«Окупанти жертвували на допомогу ЗСУ хто 100, хто 200 гривень. Казали: „Це на нашу погибель“», — відомий волонтер
![волонтер дядя Гриша](http://fakty.ua/photos2/article/40/86/408627w540zc0.jpg?v=032742)
З окупованого Херсона в Запоріжжя довелося виїхати відомому волонтеру дяді Гриші, повідомляє «Суспільне Запоріжжя». Із собою він вивіз майже півмільйона гривень, зібраних на потреби ЗСУ — причому пожертви йому давали навіть московитські солдати. А від початку російсько-української війни у 2014 році він зібрав і передав на потреби армії близько 5 мільйонів гривень.
Херсонцю Григорію Янченку влітку виповнилося 75 років, але енергії у нього вистачить на кількох молодих. Ще за СРСР служив у Псковській повітряно-десантній дивізії. Потім працював будівельником, 30 років тому через нещасний випадок втратив обидві ноги та практично всі пальці на руках. До російського вторгнення торгував газетами-журналами, що давало невелику прибавку до пенсії. А з початком війни — подався у волонтери.
Ще у квітні 2014 їздили на адмінкордон із Кримом — возили гостинці бійцям, що там стояли. З волонтерами їздили діти — давали концерти. Причому з-за іншого боку кордону ці концерти слухали й «зелені чоловічки». Потім війна охопила й Донбас — і допомога дяді Гриші знадобилася й там. Возили одяг, цвяхи, харчі, смаколики, листи й малюнки від дітей, паски й крашанки на Великодні, засоби гігієни. А якось побачив, як дівчата-медики нічого не змогли собі вибрати з привезеного ним, то ще й спеціально жіночу білизну купував. І таких поїздок було близько двох сотень. За волонтерську діяльність йому надали звання Почесного громадянина Херсону, він став переможцем Національного конкурсу «Благодійник року», двічі був відзначений нагородою «Народний герой України».
![За волонтерську діяльність Григорію Янченку надали звання Почесного громадянина Херсону, він став переможцем Національного конкурсу «Благодійник року», двічі був відзначений нагородою «Народний герой України»](/user_uploads_new/images/articles/2022/10/06/408627/457ba917-7415-4239-a65c-80e5abe95465.jpg)
Коли московити окупували Херсон, волонтерську діяльність припиняти не став. Збирав гроші біля ринків. А до пластикового відра для пожертв додав ще колонки, з яких лунали українські пісні: марші, патріотичні пісні, зокрема «Червона калина», «Черемшина», навіть гімн України! Було страшно: «Вранці їдеш на роботу — і не знаєш, повернешся додому чи ні». Окупанти вимагали у нього зняти блакитний берет, наказували не транслювати гімн України. А деякі — самі жертвували хто сто, хто двісті гривень. «Я їду з піснями, а вони йдуть назустріч і кидають мені у відерце гроші — 200 гривень, 100 гривень. Говорять: «Це на нашу погибель». Я кажу: добре, добре. «Дєда, а коли ж ваші прийдуть?» Я кажу: «Скоро прийдуть». А вони: «Боже, ми вже чекаємо, щоб тікати додому», — цитує дядю Гришу «Суспільне Запоріжжя».
Знайомі пенсіонери за його порадою отримували російську допомогу, щоб хоч як прожити, але значну її частину передавали волонтеру. А той міняв рублі на гривні й пересилав через фронт друзям волонтерам — ті використовували їх на допомогу нашим військовикам.
Московити та їх прислужники кілька разів попереджали інваліда-візочника, що за свої пісні той може загриміти «на підвал». І ось у вересні до нього підійшов чоловік із посвідкою фсб і натякнув, що лишився дяді Гриші день-два. Тому спочатку волонтера у себе сховав товариш, який домовився за переправку його катером до Олешок — на лівий берег Дніпра — і подальший маршрут. Кілька днів пожив у товариша, потім той довіз його до катера. З Олешок колона біженців добралася до Василівки, через яку окупанти випускали людей на Запоріжжя. Та вже за Василівкою, у «сірій зоні», їх авто догнали, зупинили й наказали повертатися. Але все ж водію якось вдалося домовитися й доїхати до Запоріжжя. Гроші, які не встиг передати з окупації, волонтер зумів перевезти із собою.
Свою волонтерську діяльність Григорій Миколайович продовжує в Запоріжжі. Йому пропонували перебратися подалі від обстрілів, та він вирішив лишитися в місті. Друзі-волонтери влаштували його у волонтерському центрі «Солдатський привал», керівниця якого Галина Гончаренко брала участь у «спецоперації» з перевезення дяді Гриші на «велику землю». А він вже продовжив свої поїздки до військовиків — побував у Миколаєві, передав бензопилу, маскувальну сітку, вирішив якісь питання. І тепер переймається тим, що на зиму його підопічним потрібні буржуйки. І чекає на звільнення Херсонщини.
Як раніше повідомляли «ФАКТИ», під ракетний удар по гуманітарній колоні під Запоріжжям потрапив волонтер, який під обстрілами вивозив людей з окупованого Мелітополя.
Відео Суспільне Запоріжжя
5056Читайте нас у Facebook