«Наслідки однієї атаки на підстанцію було видно за 25 кілометрів», — представниця «Укренерго» Людмила Єропкіна
Українська енергосистема майже три роки переживає надскладні випробування. Постійні ракетні та дронові атаки росії на ключові об'єкти виробництва та передачі електроенергії, аварійні ремонти та відновлювання, вимушені відключення споживачів та промисловості через значний дефіцит потужності — це далеко не повний список проблем, з якими енергетикам доводиться стикатися щоденно. Вони докладають надзусиль, щоб не допустити колапсу, який може стати катастрофічним для країни. На щастя, їм поки що це вдається.
«Чому у мене сьогодні не буде світла лише три години? Завдяки українським енергетикам. Які не тільки „монополісти“ чи „корупціонери“. Це люди, які вже третій рік поспіль працюють на максимумі. І це треба цінувати. Ми звикли багато речей сприймати як даність. А насправді це є величезним досягненням», — написав нещодавно блогер Сергій Фурса.
Про український енергетичний фронт «ФАКТИ» поговорили з директоркою з управління персоналом Національної енергетичної компанії «Укренерго» Людмилою Єропкіною. Ми розмовляли 25 грудня, буквально через кілька годин після чергового удару по енергетичній інфраструктурі.
«Що ми даємо Європі? Напевно, в першу чергу унікальний досвід, якого немає ні в кого, — як енергосистема може виживати під час таких масованих обстрілів»
— Пані Людмило, мета путіна — знищення України. Його армія робить все, щоб наше життя стало нестерпним, щоб ми цілодобово сиділи без світла, тепла, газу та води. Перша атака на енергетичну систему сталася 11 вересня 2022 року. Відтоді терористи системно обстрілюють електростанції, трансформаторні підстанції та лінії електропередачі. І ми розуміємо, що кремлівського фюрера ніщо не зупинить. Робітники «Укренерго» працюють в надскладних умовах. Такого досвіду не мають енергетики жодної країни. Напевно, люди не були готові до таких масштабних та руйнівних випробувань. Який шлях пройшов персонал компанії за ці вже майже три роки?
— Звісно, що мимоволі, але наші фахівці накопичили абсолютно унікальний досвід. Ми можемо з впевненістю говорити, що енергетики жодної країни світу не стикалися з викликами такого масштабу і настільки ж ефективно їх не долали.
Мабуть, почати цю історію треба не з першої масованої атаки на українську енергосистему, а з перших годин повномасштабного російського вторгнення. Річ у тім, що енергосистема України завжди була приєднана до енергосистем наших поточних ворогів — росії та білорусі. Тому ще до цих трагічних подій певний період часу наша команда лобіювала рішення про об’єднання української енергосистеми з європейською. В це мало хто вірив, адже в Європі на реалізацію таких намірів зазвичай треба витратити кілька років.
Випробування роботи української енергосистеми в ізольованому режимі були заплановані на 00:00 годин 24 лютого 2022 року. Ми мали подивитися, як система буде працювати без жодної підтримки. Успішно від'єдналися. А за кілька годин почався жах. Звісно, можна говорити, що це збіг обставин, але я думаю, що все досить очевидно.
Фахівцям треба було терміново вирішувати, що ж робити далі. Адже тепер нема звідки брати аварійну допомогу, якщо що. Приєднуватися назад до ворога? Ми ж розуміли, що це неможливо. Приєднатися до Європи в такі короткі терміни — взагалі немає таких прецедентів. Тому разом з керівництвом держави розпочали екстрені перемовини з ЄС та з ENTSO-E (європейська мережа системних операторів передачі електроенергії).
Заявку про об'єднання енергомереж України та Європи ми подали 26 лютого. Без об’єднання ми б не витримали. Навіть страшно подумати, що могло б статися, якби країна в перші дні залишилася без електроенергії.
Вже 16 березня 2022 року відбулася насправді історична подія — українська енергосистема була остаточно від'єднана від свого радянського минулого, як ми кажемо. 26 квітня ми отримали статус члена-спостерігача в ENTSO-E. І більше ніж на рік раніше від запланованого терміну приєдналися й повністю синхронізувались з європейською енергомережею.
