Друга Пречиста — свято радості і жіноцтва: народні традиції та заборони у цей день
У наших пращурів Друга Пречиста вважалася днем радості, коли проводили богослужіння, і ще жіночим святом, коли вшановували матір. У молитвах віряни звертаються до Богородиці й просять у неї захисту і благословіння, моляться за здоров’я рідних і близьких. Бездітні жінки звертаються до Пречистої Діви з молитвою, щоб послала їм дитинку. Ікону Матері Христа прикрашають вінками з квітів і зілля, ставлять свічки.
Про особливості свята Різдва Богородиці «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
«Дівчина, яка вмиється джерельною водою до сходу сонця, буде просватана»
— Якщо Перша Пречиста припадає на 28 серпня, то Різдво Пресвятої Богородиці, або як в народі називають його Другою Пречистою, наступає майже через місяць — 21 вересня, — відмічає Олена Громова. — Перша Пречиста — це Успіння Богородиці (28 серпня), а ще є третя Пречиста — так звана «зимова» — Введення в храм Пресвятої Діви (4 грудня).
Різдво Богородиці засновано на честь Марії, матері Ісуса Христа, і належить до розряду Богородичних, входить до числа 12 основних релігійних дат. Відмічають народження Марії, батьки якої Анна і Йоаким за канонічними переказами довгий час були бездітними і вимолили своє батьківство у Господа. Ангел, що спустився з небес, передрік народження дочки Марії, яка прославиться на весь світ. А за це щасливе подружжя пообіцяло присвятити життя дочки Богові.
На свято Богородиці прийнято було зрання вмитися джерельною водою і покропити дітей. А дівчина, як вмиється до сходу сонця, то буде просватана. То й намагалися дівчата не проґавити цей момент і чимдужче бігли до джерела.
На свято люди обов’язково відвідували храмову службу, молилися за своїх рідних. Хлібороби дякували Богородиці за врожаї. На церковному престолі біля Святої Богородиці розміщали вінок, який виплітали з осінніх трав і польових квітів. Якщо його робили дівчата, то загадували на вдале заміжжя, а молодиці — на вірність чоловіка. Плели домашні вінки, які, наприклад, на Буковині прив’язували до кошиків з травами і несли святити, потім приносили після служби Божої в хату — вірили, що тоді вся родина при доброму здоров’ї діждеться Пасхи (і коли настане час, то господині вдасться Великодня випічка). А біля ікони Богородиці треба було запалити свічку, поставити ємність з відвареною пшеницею з медом, згадуючи померлих жінок роду.
Марія стала заступницею сімей, матерів. Бездітні жінки в цей день звертаються з молитвою до Пресвятої Богородиці, яка допоможе здійснитися їх бажанням мати дітей. Молодиці, які дуже хотіли діток, але не могли родити, казали: «Без дітей тихо, а на старості лихо», «Горе з дітьми, а без них ще гірше»…
Ті жінки (а серед них бували і забезпечені, багаті), в яких діти або помирали, або не могли народитися, справляли обряди. Вони полягали в тому, що для людей організовували обіди, також бідних обдаровували одежею. Вважалось, що нужденні будуть краще почутими Богом, бо моляться не тільки за себе, а й за інших, тоді Господь зарадить бідам тих, хто потребує допомоги. Під час обіду, звертаючись до Богородиці, жінки виголошували молитви і просили Матір Божу подарувати їм діток. Такі жінки все ще сподівались на щасливе материнство, тому вдавались до народних звичаїв: наймали службу Божу, годували сиріт, нужденних. Як було ще тепло, то обіди організовували на дворі, і столи накривали на декілька десятків людей. До речі, таке годування могло бути не тільки на свято Богородиці, а й в інші дні, коли також пекли калачі і роздавали. А в західних регіонах, наприклад, вручали кожному глечик з водою та випічку, щоб молились «за дітей». Як правило, не тільки жінки, а й подружні пари разом щиро молилися за своє майбутнє батьківство.
В Центральній Україні зазвичай до свята готувалися, випікаючи короваї. Після освячення в церкві їх на вулиці ламали і роздавали шматочки за душі померлих, щоб люди молилися «за царствіє небесне».
«За старих часів жінки, які хотіли, але не могли народити, здійснювали дивовижні обряди»
— Друга Пречиста — перше осіннє свято і справжня осінь з цього дня і починається, тому і в народі називали «осениною», — продовжує Олена Громова. — У праслов'ян було переконання, що обряди, правильно проведені бездітними парами під кінець вересня (як раз цього місяця вшановували землю і її плоди в дохристиянську епоху), дають шанс продовжити свій рід. А пізніше християни почали звертатися з особливою молитвою до Богородиці, щоб сталося диво, і здійснилось жіноче бажання мати дітей. З розповідей старожилів дізналася про дивний обряд, які проводили в давнину жінки, що хотіли, але не могли народити. Опівночі жінка заходила з лівої руки на цвинтар, плечима оберталася до кладовища, складала руки до неба, вимолюючи у Богородиці послати дітей: «Щоб черево не вмирало і не було безплідним». Потім треба було з’їсти горошину землі, перехреститися, плюнути через ліве плече і повернутися додому. А на подвір’ї жінка тричі обходила криницю проти годинникової стрілки — щоб відв’язалося нещастя.
Крім того, у свято Богородиці матері просили і за своїх ненароджених дітей, щоб охрестили їх душі: «Анно Пророчице, наречи іменами моїх ненароджених на світ немовлят! Іване Хрестителю, охрести моїх убитих у лоні дітей! Святі славні і всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога за нас, грішних. Амінь». Люди могли провідувати і померлих родичів на кладовищі.
