ПОИСК
Культура и искусство

«Попереджувати» можна персону, а «виглядати» — у вiкно...

15:40 3 апреля 2013
українська мова
Андрiй НЕЧИТАЙЛО, заслужений журналiст України
Уроки украинского от «ФАКТОВ» вызвали большой резонанс среди читателей

Ваша рубрика насправдi зацiкавлює читачiв. Я належу до активних прихильникiв i самої газети «ФАКТИ», i, ясна рiч, головного редактора, який у скрутний для української мови час узяв на себе неабияку вiдповiдальнiсть (а до особливої вiдповiдальностi Олександровi Швецю не звикати!) — саме тодi, коли на державну мову титульної нацiї в Українi чиниться шалений тиск, — запровадити цикл надзвичайно корисних, пiзнавальних публiкацiй. Професор Iнституту журналiстики Нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка Наталя Шумарова — винятково квалiфiкований знавець української мови. Менi запали до уваги її слушнi й водночас толерантнi судження з приводу критичних чи сумнiвних випадкiв слововживання. Наталя Петрiвна, уникаючи категоричностi та спрощення, легко добирає синонiми або подiбнi за змiстом слова для переконливої iлюстрацiї певних тез i тенденцiй у розвитку української мови, у збагаченнi її лексики. За це, вважаю, Н. П. Шумаровiй мають бути вдячними i журналiсти, i вчителi-словесники, i загалом усi українцi. Надто ж — полiтики, публiчнi особи, чиновники рiзних рангiв. Так само й офiснi працiвники, якi зазвичай послуговуються росiйською.

Мова — жива субстанцiя, тож закономiрно пiддається взаємовпливам i взаємодiї з iншими, особливо зi спорiдненими, мовами. З якихось, часто незбагненних, причин в активному вжитку з’являються слова, якi я називаю «фантомними». Скажiмо, «виглядати». Недавно у Нацiональнiй спiлцi письменникiв (на Банковiй, 2) знаменитий Гриць Гайовий, автор нового роману «Проща», приязно зустрiв мене вигуком: «Привiт, пане Андрiю! Ти iмпозантно виглядаєш...» Так само привiтно вiдповiв йому: «Вiтаю, друже Грицю! — i напiвжартома додав: — Але я нiкуди не виглядаю». Поки мiй бажаний спiврозмовник запитливо зводив брови, довкола зiбрався гурт. Я мусив пояснити: «У росiйськiй мовi є двоє слiв, що мають однаковий корiнь, але рiзний змiст: «виглядєть» i «виглядивать». Перше по-нашому означає «на вигляд», «мати вигляд», власне, те, що й мав на увазi Гриць Гайовий; друге — «виглядати» (у вiкно), «визирати». Плутати їх не можна. Письменницька братiя зацiкавилася, пожвавилася. Довелося заспокоїти Гриця, що сьогоднi взялися «виглядати» аж забагато хто i в рiзних сферах слововживання. Коментатор Сергiй Савелiй постiйно доводив нам, що мало не кожна бiатлонiстка «виглядає втомленою». Уже й думка чи iдея сьогоднi хоч писемно, хоч в усному мовленнi неодмiнно «виглядає» (свiжою чи слушною). Про свiжiсть чи слушнiсть не сперечатимусь, але думка (iдея) не «виглядає», а, наприклад, «постає» або «є». До речi, «неправильно» чи «хибно» по-українськи не можна замiнити словом «невiрно». «Невiрний» — означає «продажний», «схильний до зради», тобто «поганець». У народi це поняття набуло ширшого тлумачення: «невiрним» називають ще й когось нiкчемного, жалюгiдного.

Ще один «фантом» — слово «йдеться». Такi вислови, як «вести мову (говорити)» про щось, «мати на думцi», «мати на увазi» замiнили одним-єдиним «iдеться». Тимчасом доцiльно згадати сокровенний чотиривiрш Лiни Костенко — i все стає ясно:

Отак воно i йдеться до руїни.