Це величезна перемога енергетиків. Можна, звісно, фантазувати, як би розвивалися події. Але ми розуміємо, що без цієї екстреної синхронізації державі було б дуже важко вистояти.
З 1 січня 2024 року «Укренерго» є повноправним членом ENTSO-E. Ми фактично входимо в енергетичний Європейський союз.
— Що це нам дало?
— Дуже важливо це розуміти. Насправді наше членство в ENTSO-E — це критично важлива складова енергетичної та безпекової архітектури України. Тому що воно забезпечує нам, по-перше, гнучкість, надійність і стабільність роботи національної енергосистеми, включано з покращеним балансуванням.
По-друге, ми маємо доступ до аварійної допомоги. Коли не вистачає потужностей, коли ворог атакує генерацію, нам швидко потрібно звідкись брати електроенергію. Велика перевага в тому, що ми приєднані до більшої енергосистеми. Причому брати цю допомогу ми можемо на прозорих і зрозумілих нам умовах. Не так, що «караул, беремо за будь-яку ціну».
По-третє, і це теж величезний плюс для української держави, це позбавлення країн-агресорів можливості впливати на роботу нашої енергосистеми.
Що ми даємо Європі? Напевно, в першу чергу унікальний досвід, якого немає ні в кого, — як енергосистема може виживати під час таких масованих обстрілів. До того ж наша держава зараз активно просуває на Заході меседжі, що на континенті мають бути готовими до будь-яких можливих викликів.
Читайте також: «Ми пожинаємо плоди того, що тридцять три роки будували не ту країну», — письменник Анатолій Крим
— А можна невеличкий лікнеп про загальну роботу енергоринку?
— Споживачі дуже часто не розуміють, за що відповідають обленерго, за що ДТЕК, за що YASNO, за що «Укренерго», який ланцюг насправді стоїть за повідомленнями в телеграм-каналах про те, що завтра світло не вимикатимуть.
Почнемо з генерації електроенергії. Її виробниками є ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, електростанції на відновлювальних джерелах енергії (таких, як вітер і сонце). А найбільший гравець — це атомні електростанції, які наразі забезпечують понад половину всієї української генерації.
Усі вони передають вироблену електроенергію «Укренерго» магістральними лініями електропередачі. Ми її доставляємо обленерго — операторам системи розподілу. Вони, своєю чергою, розділяють той доступний обсяг, який ми їм комунікували, серед фізичних та юридичних споживачів.
За яким принципом ми розподіляємо електроенергію по всій Україні? Цю роботу у форматі 24/7 виконують наші диспетчери, які аналізують обсяг виробленої електроенергії від джерел генерації, враховують ушкодження енергетичної інфраструктури й вираховують прогнозований операторами обленерго попит. А вже яку вулицю або який будинок відключає обленерго, щоб виконати команду нашого диспетчера, ми не знаємо й не можемо на це впливати.
«Укренерго» опікується в першу чергу цілісністю всієї енергосистеми і втриманням енергетичного балансу країни, щоб не допустити масштабних технологічних аварій. Тому в будь-який момент часу обсяг споживання в кожному регіоні має дорівнювати обсягу доступної електроенергії, яка вироблена або імпортована. Енергосистема — це дуже складний технологічний організм, нею точно не керує одна людина, яка сидить і опускає рубильник.
Для того, щоб електроенергія потрапила до споживача, вона має пройти усі етапи, які я зазначила. І якщо на якомусь етапі стається аварія або руйнування об'єктів інфраструктури, наші диспетчери це мають дуже оперативно врахувати й перерозподілити потік. Дуже грубо кажучи, якщо в цьому ланцюгу випаде якийсь один об'єкт генерації або розподіл, ми втримаємо енергосистему України. Якщо ж, умовно, випадає «Укренерго», то не втримаємо, тому що саме ми керуємо розподілом електроенергії всієї країни.
Тут є дуже важливий нюанс. Щоб енергосистема була стійкою, вона має бути приєднана до інших енергосистем, щоб у разі колапсу запозичити постачання в партнерів. Або в разі, коли в енергосистемі є надлишок (це ж електроенергія, її не можна просто взяти й покласти в кишеню, а потім дістати у важкі часи), його можна продавати й таким чином заробляти гроші. Це ще одна відповідь на запитання, який зиск Європі від нас. Але наголошую, що це відбувається виключно в тих випадках, коли є надлишок згенерованої електроенергії.