В народних традиціях Різдво Богородиці вважався жіночим днем — культ жінки був безперечний. Так і казали: «Друга Пречиста — це мамин день». На Західній Україні прийнято було вшановувати найстаршу жінку у сім’ї. Якщо проживали всі разом, то зранку родина молилася, потім по черзі родичі цілували руку мамі (чи бабусі, або прабабусі), обдаровуючи її на свій лад: малеча щось малювала чи вишивали, дорослі підносили хустку, взуття та інші дарунки. Чоловіки в цей день намагались по-максимуму бути корисними і звільняли жінок від домашніх справ. Якщо старша родичка жила в окремій хаті, то до неї навідувались діти-онуки. А вона у святковій одежі кожному на порозі вручала по головці маку (освяченого на Маковія і який слугував символом непереривності роду), приговорюючи: «Аби наш рід не переводився». Вся родина сідала за накритий стіл, де виставляли просту їжу з печі: борщ, голубці, печеню, вареники або пироги з м’ясом, сиром, сливами, грушами, яблуками тощо. В цей день готувались в багатьох областях рибні страви.
На свято Другої Пречистої хлопці-підлітки могли ходити вулицями села і розмахувати освяченими ще у Вербну неділю гілочками (з намотаними червоними нитками). Ними торкалися тварин — так благословляли, щоб плодилась худоба. А потім вербичку кидали на воду, щоб одужали хворі, а чужа болячка не причепилась. А молодь збиралась на вигоні, щоб поспівати, водити хороводи, порозважатися.
Якщо на Другу Пречисту сонячно, то буде тепла осінь
Вже підходив час і пасічники утеплювали вулики на зиму, вівчарі стригли овець, щоб потім приготувати пряжу, з якої робився одяг, теплі речі — люди готувались до холодів. На багатьох городах до свята вже піднімалася озимина. Зазвичай господарі в’язали на полі з зеленого жита пучечки — «чубчики» і вірили, що тоді в сім’ї народяться хлопчики — майбутні козаки. До Другої Пречистої селяни закінчували засівати ділянки озиминою. «Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає», — казали в народі. Треба було встигнути викопати всю картоплю з городу, щоб вона не зіпсувалась, бо примічали: «Пречиста — картопля чиста». Жінки ще рвали зілля, сушили трави. В цей день заготовляли барвінок, бо його дію вважали магічною: він допомагав дівчатам причарувати хлопців, а жінкам — чоловіків. До Другої Пречистої також продовжували зривати грона калини, яка не втрачала свою особливу цінність як на першу, так і на другу Пречисту. Червоні ягоди використовували в весільних обрядах (прикрашали вінки, короваї), готували з них чай. «Як вип’єш калини на Пречисту, від усякої хворі будеш чистий», — вважали люди.
Калина на вулиці ще стояла рясно вбрана ягодами. Від Першої до Другої Пречистої якраз чекали старостів — зірвані яскраві китиці підвішували під стелею, а якщо до стріхи — то це означало, що тут є дівчина на виданні: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста», — шуткували селяни. Сватання могло відбуватися, коли не було посту і на свято, якщо воно не припадало на понеділок. Весілля вже готували на період після Покрови.
Осінь — це пора заручин і весіль. До речі, в Національному заповіднику Софія Київська (у «Хлібній») для тих, хто цікавиться цими традиціями, відбувається виставка «Кохайтеся, чорнобриві…», на якій в чотирьох залах експонуються все для проведення весільних звичаїв, обрядів, необхідна атрибутика, одяг, випічка (причому для всіх етапів церемонії). Виставка відкрита до 30 жовтня. Кожний обряд наочно представлений, в суботу-неділю відбуваються екскурсії.
В народі вірили, що багато чого впливає на жіночу долю, в тому числі і погода: якщо у день свята йшов дощ, то трапляться негаразди в житті. А ще промовляли: «Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на дереві голо», «Прийшла Перша Пречиста — надягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста — стала діброва безлиста». У вересні сонце може гріти, але вже помітно повертає на зиму.
Люди здавна запримітили: якщо на Другу Пречисту сонячно, то слід чекати теплої осені (ще три тижні протримається тепло), без рясних дощів, а похмуре небо — до осінніх холодів і дощових днів. Якщо вранці спуститься туман — підуть дощі. Ранок видався дощовим — лити буде ще 40 днів, а зима очікується холодною. Якщо лелеки до Другої Пречистої відлітають, то зима буде суворою. В народі казали: Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає.
У свято треба було відвідати службу Божу, яка укріпляє віру. За народними віруваннями, не можна було займатися фізичною працею: мити підлогу, вікна, прибирати в будинку, спалювати сміття, рубати дрова, не можна сікти капусту, щось різати. Не годилось шити, вишивати — жінкам цього дня не слід брати до рук голку, ніж і ножиці, працювати в полі, на городі. Гріхом було сваритися, ображати когось та конфліктувати, відмовляти у допомозі у якійсь справі і не намагатися виконати прохання ближнього, бажати зла та погано думати про рідних і близьких — краще уникати конфліктів. Залишки їжі не викидали, а віддавали їх нужденним людям, підгодовували тварин і птахів.
Нагадаємо, на наступний день після Різдва Богородиці, а саме 22 вересня, віряни вшановують пам'ять її батьків святих Йоакима та Анну. Це свято вважалося дуже важливим для бездітних жінок.
Читайте також: Свято Різдва Богородиці: яскраві листівки та вітання
У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки
14266Читайте нас у Facebook
