«Ой, щось летить», — сказала телефоном Олена чоловіку, а потім він почув вибух": 26-річна уманчанка втратила ногу через ракетний удар рашистів
«Лєна не встигла забрати доньку від подружки, і це врятувало дитині життя»
«Біда в нашій родині, — написала у Facebook родичка постраждалої Ксенія Голубенко. — Коли я щодня оплакувала Каховку та вчора подумала, що гіршого вже й неможливо уявити… Як увечері після тренування дізнаюся, що гірше буває! Учора осколком ракети в Умані жахливо поранило мою Лєночку — вона опинилась в епіцентрі подій. Це 26-річна красуня, дружина рідного брата мого чоловіка, матір чудової донечки. Нашому сонечку повністю відтяло ногу, та, на жаль, окрім цього, Лєночка у вкрай важкому стані й втратила багато крові! Вона — найбільш постраждала у вчорашньому ракетному обстрілі…
Зараз її перевозять у Київ… В Умані зробили термінову операцію для порятунку життя — далі чекає боротьба за виживання у столиці — прогнозів не дають…"
У розмові з «ФАКТАМИ» Ксенія розповіла подробиці.
— Лєну привезли до Києва, вона у реанімації, — повідомила «ФАКТАМ» Ксенія. — Лікарі, як і раніше, поки нічого не говорять. Сім'я Лєни сидить у передпокої реанімації… У день трагедії Лєна втратила дуже багато крові, у неї погано працювали нирки, і ніхто не знав, чи доживе вона до ранку. Слава Богу, дожила і навіть прийшла до тями. Побачила, що немає ноги — на той час її вже ампутували… Уманські лікарі сказали, що її треба везти до Києва, бо дуже важкий випадок. Наскільки нам відомо, Лєна найважча із постраждалих під час цього удару.
— У момент ракетного удару Олена була на вулиці?
— Так, вона йшла до магазину АТБ. Її семирічна донька була вдома у подружки — і це врятувало їй життя. Вони могли опинитися на тому місці вдвох, і це просто диво, що Лєна не встигла її забрати. Повітряна тривога застала Лєну посеред вулиці, там не було де сховатися. Її чоловік на той момент перебував в Одесі — він працює на фурі і якраз щось розвантажував. У момент ракетного удару вони з Лєною розмовляли телефоном. Лєна встигла сказати йому: «Ой, щось летить». Наступної секунди він почув вибух… Зв'язок на цьому обірвався. За кілька хвилин його набрали вже інші люди та повідомили про те, що сталося. Він тієї ж миті залишив фуру, передав комусь ключі, а сам на попутці примчав додому. Вночі він уже був біля відділення реанімації, де лікарі переливали Лєні кров та намагалися її стабілізувати.
Родичі Олени, які на момент ракетного удару перебували в Умані, одразу прибігли на місце події.
— На місці були її старша сестра та батько, — каже Ксенія. - Її мама померла кілька років тому. А доньку від подружки забрала бабуся, мати чоловіка Лєни. Нам страшно подумати про те, що якби перед походом у магазин це зробила Лєна, дитини вже могло б і не бути. Дівчинка тільки-но закінчила перший клас. Вона дуже прив'язана до мами. Для дитини, як і для всіх нас, це стало шоком.
«Місяць тому вона з чоловіком допомогали мешканцям багатоповерхівки, в яку влучила російська ракета»
Олена в Умані живе все життя. За спеціальністю вона педагогиня, вихователька у дитячому садку. Рідні та друзі відгукуються про неї, як про добру людину, яка завжди готова прийти на допомогу.
— Лєна завжди робила людям добро, — каже Ксенія Голубенко. — Так було і на початку повномасштабної війни, коли вона допомагала друзям та знайомим з евакуацією до більш безпечних регіонів, і місяць тому, коли російська ракета влучила в уманську багатоповерхівку (це сталося 28 квітня 2023 року. Внаслідок ракетного удару загинули 23 людини, серед них шестеро дітей. — Авт.) Лєна з сім'єю живуть у приватному секторі, але це недалеко від того будинку. Вони чули вибух. І потім їздили на те місце, щоб допомогти постраждалим та їхнім рідним.
— Вони не евакуювалися із початком повномасштабного вторгнення?
— У лютому 2022 року вони на кілька тижнів виїжджали до села під Уманню. Ми там були разом. Але потім Лєна з чоловіком вирішили повернутись додому, в Умань. У місті було відносно тихо. Хоча в перший день, коли ми їхали, стався «приліт». Але загалом ситуація була відносно спокійною, і Лєна з чоловіком, як і мільйони українців, продовжували жити у себе вдома… Потім місяць тому стався ракетний удар по дев'ятиповерхівці. А цього разу тривога застала Лєну на вулиці й, наскільки я знаю, вибух стався буквально одразу після того, як пролунала сирена. Місце, де це сталося, у місті всі добре знають — це зовсім не околиця, там знаходяться автомийка та супермаркет.
Зараз стан Лєни залишається важким, але той факт, що вона прийшла до тями — це безумовно дуже хороший знак. Ногу ампутували дуже високо, по самісіньке стегно. В той момент йшлося не про ногу, а про порятунок життя… Ми молимося за Лєну і віримо, що вона виживе. Вдячні всім, хто нас підтримує та допомагає — у такій ситуації будь-яка допомога неоціненна. Крім того, ми вже зараз шукаємо фахівців та благодійні фонди, які могли б у майбутньому допомогти Лєні з протезуванням. Сподіваюся, що в Києві Лєна почне одужувати й ми зможемо розпочинати реабілітацію. Помоліться, будь ласка, за те, щоб так і було.
3661Читайте також: «Роман упізнав дружину по халату, а синочка — по кофтинці»: російською ракетою в Умані вбиті мама та півторарічний малюк
Читайте нас у Facebook