Тепер кілька слів про проведення відновлювальних робіт. Ремонтні бригади «Укренерго» демонструють просто унікальні результати. Лише один факт. Час, який необхідний для монтажу автотрансформатора (це дуже важливе обладнання для забезпечення передачі електроенергії; не секрет, що ворог полює саме на автотрансформатори, бо, якщо їх немає, відповідно, й електроенергії не буде) в чотири-п'ять разів менший, ніж у європейських країнах. Там на цей процес потрібно близько трьох місяців. А українські енергетики виконують такі завдання за три тижні, причому включно з переміщенням обладнання. Минулого року наші фахівці замінили стільки ж автотрансформаторів, скільки поляки за десять років.
— А яка якість роботи ремонтників? Бо якщо все зроблено швидко, не факт, що буде якісно.
— Ми неякісних ремонтів не можемо собі дозволити. Ви ж самі бачите, що є результат: світло вже вимикають набагато менше. Ми навіть взимку намагаємося максимально працювати без відключень.
Взагалі наші плани великою мірою залежать від дій ворога та його атак на інфраструктуру. Бо якщо Європа проводить планову заміну автотрансформаторів, у нас такої можливості немає. Нас поставили в умови, коли ми мали навчитися це робити. Виявилося, що багато речей, які ми вважали неможливими, стали можливими. Це, як кажуть, не від хорошого життя.
Люди працюють вже майже три роки в просто шаленому режимі. З 24 лютого по нашій енергосистемі випущено близько 1300 ракет та понад 1000 ударних БПЛА. Наслідки однієї атаки на підстанцію було видно за 25 кілометрів. Інша підстанція була уражена ракетами та дронами 24 рази. Але це ж не всі наші проблеми. Коли люди думають про енергетику, їм здається, що єдине, з чим ми зараз стикаємося, це атаки з повітря. Але це не так. За перші два місяці війни у десять разів збільшилася кількість хакерських DDoS-атак. При цьому жодна не пройшла периметр кібербезпеки «Укренерго».
— Це дуже крутий показник.
— Вже не кажу про такі речі, як дезінформація, яку особливо розповсюджували на початку повномасштабного вторгнення. Ворог цілеспрямовано намагався зробити все, щоб наша енергосистема «лягла». Тому почав розпускати дезу про те, що «буде приєднання до Європи, все ляже, екстрено вимикайте все обладнання». Люди й почали вимикати.
Я вже акцентувала, що надважливо, щоб в енергосистемі був баланс. І коли на рівному місці знижують енергоспоживання без відповідної вказівки «Укренерго», відбувається різкий стрибок в енергосистемі, що може її зруйнувати. Тому ще раз — наша величезна команда зробила дуже багато в перші критичні для держави тижні війни. З того часу «Укренерго» щоденно веде боротьбу з ворогом на своїй лінії.
Читайте також: «Росіяни очікують на похолодання, щоб завдати нам максимально дошкульного ракетного удару», — авіаексперт Валерій Романенко
«Українські енергетики щоденно підтверджують, що наші люди — це кремінь»
— За словами генерала Назарова, героїзм для українців став буденним явищем і на фронті, і в тилу. Енергетики працюють під обстрілами, ризикуючи життям та здоров’ям.
— В нас безліч історій про героїзм. Однак, по-перше, робота енергетиків, які займаються відновленням понівечених об'єктів, не завжди помітна. По-друге, про це мало інформації у ЗМІ — з огляду в першу чергу на безпекові причини.
Наведу деякі приклади. Працівники наших ремонтних бригад відновлюють пошкоджені лінії живлення Запорізької АЕС, яка розташована під Енергодаром на тимчасово окупованій території. Порушення роботи АЕС є вкрай небезпечним для жителів як прилеглих територій, так і усієї України. Європу також очікують серйозні проблеми, якщо станеться знеструмлення найбільшої на континенті атомної станції.
