«Супутники за 300−500 мільйонів доларів працюватимуть на орбіті довше — ми знаємо, як це зробити»

— Це дуже нагальна розробка, бо вона дозволить збільшити на багато років час роботи на орбіті надзвичайно коштовних супутників вартістю від 300 до 500 мільйонів доларів, — розповів «ФАКТАМ» участник команди-переможиці Роман Малькевич. — Зараз ці супутники функціонують стільки, на скільки вистачає палива для корекції їх орбіти. Коли паливо закінчується, цілком дієздатні апарати знищуються, щоб не забруднювали орбіту. Одні такі супутники за спеціально разрахованою траєкторією падають в атмосферу і там згоряють. Інші відправляють на орбіту захоронення, що на значній відстані від Землі. Це те саме, що, наприклад, ви відправили б на звалище ще цілком працездатну елітну іномарку через те, що в неї закінчився бензин. А було б у цих супутниках паливо, то вони могли б служити ще по 10−15 років.

Ми показали на хакатоні принципову модель з'єднувального модуля, завдяки якому можна підзаряджати супутники паливом. Уявіть, ракета виводить на орбіту космічний танкер, він по черзі підлітає до супутників і за допомогою нашого пристрою поповнює їх запаси палива. Звичайно, ми показали лише прототип (модель) з'єднувального модулю, що наочно демонструє нашу ідею. Щоб її реалізувати в космічний виріб, потрібно декілька років роботи великого колективу фахівців в різних галузях високих технологій і суттєве фінансування.

— Як у вас з'явилася ідея з’єднувального модуля?

— Вона виникла під час інтелектуального штурму: коли НАСА оголосила список номінацій свого хакатону (це було за декілька тижнів до його проведення), ми почали обговорювати, що б конкретно запропонувати. Ідей було багато. Зупинилися на підзарядці супутників, бо вивчивши літературу, зрозуміли, як це важливо. Ми потім намагалися пригадати, хто саме з нас запропонував цю ідею. Але так і не визначили, хто автор. Це й неважливо — у нас командна робота. Під час хакатону (він тривав дві доби) ми на 3D-принтері зробили з пластика діючу модель з'єднувального модуля (запускали в нього воду, щоб показати, як він працює), підготували анімацію, відео. Все це продемонстрували суддям під час презентації.

Маю сказати, що номінацій на хакатоні було шість. Ми перемогли в одній з них.

— Яку нагороду отримає ваша команда?

— Щороку нагорода переможцям — поїздка на екскурсію в НАСА. Але цілком можливо, що через карантинні обмеження екскурсія цього разу буде віртуальною. Хоча, за словами організаторів хакатону, маємо шанс поїхати в США, якщо ситуація з пандемією зміниться на краще.

— Як утворилася ваша команда?

— Першими трьома учасниками стали Іван Гришко, Дмитро Іванник та Кирило Андрієць — вони зайнялися розробкою моделей ракет та експериментальним ракетобудуванням. Я до них приєднався два роки тому. До речі, в Україні є кілька десятків аматорських команд, що займаються розробкою моделей ракет. А в США їх безліч — там ракетомоделювання надзвичайно популярне.

Читайте также: Украинец Поляков занимает третье место по инвестициям в космическую сферу США после Маска и Безоса

За декілька тижнів до хакатону у команду увійшли ще двоє людей: Олена Коломієць та Максим Копистко. Олену — аспірант-астрофізик, пише наукову роботу про взаємодію чорних дір. А Максим виявився чудовим організатором і мотиватором. Всі ми вже закінчили університети. Я маю диплом юридичного факультету. Але перевчився на програміста. Брав учать в трьох попередніх конкурсах НАСА. Четвертий став для мене переможним.

До речі, в 2016 році інша українська команда перемогла в конкурсі НАСА з проектом літального апарату Mars Hopper. Паливом для цього літака є вуглекислий газ, що в замороженому вигляді вкриває полярні шапки Марсу. Цей проект зайняв перше місце в номінації, яку можна умовно назвати «Вибір народу» — людей, що цікавляться конкурсом НАСА. А ми — FireWay — стали першими в номінації технологій, переможця в якій визначили експерти.

Фото надано Романом Малькевичем

Читайте нас в Facebook

Сделайте «ФАКТЫ»
избранным источником
в Google News