РЕКЛАМА

Отак ми й загрузаємо в убозтво.

І боротьба за долю України.

РЕКЛАМА

Все iнше — то велике мискоборство.

Отже, це слово-поняття означає «рухатися», «наближатися», зрештою, просто «крокувати». Уявiмо двох пiшоходiв. Один накульгує. Другий його запитує: «Як тобi йдеться?» Той бiдкається: «Погано йдеться. Мозоля натер...» Цiлком вiрогiдно, що Наталя Шумарова великодушно — i прозiрливо! — завважить, що «йдеться» у розумiннi «говориться», судячи з «ареалу» його поширення, неспинно, хоч i хибно, влазить у будь-який контекст, отож не варто з ним воювати. Можливо, й так. Однак я вiддаю перевагу вислову (не «виразу», бо «вираз» стосується обличчя) «йде мова».

РЕКЛАМА

Зате солiдарний iз Наталею Петрiвною щодо вживання слiв «рахувати» i «лiчити». На жаль, часто пишуть: «У мiстi нараховується (стiлькись там) жителiв». А правильно — «...налiчується...». «Нараховується» ж — зарплата. «Рахувати» можна грошi, а «лiчити» — асигнацiї (купюри), скажiмо, останнi десятки до наступної пенсiї. Звiдси «рахунок» i «лiчба» теж рiзнi поняття: «рахунок матчу», «лiчба — цiкава вправа для малят». I ще. Маємо два практично рiвноцiннi слова «навколо» та «довкола». Проте перше вживається завжди i всюди, а друге — невиправдано рiдко. Коли «ген, навколо розкiш i краса» чи «навколо зеленiє трава i буяють квiти» — то це узвичаєне просторове значення вказаного слова. Якщо ж «довкола питання (пропозицiї, проблеми) розгорiлася дискусiя», то «навколо» в подiбному контекстi вельми недоречне.

Ще одне «фантомне», теж позначене просторовим змiстом, — «виповнюється». Прикро, що це слово практично витiснило iншi, дохiдливiшi й точнiшi. Згадаймо Шевченкове: «Минають днi, минають ночi, минає лiто...» Отже, минає час, минають роки, чи не так? «Авжеж, не так!» — рiшуче наполягають ортодоксальнi колеги-журналiсти i безапеляцiйно викреслюють не лише згадане «минає», а й «сповнюється», коли вмiщують замiтку про чийсь ювiлей. Дата, на їхнiй погляд, не може «наближатися» чи «минати», знаменна подiя (рiчниця) виключно «виповнюється». На противагу такому «модному» навiянню пропоную простежити умовну просторову «динамiку процесу»: наливаючи шампанське у фужер, ми бачимо, як вiн наповнюється, виповнюється аж по вiнця i, якщо не спинитися, переповнюється (напiй проллється на скатертину)...

Наостанок — промовиста ознака «грамотностi» вiдповiдних служб Верховної Ради України. Закон вiд написаного народним депутатом проекту до ухвалення проходить силу-силенну очей, обговорень, правок, доповнень, уточнень, ревiзiй тощо. I... нарештi з’являється в готовому варiантi пiд назвою «Про попередження насильства у сiм’ї». Що виходить? Можна попереджувати конкретних винуватцiв, скажiмо, розбишаку, щоб не чинив свавiлля у родинi, горе-матiр, яка кривдить рiдну дитину... Але ж це називається «Про запобiгання насильству у сiм’ї».

У моєму перелiку, який нинi модно зовуть глосарiєм, є ще багато подiбних «фантомiв», покручiв та iнших слiв, що потребують правильного витлумачення по-українськи. Якщо читачi зацiкавляться, я можу продовжити актуальну розмову.

2968

Читайте нас в Facebook

РЕКЛАМА
Заметили ошибку? Выделите её и нажмите CTRL+Enter
    Введите вашу жалобу
Следующий материал
Новости партнеров