Так от, ремонтники працюють на високовольтних лініях (це складна й дуже кропітка робота) і під гул канонади, і під постійною загрозою обстрілу. На них бронежилети вагою понад сім кілограмів плюс обладнання, яке потрібно підняти на висоту 37 метрів. Уявляєте? Неодноразово, коли вони підіймалися туди, над ними буквально в лічених метрах пролітали ворожі ракети або дрони, або поруч починалися вибухи. В цей момент вони припиняють роботу, якщо можуть, злізають з опори і, щойно закінчується повітряна тривога, вирушають в дорогу. Ділянки огляду, де стоять лінії електропередачі, — це поля. Ці ділянки можуть бути довжиною в десятки кілометрів. І майже завжди треба їх проходити пішки, тому що поряд з повітряними лініями відсутні дороги.
Навіть у мирні часи працювати на такій висоті, під напругою, в будь-яку погоду, часто вночі дуже складно. Що вже казати про війну?
Один з останніх прикладів. Наприкінці листопада одна наша підстанція зазнала двох ракетних обстрілів за десять днів. Сумарно по ній поцілили десять ракет. Була зруйнована будівля головного щита керування, згоріли два автотрансформатори й частково релейні зали, пошкоджена значна частина обладнання. Пізніше начальник лінійної дільниці розповів про те, що, коли вони встановили автовежу та вже мали розпочинати ремонт дроту, почули роботу РСЗВ. За декілька секунд біля них вже розривалися снаряди. Сховатись або пересидіти обстріл нема де, адже навкруги лише поле.
Вони в екстреному порядку почали збиратися. У цей момент отримав поранення в ногу один хлопець. Наклали джгут для зупинки кровотечі, віднесли його до бригадного автомобіля та швидко поїхали. Потім на першому блокпосту разом з військовослужбовцями викликали медиків і доставили пораненого в лікарню. Зараз з ним вже все нормально, загрози життю немає.
Тобто в цьому випадку все закінчилося добре. Однак від початку повномасштабного вторгнення загинули 13 наших співробітників. 11 вересня, у роковини першого ракетного обстрілу наших підстанцій, ми вшановуємо пам'ять загиблих колег, які власним життям заплатили за те, щоб у нас було світло.
Звісно, що такі надзвичайні щоденні зусилля енергетиків бачать як Україна, так і Захід. Ми нещодавно здобули перемогу в номінації «Героїчний бренд» від премії «HR-бренд». Ця нагорода є і визнанням роботи команди «Укренерго» й вдячністю та шаною нашим героям.
Окрім визнання в рідній країні, ми також отримали так званий енергетичний «Оскар». В червні цього року наша компанія стала переможцем премії Edison Emergency Recovery Award від Edison Electric Institute — однієї з найбільших електроенергетичних асоціацій світу. Ця нагорода надається за виняткові зусилля щодо швидкого та ефективного відновлення роботи в умовах надзвичайних ситуацій. Це ще одна відповідь на ваше питання про якість роботи. Це дійсно те, чого поки не робить ніхто у світі. І нехай такий досвід не торкнеться більше жодної країни.
— Що в «Укренерго» з кадрами? Напевно, є дефіцит, як і у всіх зараз? Яким чином розв'язуєте ці проблеми?
— Дивіться, в нас працює майже вісім тисяч осіб. На самому початку вторгнення дійсно частина співробітників виїхала за кордон, але це були переважно жінки з дітьми й мешканці прифронтових і нині окупованих територій. Однак ми не можемо сказати, що відтік кадрів був настільки масовий, і що нам зараз катастрофічно бракує персоналу. Оскільки ми належимо до критичної інфраструктури, то можемо за квотою бронювати 100% персоналу. Звісно, що є природний відтік, але щорічна плинність кадрів — це десь 5−6%. Час від часу з'являються вакансії, ми їх оперативно закриваємо.
Зараз дійсно величезна криза на ринку праці. Але, окрім того, що в нас є програми, які спрямовані на утримання, залучення та мотивацію наших співробітників, ми ще ведемо активну соціальну політику. Торік запустили проєкт «Разом». Він почався як відгук менеджменту компанії на те, що перші наші добровольці пішли в лави ЗСУ. Коли вони повертаються, ми з ними зустрічаємося і говоримо про їхні потреби.
У нас наразі служать 257 співробітників. 44 ветерани вже повернулись в «Укренерго». Лише два не залишилися в компанії. Це дуже хороші цифри, тому що я чую від багатьох колег, що часто ветерани не повертаються на колишні місця роботи.
