- 08:25 Левам — романтичне побачення, Овнам — розширення світогляду, а Стрільцям — завершення справ: що обіцяють зорі в останній робочий день тижня
- 25.04 22:25 Салат з броколі та сиру фета: чудова ідея до Великодня за рецептом відомої співачки
- 25.04 21:58 «Боже мій, я справді це зробила?»: Ріанна зізналась, про що найбільше шкодує
- 25.04 21:30 Зверніть увагу на ці рослини: як боротися з зараженням кімнатними мухами
- 25.04 21:02 Рутинна робота підвищує ризик деменції: оприлюднено результати масштабного наукового дослідження
- 25.04 20:49 Чарівна Дар'я Білодід принесла Україні золоту медаль чемпіонату Європи
- 25.04 20:43 Два роки рідні сподівалися на диво: стало відомо про загибель на Луганщині воїна з Гайворона
- 25.04 20:35 «Камінні годинники з фарфору зараз модні, як і кілька століть тому», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
- 25.04 20:18 Картопляна піца в духовці: нереально смачний рецепт фіналіста шоу «МастерШеф»
- 25.04 20:07 Земля горить під ногами: міністр Сольський, що оскандалився, подав у відставку
- 25.04 20:02 Досягнуть повної потужності на початку літа: як росія та Україна готуються до наступної фази війни
- 25.04 19:49 Троє працівників «Укрзалізниці» загинули внаслідок обстрілу росіянами залізниці у Донецькій області
Страна: Испания
Мануфактура: Lladro
Время выпуска: 1969
Скульптор: Julio Fernandez
Высота: 48 cm Із експозиції «Shvets Museum»
Кто из нас в этот период затянувшейся коронавирусной пандемии не переживал волнений, связанных с ожиданием возможного заражения и всего того, к чему это может привести? Наверное, найдётся не так уж много людей, относящихся к этому легко и безразлично. Я уже не говорю о тех, кому пришлось на себе испытать и заболевание, и мучительный путь к выздоровлению или, не дай Бог, потерю родного человека, жизнь которого оборвал проклятый вирус. Все эти переживания в очередной раз обострили то, над чем каждый задумывался не раз, — размышления о последних часах, о вратах, через которые суждено пройти каждому. Разве вам не приходилось думать о том, как бы в то неизбежное время не стать обузой для близких людей? А если ещё и обузой беспомощной, но при этом понимающей всё, что с тобой происходит?..
Много лет назад знакомый врач рассказал мне одну историю, произошедшую то ли с ним самим, то ли с его коллегой. Уже и не припомню этого. Но мне навсегда запомнилось в его рассказе другое. И вы, мне кажется, поймёте, почему. К доктору на приём пришёл пожилой мужчина, которому следовало снять швы, наложенные на рану на левой руке. Сразу было заметно, что он куда-то очень спешил. Он постоянно поглядывал на часы, суетился, словно не находя себе места, и переспрашивал, много ли времени займёт процедура обработки заживающей раны. Пока доктор готовил инструменты, они успели разговориться. О том, о сём, о погоде, о жизни. Сняв повязку с руки пациента и убедившись, что процесс заживления идёт замечательно, доктор не удержался и спросил, куда так сильно может спешить немолодой уже человек утром рабочего дня.
- Мне необходимо подъехать в соседнюю больницу к жене. Я привык кормить её сам. У неё обнаружили болезнь Альцгеймера. И с каждым днём ситуация только ухудшается.
- Неужели она будет переживать, если вы немного задержитесь? — поинтересовался доктор.
- Вряд ли, — грустно ответил мужчина. — Она уже давно даже не понимает, кем я ей прихожусь.
- И вы всё равно каждое утро спешите к ней? Даже несмотря на то, что она не знает, кто вы?
- Это ведь не важно, знает ли она, кто я, или нет. Для меня важно то, что я знаю, кто она…
Всем сегодняшним именинникам позвольте пожелать добра и счастья. А вам, друзья мои, хорошего дня. Как всегда, искренне ваш.