«Постійно комплексувала через свій зріст»: володарка найдовших ніг з Полтави перевершила рекорд Анастасії Волочкової у поперечному шпагаті
— У нашій родині всі високі — мама, тато, брат ще вищий за мене. То ж мені просто нікуди було дітись від генів, — розповіла «ФАКТАМ» 38-річна Анна Мохонько. — Не приховую, що постійно комплексувала через свій зріст, адже була вищою за ровесників на голову. Хотілось швидше піти зі школи додому, бо мене ображали. Не було де знайти підтримки, бо батьки розлучились, коли братику був лише рік. А мама, мабуть, протягом життя підігрівала чи розпалювала цей комплекс. Коли ми приходили у магазин, вона завжди казала, що потрібно знайти одяг для цієї дівчинки, але у неї нестандартна фігура — завищена лінія стегон, дуже довгі ноги… Й хто б міг подумати, що незадовго до своєї смерті мама перетворить цей комплекс на мою перевагу…
«Я навіть не ставила цілі сісти на шпагат. Що вже казати про рекорд»
— Спорт на такому серйозному рівні з'явився у моєму житті навесні 2020 року, — продовжує Анна. — Тоді у всьому світі розпочався карантин. Мені хотілось якоїсь активності, тож я почала просто займатись на вулиці. Це була звичайна зарядка. А пізніше закрили й майданчики, тому мої тренування продовжились вдома. Я придбала онлайн-марафон «Хочу шпагат» й самотужки виконувала всі вправи. Невдовзі відкрили фітнес-клуби, стала займатись і там. До стретчингу додались силові вправи. У мене не було цілі сісти на шпагат, хотілось привести фігуру в порядок, виглядати красиво… Але з часом сам процес мене так захопив, що я знайомим пообіцяла сісти на шпагат публічно. Й бачите, слово своє дотримала. В мене часто питають, що потрібно для того, аби сісти на шпагат, чи в кожного вийде. Так, вийде, але треба постійно займатись цим хоча б кілька разів на тиждень, пропустив чотири дні — то вже багато… Я сіла на шпагат через вісім місяців, але це з перервами на поїздки. Впевнена, що змогла б і раніше…
Одного жовтневого вечора мама Анни надіслала їй інформацію про полтавку, яка у 2015 році потрапила до Книги рекордів України як жінка з найдовшими ногами. При зрості 179 см довжина її ніг становила 113 см.
— «Аню, ти запросто зможеш побити цей рекорд!» — наполягала мама, намагаючись переконати мене подати заявку на реєстрацію, — згадує Анна Мохонько. — Її слова звучали настільки переконливо, що не припускали іншої відповіді, крім позитивної.
Але я не здавалася! Оскільки не вірила в те, що зможу зареєструвати такий рекорд і бути однією з тих, хто пережив хвилину слави самої себе. Мамин натиск, віра в мене, натхнення, відверті прохання, а може, все разом похитнули мою, спочатку тверду позицію, і того ж вечора я подала заявку. «Якщо станеш рекордсменкою — з тебе тортик!» — завершила розмову мама. Через пару днів я отримала повідомлення, що статус моєї заявки змінено на «формування доказової бази». А потім був лист від керівника Національного реєстру рекордів Лани Вєтрової. Вона просила надіслати фото та відео підтвердження вимірів довжини ніг і зросту, а також коротку автобіографію. Я зателефонувала мамі та повідомила їй останні новини. Вона була щасливою. Але за кілька днів захворіла.