— От ви сказали про мотивацію. Яким чином можете мотивувати людину ризикувати життям?
— Напевно, людину не можна мотивувати, якщо вона не усвідомлює, що саме від неї залежить. У нас немає якихось гасел про важливість праці. Просто люди чудово розуміють: якщо вони не вийдуть на роботу, попри обстріли, попри те, що вчора вбили їхнього колегу, то їхні рідні, друзі, сім'ї, дитсадки, школи, лікарні — залишаться без світла.
Безумовно, безстрашних немає, всі розуміють ризики. У нас є доплати за роботу на прифронтових територіях, є окрема категорія преміювання за аварійно-відновлювальні роботи. Але це скоріше наша вдячність за те, що люди роблять. Ми опікуємося тим, щоб в них були укриття, щоб всі дотримувалися заходів безпеки, щоб було все необхідне спорядження. Звісно, що вони бачать і відчувають, що про них дбають.
У нас є проєкт «Пульс» — навчили понад 2300 співробітників надавати собі та колегам першу медичну допомогу. Це в першу чергу працівники підстанцій, особливо — прифронтових, де прильоти можуть відбуватися ще до початку повітряної тривоги, а «швидка» іноді не може вчасно доїхати.
Також разом з нашим партнером, ізраїльською коаліцією по роботі з травмою, навчаємо людей первинної психологічної допомоги. Тому що це теж дуже важливо.
— Яка психологічна допомога може бути на підстанції, де стався приліт? Людині кажуть «не бійся»? Чи яким чином?
— Можна було б, умовно. видати наказ, де написати «нікому не боятися», але ж це не працює насправді. Ми це знаємо.
У нас є партнер, з яким ми почали працювати в цьому році. Це компанія Wellbeing, яка опікується нашими ветеранами й мобілізованими. Вони почали звертатися за психологічною допомогою. Вже є досить непогані цифри за відгуками. Менеджер з роботи з мобілізованими та демобілізованими співробітниками — це колишній бойовий медик та ветеран Дмитро Поліщук.
А в січні наступного року плануємо з Wellbeing запустити повноцінну програму психологічної допомоги для всіх співробітників компанії з фокусом на прифронтові території, де люди особливо гостро відчувають стреси. І для диспетчерів, робота яких навіть в мирні часи вважається дуже стресовою.
От ви запитуєте, що можна зробити зі страхом людей, коли стався приліт. Нещодавно на підстанції була така ситуація. На жаль, є загиблі. Зрозуміло, що всі в шоці. Тоді ми звернулися до нашого партнера, щоб провести групову психологічну підтримку й індивідуальні консультації. Вони потім розповіли, що були надзвичайно вражені поведінкою людей. Так, загинув їхній колега, але всі сказали, що не можуть кинути свою роботу, оскільки чітко розуміють, що від них залежить. Горе теж об'єднує. З відповідною психологічною допомогою люди проходять через цю кризу. І наступного дня знову йдуть на роботу.
На завершення скажу наступне — і від себе, і від енергетиків. З першого дня повномасштабного вторгнення я живу з відчуттям, що перемога буде за нами. Дуже вірю в енергетиків, маю змогу бачити, як вони працюють. В жодного з них немає думки про те, щоб здатися, або запитань, «як ми це витримаємо?». Звісно, що є накопичений досвід, який дозволяє вдосконалюватися професійно й робити речі, які раніше здавалися неможливими. От ти думав, що це щось на межі, це нереально. Однак врешті або сам зробив, або попобачив, що це зробив твій колега. І таких прикладів багато. Тому, напевно, й енергосистема стає міцнішою.
Тобто скільки треба буде стояти — стільки й будуть стояти енергетики. Це навіть не питання вибору, не якась моральна дилема, яку треба вирішувати. Це питання лише про те, скільки часу на це потрібно. Українські енергетики щоденно підтверджують, що наші люди — це кремінь.
Раніше в інтерв'ю «ФАКТАМ» український дипломат Володимир Єльченко зазначив, що після того, що пережила Україна за ці роки, Третьої світової війни нам вже боятися не варто.
62933Читайте нас у Facebook
