Назар Задніпровський: «Після «Скаженого весілля» у метро часом чую: «Та це не він!»
Пандемія продовжується, а люди поступово звикають жити у нових реаліях. Як і раніше, закохуються, одружуються, народжуються діти… Одним словом, життя триває — і це головне. Важливо попри всі труднощі залишатися оптимістами.
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії» — серію інтерв'ю з відомими людьми та лідерами галузей про нові реалії життя. Своїми думками з читачами поділилися Андрій Курков, Еліна Світоліна, Валерій Борзов, Ольга Сумська, Остап Ступка, Тамара Яценко, Павло Зібров, Ніна Матвієнко, Світлана та Віталій Білоножки, Артем Пивоваров, Арсен Мірзоян, Андре Тан, Євген Клопотенко, Діма Борисов…
Сьогодні співрозмовник «ФАКТІВ» у проєкті «Світ після пандемії» — народний артист України, зірка комедій «Скажене весілля» та «Великі Вуйки», актор Національного театру імені Івана Франка Назар Задніпровський.
«Усі хочуть фотографуватися зі мною без маски, тому трошки страшнувато»
— Назаре, коронавірус не оминув вашу родину. Перехворів ваш батько — відомий актор Лесь Задніпровський, ви — теж.
— Це було минулого вересня. Батько перехворів серйозно — з двосторонньою пневмонією, а мене Бог милував, я переніс коронавірус легше. Дванадцять днів лікувався. Через мене зупинився знімальний процес «Скаженого весілля-3». Але потім я повернувся, та зйомки продовжилися. А на сьогодні я вже двічі пройшов вакцинацію.
— Як пандемія позначилася на ваших житті та творчості?
— Нові реалії — коли доводиться грати у театрі, де зал може бути заповнений лише наполовину. Це сумно. Й, чесно кажучи, зовсім не те відчуття, коли у залі аншлаг. А коли був суворий карантин, то проходили лише репетиції. Це тривало кілька місяців. Ми дуже скучили за глядачами. Хочеться, щоб пандемія скоріше закінчилася. Що стосується роботи у кіно, зйомки тривають.
— Справжня слава до вас прийшла після виходу на екрани «Скаженого весілля». Як ви її відчуваєте?
— Впізнають, фотографуються… Причому всі хочуть фотографуватися зі мною без маски, тому трошки страшнувато.
— Знаю, що ви їздите у метро. Мабуть, щоразу опиняєтесь у центрі уваги?
— Я їжджу у метро, бо на відміну від своєї дружини машину не воджу. Метро я дуже люблю — це швидко, комфортно. Особливо, коли спека, на дорогах затори. У масці мене мало хто впізнає. Проте часом чую: «Та це не він. Не може бути, щоб він їхав у метро». Або, наприклад, питають: «Це ви?» Я відповідаю: «Ні, я просто схожий». Я люблю, коли глядачі спілкуються зі мною біля театру або на знімальному майданчику. У повсякденному житті ж надмірна увага тільки заважає. І я радий, якщо мене не впізнають, коли я, наприклад, йду у магазин.
«Людям хочеться бачити нових акторів, свіжі театральні та кінороботи»
— Що таке акторська слава, ви ж знали ще з дитинства, бо ваш батько Лесь Задніпровський — легенда українського театру. А нині вже навіть важко сказати, хто з вас більше публіці відомий.
— У кожного покоління свої кумири. Молодь більше любить молодих акторів та режисерів, старші люди — митців зі свого покоління. Щоразу йде нова хвиля.
— Це як й у спорті. Постійно з'являються нові імена…
— Про спортсменів я взагалі мовчу. Кожен олімпійський чемпіон — король на чотири роки. Виграв — маєш популярність, рекламу, підписників, гроші… А не дав результат — про тебе забувають. У спорті все дуже жорстоко. Навіть жорстокіше та швидкоплинніше, ніж у акторів. У нас є хоча б період — 10−20 років…
— Як вважаєте, чи посилить пандемія професійну конкуренцію у суспільстві?
— Багато що змінилося. Немало бізнесів переформатувалися, стали дистанційними. З'являються нові галузі, професії. Багато хто втрачає роботу, а хтось, навпаки, її здобуває.
