«Всі мої розкішні наряди, на жаль, знищені»: Ольга Сумська про наслідки ракетної атаки по кіностудії імені Довженка
Відома українська акторка, легендарна Роксолана, Ольга Сумська сорок років тому зіграла свою першу роль у фільмі, знятому на кіностудії імені Олександра Довженка. Це була картина «За покликом серця», а потім ще багато-багато інших робот. Її наряди для фільму «Кілька любовних історій», де Ольга грала Беатріче, стали «перлинами» костюмерного цеху. Того самого, який був знищений під час масованого ракетного удару росіянами по столиці України. Ті її костюми згоріли разом з унікальними 100 000 роботами майстрів цеху.
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Ольга Сумська пригадала свої перші проби, відомих режисерів та випробування останніх місяців.
«Мала, запамʼятай: віра в себе — найголовніше»
- Те, що від ракетного обстрілу постраждали павільйони відомої кіностудії Довженка — це жах, — сказала Ольга. — Але ж у нашій країні війна і ми розуміємо, що ніхто не застрахований. Дехто каже, що треба було вивезти колекцію зі 100 тисячами костюмів з кіностудії Довженка. Але, куди і як? Тим більше, розуміючи, що кіностудія останні роки була більш-менш активна. Люди орендували одяг для зйомок фільмів, проєктів, на фотосесії. Люди працювали, і вивезти всю колекцію було просто неможливо. Але… Тепер нам залишилися тільки спогади. Памʼятаю, як вперше потрапила у костюмерний цех кіностудії — мені шили наряди для декількох проєктів. Це була просто магія, коли я доторкалася до тканин, образів із легендарних кінострічок. Там відчувалась акторська енергія.
— Памʼятаєте, коли вперше потрапили на кіностудію Довженка?
— Я була ще школяркою 14 років. На студію мене привела сестра, Наталія Сумська. Режисер Савченко шукав дівчинку на одну з головних ролей для свого фільму. У мене були фотопроби, наживо дивилися акторські можливості. Але тоді у мене, крім органіки, досвіду, звісно, ще не було. Тоді мене не затвердили, а Савченко взяв акторку з москви. Так воно часто і траплялося. Памʼятаю, тоді, у 14 років, на студії у гримерці я зустріла легендарних акторів Івана Миколайчука, Івана Гаврилюка та Леонида Бакштаєва. Тоді Миколайчук підійшов до мене, пильно так подивився і сказав: «Мала, запамʼятай: віра в себе — найголовніше». І батьки завжди мені так казали. Акторство — мій всесвіт. Ця професія різна — не тільки прекрасна, але й дуже залежна. Коли знову треба щось доводити, ходити на кінопроби, виникає дивне відчуття, що все тільки починається.
.jpg "Ольга Сумська у ролі Роксолани")
— Відомо, що режисер Микола Мащенко, який активно працював на кіностудії, хотів затвердити вас на головну роль.
- Так, це була картина «Накануне» за мотивами роману Тургенєва. У мене залишилися потрясаючі світлини з тих проб. І знову були світлини і знову розчарування. Микола Павлович тоді взяв акторку Світлану Аманову з Малого театру, знову російські акторки перейшли дорогу. Але такий був час. Ми не отримували не те, що головних, навіть, другорядних ролей, хіба що епізоди. Тоді другий режисер картини сказав Мащенку, що у мене «дуже українська зовнішність» для тургеневського твору. Мовляв, у мене «українські» брови. До речі, багато хто з режисерів хотів мені їх вищипувати. Хоча щирість і юність тоді була…
— Але до Мащенка ви вже все ж таки знімалися в кіно.
— Так, перша моя робота була на студії «Укртелефільм» у 16 років. Я грала панночку у картині «Вечори на хуторі біля Диканьки». Я тоді тільки поступила до театрального інституту. Це було в липні, а у серпні я вже знімалася у «Вечорах…». До речі, привела мене на кінопроби знову Наталія.
«Постраждала квартира Григорія Кохана, вибиті вікна у Романа Балаяна»
— Фортуна вам «посміхнулася» трохи пізніше.
- У тому числі завдяки режисерам Борису Небієрідзе та Олегу Біймі. Бійма довірив мені роль у картині «Пастка» за мотивами твору Івана Франка, де я грала разом з Богданом Ступкою. Мені було 26 років. До речі, на цю роль була також затверджена російська акторка. Але вона не змогла приїхати, про що сказала буквально за пару днів до початку зйомок. Олег тоді мене затвердив одразу. Пізніше було ще декілька таких випадків. Отака тотальна залежність від випадку.
— Борис Небієрідзе зняв вас у головній ролі Роксолани. Де знаходяться її відомі костюми?
- На щастя, з ними все гаразд, один з них у мене вдома, решта, мабуть, на кіностудії. Ми знімали на кіностудії «Укртелефільм», а там свій костюмерний цех. У наряді Роксолани я їздила до Топкапи у Стамбулі, де представляла книгу Павла Загребельного. Після цього студія мені його подарувала. А от всі мої розкішні наряди з картини Андрія Бенкендорфа «Кілька історій кохання», яка знімалася на кіностудії імені Довженка, на жаль, знищені. А там були просто шедеври, бо майстри відтворили епоху Середньовіччя.
.JPG "У костюмі Роксолани у Топкапі")
— Під час ракетного обстрілу Києва, коли ушкоджень зазнали Києво-Печерська Лавра та кіностудія, постраждав і будинок, у якому мешкають багато акторів.
— Так, наш будинок майже через дорогу від нього. Це дім, де мешкали актори Микола Олялін, Микола Гринько. Постраждала квартира режисера Григорія Кохана, у якій була пожежа. Вибиті вікна у Романа Балаяна. Район, де ми мешкаємо, доволі небезпечний, недалеко Лукʼянівка, тому ми все бачимо і чуємо наживо.
Раніше у програмі «ФАКТИ» ведучий програми «Ранок у Великому місті» Григорій Герман розповів про те, що йому довелося пережити під час війни.
92Читайте нас у Facebook
