку (в тому числі матеріальну) православ'я в Речі Посполитій.

Чи була в дійсності ця знахідка, сказати важко — немає надійних підтверджень. Якби збереглася хоча б частина мощей, можна було б зробити ДНК-аналіз і дізнатися, чи належав покійний до роду Рюриковичів.

Читайте також: У Софії Київській зберігся прижиттєвий портрет Володимира Великого

— Що конкретно викликає сумніви в переказі про набуття мощей святого князя Володимира?

— У літописі сказано, що Володимира поховали в мармуровому саркофазі. До наших днів також дійшло повідомлення 1018 року одного зі свідків війни за великокнязівський престол між синами Володимира. У цьому джерелі вказано, що посеред Десятинної церкви стоять мармурові саркофаги, в яких покояться Володимир і Анна.

— Хочете сказати, саркофаг, який знайшов Петро Могила, не з мармуру, а з якогось іншого каменю?

— Так, з червоного пірофілліта. Цей саркофаг зберігся — знаходиться в Софійському соборі. Слід також врахувати, що в XVI-XVII ст. навколо церкви Різдва Богородиці було велике кладовище. На окремих його ділянках поховання знаходилися одне над іншим в три яруси. Під час археологічних розкопок там знайдено більше 600 поховань. У ті часи існувала практика повторного використання кам'яних саркофагів, що збереглися з часів Русі. До речі, в одному з таких саркофагів поховали і митрополита Петра Могилу. Так що, якщо митрополит дійсно знайшов кам'яну домовину, зовсім не факт, що там знаходилися останки Володимира.

З приводу таблички, на якій було нібито написано, що тут спочиває князь Володимир. Такі таблички широко використовували в похоронному ритуалі в XVI-XVII ст., а не на початку ХI, коли помер князь Володимир.

— Чому не збереглася церква Різдва Богородиці, побудована в XVII столітті на місці Десятинної?

— Її знесли в XIX столітті, щоб звести іншу, набагато більшу. Почалося з того, що 1820-х роках з ініціативи митрополита Євгенія Болховітінова (один з найосвіченіших людей того часу) були проведені перші археологічні розкопки залишків Десятинної церкви. Зроблені дуже цікаві знахідки, серед яких срібні гривні. Якраз в той час до Києва заслали курського поміщика, відставного поручика Олександра Анненкова — нібито за те, що він жорстоко поводився зі своїми селянами. Як спокутування провин Анненков пообіцяв побудувати нову Десятинну церкву. Проект храму, виконаний головним архітектором Києва Андрієм Меленським, церковні інстанції відхилили і залучили петербурзького архітектора Василя Стасова. Перед цим Стасов створив проект православного храму для німецького міста Потсдама.

Церква в Потсдамі

- Для Києва він зробив майже такий же, тільки великих розмірів, — продовжує Віталій Козюба. — Ця церква і була зведена на місці храму Різдва Богородиці. Анненков слово дотримав — виділив на його будівництво велику суму. До речі, напередодні відкриття нової Десятинної церкви під час робіт з благоустрою прилеглої території Анненков знайшов дуже великий скарб (за деякими відомостями, насилу помістився в два мішка), що включав золоті прикраси. На жаль, до наших днів дійшла лише невелика частина — близько 20 предметів з цього скарбу. Вони зараз зберігаються в Музеї історичних коштовностей України і в США в Метрополітен-музеї.

Нова Десятинна церква, зведена в XIX столітті за проектом Василя Стасова, нагадує побудований цим же архітектором православний храм в німецькому місті Потсдамі

— Куди ж поділася велика частина скарбу Анненкова?

— Це загадкова історія. Анненков приховав факт того, що знайшов скарб. Про це знали лише кілька найбільш довірених працівників. Під покровом ночі вони нібито перенесли знайдене в будинок Анненкова (будівля по вулиці Володимирській, 3), а потім перевезли в його маєток на Полтавщині. Деякі коштовності з скарбу Анненков начебто підносив в подарунок членам царської сім'ї. Після смерті Анненкова основна частина речей зі скарбу кудись поділася. Можливо, була просто розпродана спадкоємцями.

А нову Десятинну церкву розібрали наприкінці 1936 року за рішенням радянської влади. Столицю радянської України перенесли з Харкова до Києва, тому в історичній частині міста планували звести урядовий центр. Десятинна церква входила в зону забудови. За деякими відомостями, цеглу з розібраної нової Десятинної церкви використовували для будівництва 25-ї школи, яка знаходиться навпроти місця, де був храм.

Заради урядового центру в 1930-х знесли храми часів Русі — Михайлівський Золотоверхий собор, Василівську церкву (знаходилась на місці нинішнього будинку МЗС України). Деякі проекти урядового центру передбачали навіть знесення Софії Київської.

— Після проголошення незалежності України на державному рівні ставилося питання про відтворення Десятинної церкви?

— Так, проте інтелігенція виступила категорично проти, оскільки відомостей про те, яким був перший кам'яний храм Русі, недостатньо, щоб його відтворити. Запам'яталося, як в ході багаторічної дискусії одна відома в Україні людина висловилась приблизно так: давайте вивеземо на самоскидах куди-небудь за місто грунт, на якому стояла Десятинна церква, і нехай археологи в ньому копаються. Приголомшлива ідея! Нарешті, у 2005 році уряд України доручив Інституту археології НАНУ провести розкопки залишків Десятинної церкви та на підставі цих досліджень зробити висновок про можливість її відновлення. Розкопки тривали сім років. Ми тоді зробили велику кількість цікавих знахідок. Серед них — найбільший з коли-небудь знайдених (близько 70 сантиметрів в довжину) фрагмент розпису Десятинної. А питання про відтворення церкви, на щастя, закрите.

Читайте також: «Ми знаємо, де знаходиться перша чудотворна ікона Київської Русі — святого Миколи Мокрого»

Раніше «ФАКТИ» розповідали, як завдяки дослідженням вчених вдалося з'ясувати, хто насправді побудував Софійський собор .

3648

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Читайте также
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.