— Чи варто молоді йти у акторську професію у такий турбулентний час, коли невідомо, як можна нею заробляти?
— Я вважаю, що людям завжди будуть потрібні відпочинок, віддушина, візуальні враження. Книга, радіо — це чудово. Але очі теж хочуть бачити. Й не тільки старе, що було колись відзняте, а й нове. Людям хочеться бачити нових акторів, свіжі театральні та кінороботи. Тому думаю, що цей процес не зупиниться. Недаремно голлівудське кіно — одна з найприбутковіших справ у світі. Тому вони так цінують своїх зірок, тому у них такі гонорари! І у нас театр та кіно мають розвиватися. Ніякий ковід не повинен стати перешкодою.
— Кажуть, не виключено, що скоро сценарії до фільмів буде створювати штучний інтелект.
— Можливо. Все, що за кадром та поза сценою, він може робити. Але грати мають живі актори. Без них ніяк не обійтись! Принаймні у найближчі сто років (посміхається). А що далі буде, не знаю. Навіть, якщо виставу люди захочуть дивитись онлайн, на сцені мають бути справжні артисти. Але все ж хочеться, щоб, як і раніше, глядачі приходили до театру, щоб зали були повні, бо це зовсім інша атмосфера. Глядачі створені для акторів, так як і актори для глядачів. Це як і у спорті: спортсмени створені для вболівальників, а вболівальники — для спортсменів. І немає нічого сумнішого, ніж порожні зали та стадіони. Не дай Боже, щоб так було. Мені здається, це надто жорстоко.
«Моє улюблене місце відпочинку — Закарпаття»
— Пісня «На щастя», що стала офіційним саундтреком «Скаженого весілля-3», набрала на YouTube вже понад два мільйони переглядів. У кліпі знялася зіркова компанія: Потап, Олег Винник, Юрій Горбунов, Надія Мейхер… Мабуть, у цієї пісні є всі шанси стати весільним хітом.
— Вона дійсно хороша, зворушлива. Та дуже популярна на весіллях.
— Літо — час подорожей. Яке у вас улюблене місце відпочинку?
— Закарпаття. Особливо люблю Сваляву. Це чудове місце для оздоровлення — чисте повітря, цілюща водичка… А ще дуже мені подобається Буковина.
— А де за кордоном для вас найкращий релакс?
— Я не відпочивав за кордоном — їздив на екскурсії, дивився. Дружині та дітям подобається відпочинок у Туреччині.
— Чи будуть, з вашої точки зору, люди подорожувати, як і раніше?
— Тільки з'явиться така можливість, будуть їздити, бо немає нічого кращого, ніж мати вільний час та бажання побачити світ.
— Як вважаєте, яке спілкування врешті-решт переважить: онлайн чи офлайн?
— По роботі буде більше онлайну. Але такий формат не замінить спілкування за філіжанкою кави чи за чаркою. Тут онлайном не обійтися. Треба обов'язково зустрічатися у кав'ярнях, барах, театрах, на концертах… Це було, є й буде.
— Чи змінить, на вашу думку, пандемія людей? Чи стануть вони добрішими та щирішими?
— На превеликий жаль, навряд чи. Люди продовжують «змагатися», хто вакцинувався якою вакциною, у кого кращий захист: у того — маска, в іншого — респіратор… Не всі собі можуть дозволити однакове лікування, однаковий захист. Причому своєчасний. Поки дійде черга, людина вже може вмерти. Дай Боже, щоб я помилявся, але мені здається, що пандемія не об'єднає людей. У нас зі всього уміють створити дефіцит, блат. Є ті, що використовують пандемію, щоб на ній заробити.
— Які уроки мають винести люди з нинішньої ситуації?
— Пандемія — дзвоник усім нам, щоб ми задумалися, як живемо. Вона нагадала кожному, що життя таке коротке та не завжди від нас усе залежить.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у наш непростий час?
— Бажаю усім міцного здоров'я! Бережіть один одного у родині: дітей, батьків, дружини — чоловіків, чоловіки — дружин. Це головне.
3893Читайте нас у Facebook