Поки мама боролася з хворобою у лікарні, я вирішила не відступати від її задуму, сподіваючись, що позитивні емоції нададуть їй сил. Я підготувала інформацію та кілька фотографій на повний зріст. Серед них було фото, де я сиджу у шпагаті. Моя гордість! Реакція організаторів конкурсу не змусила довго чекати. Їх зацікавили не просто мої довгі ноги, а яку довжину вони утворюють у поперечному шпагаті. Виявилося, що мої досягнення перевершили рекорд Анастасії Волочкової! Загалом, поки Настя нервово курить осторонь, мене запросили 1 грудня на реєстрацію рекорду та презентацію нової Книги рекордів України до Києва. Я дуже хотіла поділитися із мамою несподіваним поворотом подій. Проте мама вже не відповідала. Лікарі діагностували масштабне ураження легень, і 28 листопада мами не стало… Коронавірус… 30 листопада її поховали на Донеччині, звідки ми родом. Іронія долі — цього ж дня колись народилася її мама, моя бабуся.
— Я до останнього моменту не була певна, що потраплю на захід до Києва, — продовжує Анна. — Втрата мами, мого головного натхненника, знецінила значущість та важливість рекорду.
У день смерті мами я вирішила поговорити зі священником про свої думки, почуття, про те, що сталося зі мною за останній місяць. Його відповідь здивувала і повернула мені колишню впевненість: «Виконайте її волю, присвятіть рекорд пам'яті своєї мами!» Й у мене вийшло… Рекорд був зареєстрований у поперечному шпагаті — 244 см. Аналогічний у Росії належить Анастасії Волочковій і становить 225 см — на 19 см менше! Сталось це у 2019 році. Я так розумію, що рекорд світу ще ніхто не поставив. Днями я набрала у пошуковій стрічці Інтернету своє прізвище й була шокована, скільки там добрих та теплих слів. Є публікації про мене і в Росії, щоправда, чимало неправдивої інформації. В одній йшлось, що мені взагалі 19 років, і я, крім дієтології, допомагаю людям стати вищими.
.jpg "Довжина ніг Анни у поперечному шпагаті - 244 сантиметри")
«І дієтолог, і модель»
— До дієтології я прийшла поступово близько восьми років тому, — продовжує Анна. - Мені це подобалось, хотілось бути корисною людям. Хоча, якщо чесно, була думка ще відкрити магазин «Одяг для високих людей», але дієтологія таки перемогла. Наразі маю власний центр «Ваш дієтолог» у Полтаві, де поєднані діагностика, дієтологія, коучинг, психологія. Мені дуже подобається робота, адже люблю робити людей стрункими, здоровими, щасливими.
У 30 років мене помітив власник модельного агентства й мені навіть пропонували контракт за кордоном — керівництво тоді не знало, скільки мені років. Але довелось відмовитись, бо мій вік не підійшов. Тому мене запрошували для участі у показах. У 2018 році мене запросили у журі на конкурс краси в Італії, в якому теж могла стати учасницею, але знову завадив вік… До речі, думка про колекцію одягу для високих жінок в мене ще є, бо підібрати його досі складно. Добре, що зараз така мода, коли можна носити коротші брюки, а інколи доводиться і шити.
.jpeg "Анна Мохонько мріє створити колекцію одягу для високих жінок")
6 січня минуло сорок днів, як Анна Мохонько втратила маму. Їй боляче, що найрідніша людина не дочекалась того моменту, коли про її дочку заговорять мільйони. Але гордиться, що не підвела її. І крізь сльози Анна просто дякує: «Дякую, мамо, що була зі мною, що думала про мене. Що була не лише теплою, ніжною та люблячою, а й відвертою, сильною жінкою, яка змушувала мене рухатися вперед! Знаєте, я відчуваю духовну підтримку мами й хочу, аби вона мною пишалась. На досягнутому я не зупинюся. Ставлю нові цілі і новий рекорд не забариться».
Раніше «ФАКТИ» розповідали про 6-річну Вероніку з Запоріжжя, яка стала наймолодшою гімнасткою, що виконала всесвітньо відомий та надскладний цирковий трюк — «вигин Марінеллі», і встановила національний рекорд України.
Фото зі сторінки Анни Мохонько у соціальних мережах
23552Читайте нас у Facebook
